Ухвала суду № 56814785, 23.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22-ц/796/4010/2016 Головуючий в 1 інстанції -Цимбал І.К.

Доповідач - Заришняк Г.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову вказувала, що під час спільного проживання ними була придбана квартира АДРЕСА_1 частково за її особисті кошти від продажу майна. Після розірвання шлюбу вона залишилась проживати разом з неповнолітніми дітьми у спірній квартирі, відповідач у квартирі тривалий час не проживає, не приймає участі в утриманні помешкання, усунувся від утримання дітей. Зважаючи на наведені обставини, позивачка просила відступити від засади рівності часток під час поділу майна подружжя та виділити у її власність ѕ частини квартири, а відповідачу ј частину вказаної квартири.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року позов задоволено частково.

В порядку поділу майна, набутого за час шлюбу, виділено у власність ОСОБА_1 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

В порядку поділу майна набутого за час шлюбу виділити у власність ОСОБА_2 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити та визнати за нею право власності на ѕ частини квартири АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 456 грн. 75 коп.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка підтримала подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечувала, вважаючи рішення суду законним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не встановлено обставин для відступлення від засади рівності часток подружжя.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.08.1995 року, який на підставі рішення Дарницького районного суду м.Києва від 16.09.2014 року було розірвано (а.с. 5, 8).

Від даного шлюбу сторони мають двох дітей: повнолітнього сина ОСОБА_3 та неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.7/.

Сторонами за час шлюбу була придбана спірна трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Відповідно до вимог ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними п. 30 постанови №11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Посилання позивачки на те, що у придбання спірної квартири була вкладена більша частина її особистих коштів, отриманих нею від продажу дошлюбної квартири, зокрема, погашено кредит, отриманий для придбання спірного помешкання, не заслуговують на увагу, оскільки дані доводи були предметом дослідження судом у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю. Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 07.11.2014 р., яке залишено без зміни ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 17.12.2014 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо визнання квартири АДРЕСА_1 її особистою власністю відмовлено.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справ, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зі справи вбачається, що рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 19.02.2015 р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі Ѕ частини заробітку до досягнення дітьми повноліття.

Як видно з пояснень позивачки та представника відповідача, до ухвалення судового рішення про стягнення аліментів на утримання дітей відповідач добровільно сплачував позивачці по 1500 грн. на кожну дитину.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звернулась до виконавчої служби з виконавчим листом про стягнення аліментів за один місяць до звернення до суду з даним позовом, й заборгованість по аліментах була повністю сплачена відповідачем.

У відповідності з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України, розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачкою не надано суду будь-яких переконливих доказів про те, що розмір одержаних нею аліментів на утримання дітей є недостатнім для забезпечення їх фізичного, духового розвитку та лікування. Крім того, на час розгляду справи син сторін - ОСОБА_3 досяг повноліття, і в розумінні ст.6 СК України не є дитиною.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку й прийшов до правильного висновку про відсутність підстав, що мають істотне значення, для відступлення від засад рівності часток подружжя, а тому суд в порядку поділу спільного сумісного майна - квартири, набутої за час шлюбу, обґрунтовано визнав частки сторін рівними, задовольнивши позов ОСОБА_1 частково.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на правильність ухваленого рішення.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: