Ухвала суду № 56815015, 30.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/1378/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Чех Н.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Вербової І.М., Поливач Л.Д.

при секретарі - Литвиненку Р.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», поданою його представником ГринчукомСтаніславом Дмитровичем, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про видачу виконавчого листа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 31 липня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 7 551,185,89 грн та 25 500 грн - судових витрат.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада2015 року у задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ПАТ «Укрсоцбанк» через свого представника звернулось до суду з апеляційною скаргою, де ставило питання про її скасування та постановлення нової про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Зазначаючи при цьому, що суд першої інстанції невірно застосував Закон України «Про третейські суди», ст. 389-10, 355, 360-7 ЦПК України, а також дійшов помилкового висновку, що вищевказана справа не підвідомча третейському суду.

У судовому засіданні представник заявника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Інші особи в судове засідання не з'явились.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 (прізвище змінено на ОСОБА_3) укладено кредитний договір, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 400 000 доларів США.

Цього ж дня між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого останній зобов'язався перед банком солідарно відповідати за виконання позичальником умов кредитного договору.

Пунктом 6.2 кредитного договору від 23 жовтня 2007 року укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 передбачено, що «у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди» домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз О.А. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Ярошевцем В.М. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

ОСОБА_2 свої обов'язки за кредитним договором належним чином не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості, а тому ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 31 липня 2015 позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 7 551,185,89 грн та 25 500 грн - судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не була йому підвідомча відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 50 Закону України «Про третейські суди» сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду.

Порядок та підстави видачі виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів визначено главою 2 розділу VІІ-1 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 389-7 ЦПК України питання видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду.

Частиною 1 ст. 389-10 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом;2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про третейські суди» та ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Ці випадки зазначені в ст. 6 Закону України «Про третейські суди».

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, ухвалено 31 липня 2015 року, тобто після внесення зазначених змін до Закону.

Суд першої інстанції встановивши, що спір, який виник між банком та ОСОБА_2, є спором щодо захисту прав споживачів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

З огляду на зазначене, твердження представника банка проте, що правовідносини, що склалися між банком та ОСОБА_2 не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними.

Разом з цим, колегія судів не може погодись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду щодо ОСОБА_3, так як судом першої інстанції не перевірено його правовий статус за договором поруки як споживача послуг, а відтак - зазначений висновок суду є передчасним.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції в частині відмови у видачі виконавчого листа про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 31 липня 2015 року підлягає скасуванню, з передачею питання в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 311, 312, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», поданою його представником ГринчукомСтаніславом Дмитровичем, задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року в частині відмови у видачі виконавчого листа про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 31 липня 2015 року скасувати та передати питання в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

У іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий

Судді