Ухвала суду № 56818471, 30.03.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/1245/15-ц Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія 31 Доповідач Товянська О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого: судді Товянської О.В.

суддів: Микитюк О.Ю., Кочетова Л.Г.

при секретарі: Кравчук Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом прокурора Попільнянського району Житомирської області в інтересах держави в особі Управління фінансів Попільнянської районної державної адміністрації до ОСОБА_1, третя особа: Попільнянська центральна районна лікарня про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 01 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015р. прокурор Попільнянського району звернувся до суду з позовом. Просив стягнути з відповідача на користь Управління фінансів Попільнянської РДА 2823,60грн. витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину. Зазначав, що вироком Попільнянського райсуду від 25.06.2015р. ОСОБА_1 визнано виннним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Потерпіла ОСОБА_2 внаслідок заподіяних злочином тілесних ушкоджень перебувала на стаціонарному лікуванні, загальна вартість якого становить 2823,60грн.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 01 лютого 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь УФ Попільнянської РДА 2823,60грн. витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, 243,60грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Зазначає, що суд без належних і допустимих доказів, які б свідчили про понесені лікувальним закладом витрати на лікування потерпілої, безпідставно стягнув з нього такі кошти, не пересвідчившись з чого складаються ці витрати.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів, справи вироком Попільнянського райсуду Житомирської області від 25.06.2015р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 ККУ. Внаслідок вчиненого злочину ОСОБА_2 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Тобто, вчинення ОСОБА_1 суспільно-небезпечного діяння є в прямому причинному зв'язку з виникненням у потерпілої тілесних ушкоджень та їх наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Відповідальність за відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на засуджених та відшкодуванню підлягають витрати на стаціонарне лікування. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні. Тобто, законодавець покладає обов'язок відшкодувати кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, саме на особу, яка вчинила злочин та у відповідному порядку визнана винною у вчиненні злочину.

Згідно зі змістом ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за 1 ліжко-день провадиться, виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Внаслідок злочину ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні, тому заклад охорони здоров'я поніс витрати на її стаціонарне лікування.

Судом встановлено, що загальна вартість її лікування становить 2823,60грн. : з 29.04.2015р. по 30.04.2015р. - у реанімаційному відділенні 1 ліжко - день (вартість ліжко - дня у реанімаційному відділенні - 614,08грн.), за рахунок бюджетних коштів на медикаменти було витрачено 218,72грн., всього - 832,80грн. Подальше лікування у хірургічному відділенні з 15.05.2015р. по 05.06.2015р. (вартість ліжко - дня у хірургічному відділенні - 94,80грн. х 21 день) - 1990 гривень 80 копійок. Загальна вартість лікування становить 2823,60грн. Ці обставини підтверджуються належними і допустимими доказами - довідками лікувального закладу.

Доказів того, що потерпіла перебувала на такому стаціонарному лікуванні необґрунтовано, і що дані діагнози не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з вчиненням неправомірних дій ОСОБА_1, у матеріалах справи немає.

За роз'ясненнями п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» № 11 від 07.07.1995р. питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до вiдповiдного бюджету i їх використання», затвердженим постановою КМУ N545 від 16 липня 1993 р. Як передбачено цим Порядком обчислення сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лiкуваннi потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стацiонарi, та щоденної вартості його лікування. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

За вимогами ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що довідка лікувального закладу є неналежним доказом, оскільки не містить в собі розшифровки «загальних витрат», колегією судів не приймаються, оскільки такий довід суперечить вимогам ст.58 ЦПК України, так як довідка містить в собі інформацію щодо предмета доказування.

На підставі наведеного суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1, який вчинив злочин, на користь фінансового управління кошти у сумі 2823,60грн., затрачені закладом охорони здоров'я, на стаціонарне лікування потерпілої від злочину особи.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наданим лікарнею детальним розрахунком, достовірність якого не викликає сумнівів, а ці доводи лише відображають позицію відповідача, яка перевірена і оцінена судом першої інстанції, і не доводять порушення судом норм процесуального і матеріального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На порушення наведених процесуальних норм відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 01 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: