Рішення № 5683747, 03.03.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"03" березня 2009 р. справа № 5020-3/269 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мясна традиція”

(52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район,

смт. Юбілейне, вул. Теплична, 17)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в розмірі 142695,28 грн.,

Суддя Головко В.О.

За участю представників:

позивач Шатунова Н.О., довіреність б/н 09.01.2009, ТОВ “М'ясна традиція”;

відповідач ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровської області від 08.05.02, ФОП ОСОБА_1;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мясна традиція” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 163524,99 грн., з яких: сума основного боргу 98 560,04 грн., 3% річних 1 431,29 грн., сума збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції 2 803,30 грн., пеня 11 450,34 грн., штраф 49 280, 02 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки товару №99 від 17.09.2007, додаткової угоди № 1 від 17.09.2007. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

У судовому засіданні позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог у звязку з часткової сплатою відповідачем суми основного боргу, та остаточно просить стягнути з відповідача 142695,28 грн., з яких: сума основного боргу 78420,04 грн., сума збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції 2803,30 грн., 3% річних 1354,65 грн., пеня 10837,27 грн., штраф 49 280,02 грн.

Відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, проти стягнення штрафних санкцій заперечує.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мясна традиція»(далі - постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець) був укладений договір поставки № 99 (далі Договір).

17 вересня 2009 року між тими ж сторонами була укладена додаткова угода №1 до Договору.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Договору Постачальник зобовязався передати (поставити) Покупцеві товар, а Покупець зобовязався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є ковбасні та мясні вироби (далі - товар).

У пункті 3.1 Договору вказується, що кількість, вартість та асортимент товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначаються у специфікаціях і/або розрахункових накладних за товар, складених на підставі заявок Покупця на поставку товару, які є невідємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 2.2 Договору, з врахуванням змін вказаних у Додатковій угоді №1 до Договору, Покупець зобовязаний сплатити вартість поставленого товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до пункту 2.1 Договору оплата за поставлений товар проводиться Покупцем шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, або готівкою, шляхом внесення грошових коштів у касу Постачальника.

У період з 09.06.2008 по 23.06.2008 відповідачем була отримана продукція за Договором на загальну суму 133560,04 грн. за видатковими накладними №РНО-007605 від 09.06.2008, №РНО 007606 від 16.06.2008, №РНО 007607 від 23.06.2008.

Таким чином, на виконання умов договору позивач відвантажив відповідачу товар, за який відповідач розрахувався частково, суму заборгованості в розмірі 78420,04 грн. відповідач не сплатив.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми основного боргу в розмірі 78420,04 грн., 3% річних в розмірі 1354,65 грн., суми збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції - 2803,30 грн., пені в розмірі 10837,27 грн., штрафу 49 280,02 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідач в добровільному порядку суму заборгованості у повному обсязі не сплатив, у судовому засіданні позовні вимоги у частини стягнення основного боргу визнав, у звязку з чим заборгованість за отриманий товар в розмірі 78420,04 грн. підлягає стягненню з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мясна традиція” в повному обсязі.

Суд, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, вважає, що позовні вимоги ТОВ “Мясна традиція” в частині стягнення 3% річних в розмірі 13454,65 грн. та суми збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції - 2803,30 грн. підлягають задоволенню на підставі наступного.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 Цивільного кодексу УРСР та 625 Цивільного кодексу України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями 546, 549, пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що за необумовлену відмову оплати вартості переданого товару, а також несвоєчасну та неповну оплату товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобовязання за кожний день порушення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 10837,27 грн. заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, тому суд визнає їх такими, що підлягають задоволенню.

Також, відповідно до пункту 7.3 Договору Покупець сплачує Постачальникові крім пені, передбаченої пунктом 7.2 Договору, штраф у розмірі 50% від вартості неоплаченого товару при простроченні сплати вартості переданого товару.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, враховуючи, що прострочення сплати вартості поставленого товару за всіма накладними становить більше 15 календарних днів, відповідачу нараховано штраф у розмірі 49280,02 грн.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення штрафу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 у СФ «Приватбанк», МФО НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мясна традиція” (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Юбілейне, вул. Теплична, 17, код у ЄДРПОУ 34918897, п/р 26009025358100 ДВД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 305653) 142695,28 грн. (сто сорок дві тисячі шістсот девяносто пять грн. 00 коп.), у тому числі 78420,04 грн. сума основного боргу, 10837,27 грн. сума пені, 1354,65 грн. 3% річних, 2803,30 грн. сума збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, штраф у розмірі 49280,02 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1635,25 грн. (одна тисяча шістсот тридцять пять грн. 25 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 20.03.2009.

РОЗСИЛКА:

1.ТОВ “Мясна традиція”- 52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 17

2.ФОП ОСОБА_1 - 99012, м. Севастополь, вул.. Даші Севастопольської, 11

3.Справа

4. Наряд.