Ухвала суду № 56815428, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2016 р. м. Київ К/800/30980/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року та управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 4 березня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу; зобов'язання відповідача зарахувати періоди його роботи з 2 лютого 1988 року по 1 грудня 1994 року, з 1 грудня 1994 року по 10 лютого 1998 року, з 20 квітня 2000 року по 3 травня 2001 року, з 4 травня 2001 року по 13 листопада 2003 року, з 1 квітня 2004 року по 31 грудня 2008 року, з 1 червня 2012 року по 9 вересня 2014 року як трудовий стаж в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, зарахувавши 1 рік роботи за 1 рік шість місяців; визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування з 15 травня 2014 року при розрахунку пенсії сум районного коефіцієнту та північної надбавки при визначенні розміру заробітної плати за період роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з травня 2001 року по серпень 2014 року; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату його пенсії з 15 травня 2014 року з урахуванням розміру заробітної плати, вказаної у довідці, виданій Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна бурова компанія» за весь період його роботи на даному підприємстві; зобов'язання виплатити недоплачені суми пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він з 15 травня 2014 року отримує пенсію за віком, яку нараховано без урахування пільгового обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 4 березня 2015 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції, позовні вимоги за період з 15 травня 2014 року по 24 червня 2014 року залишено без розгляду, в іншій частині позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_4 із зарахуванням до трудового стажу періодів його роботи в районах Крайньої Півночі з 2 лютого 1988 року по 10 лютого 1998 року, з 20 квітня 2000 року по 13 листопада 2003 року, з 1 квітня 2004 року по 31 грудня 2008 року, з 1 червня 2012 року по 9 вересня 2014 року на пільгових умовах із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, зобов'язано відповідача зарахувати до трудового стажу ОСОБА_4 вищезазначені періоди його роботи в районах Крайньої Півночі на пільгових умовах із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців та здійснити перерахунок і виплату призначеної йому пенсії за віком з 25 червня 2014 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач ставить питання про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач у касаційній скарзі ставить питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач працював: з 2 лютого 1988 року по 1 грудня 1994 року в Івано-Франківському управлінні бурових робіт; з 1 грудня 1994 року по 10 лютого 1998 року - Івано-Франківському УБР філіалі АТ ЗТ «Укрсибнафтогазохолдинг» (Ямало-Ненецький автономний округ Росії); з 20 квітня 2000 року по 3 травня 2001 року - ВАТ «Ноябрськнафтогаз» (м. Ноябрськ, Ямало-Ненецького автономного округу, Росія); з 4 травня 2001 року по 13 листопада 2003 року та з 1 квітня 2004 року по 31 грудня 2008 року - ТОВ «Сібнафто-Буріння»; з 1 червня 2012 року по 9 вересня 2014 року - ТОВ «Сервісна бурова компанія» (м. Ноябрськ, Ямало-Ненецького автономного округу, Росія).

З 2014 року позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області та отримує пенсію із зарахуванням періоду роботи без врахування кратності.

У серпні 2014 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області із заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням періодів його роботи з 2 лютого 1988 року по 1 грудня 1994 року, з 1 грудня 1994 року по 10 лютого 1998 року, з 20 квітня 2000 року по 3 травня 2001 року, з 4 травня 2001 року по 13 листопада 2003 року, з 1 квітня 2004 року по 31 грудня 2008 року, з 1 червня 2012 року по 9 вересня 2014 року у кратному розмірі. Однак, відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за законодавством колишнього СРСР позивач має право на пільгове обчислення стажу роботи, набутого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, оскільки робота позивача в зазначені періоди підтверджується трудовою книжкою та довідками. Крім того, позивач має право на врахування сум районного коефіцієнту та північної надбавки при обчисленні пенсії за весь період роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи на підставі ст. ст. 99, 100 КАС України позов в частині вимог за період з 15 травня 2014 року по 24 червня 2014 року без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано поважних підстав пропуску такого строку.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції вважав доведеними ці вимоги.

Проте, повністю погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами абзаців 1 та 2 п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування пільг до осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплата надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплата різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених ст. 5 указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.

Абзацом 1 п. 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 року № 794/33-82, встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Таким чином, пільги, передбачені ст. 5 указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

Отже, на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені ст. 1-4 указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а додаткові пільги, передбачені ст. 5 цього Указу, зокрема, зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року (справа № 21-3324а15) та від 2 грудня 2015 року (справа № 21-3950а15).

Одночасно слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Тимчасової угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року (далі - Тимчасова угода) громадяни сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.

Згідно ст. 3 Тимчасової угоди при призначенні пенсії відповідно до ст. 1 цієї угоди на території України компетентні органи Російської Федерації відшкодовують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюється спеціальною угодою між компетентними органами сторін. Відшкодування витрат у відповідності із п. 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

Таким чином, вказана Тимчасова угода надає громадянам сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у ст. 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Водночас, ні в зазначеній Тимчасовій угоді, ні в угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу й в Законах України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Проте, суди першої та апеляційної інстанцій вищенаведеного не врахували. Дійшовши висновку про зарахування у кратному розмірі (рік роботи за один рік шість місяців) періоду роботи позивача 2 лютого 1988 року по 1 грудня 1994 року в Івано-Франківському управлінні бурових робіт, суди в порушення вимог ст.ст. 79, 86 КАС України не перевірили доводів відповідача про роботу позивача вахтовим методом та всупереч вимог ст. 159 КАС України не з'ясували чи працював позивач у зазначений період в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі на постійній основі, чи це була робота вахтово-експедиційним методом та чи були укладені ним трудові договори про роботу в цих районах строком на три роки.

З'ясування вказаних обставин має істотне значення для вирішення спору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч. 2 ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанцій в силу положень ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню на підставі ч. 2 ст. 227 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційні скарги ОСОБА_4 та управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 4 березня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Тракало

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк