Ухвала суду № 56814745, 23.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 752/12802/15-ц С№ апеляційного провадження: 22-ц/796/646/2016Головуючий у суді першої інстанції: Ладиченко С.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Юрченко А.С.,

за участю: представника відповідача -ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 3 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення порядку користування квартирою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_5 яка діє в свої інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні нею права власності та житлових прав на належну їй частину квартири та визначення порядку користування квартирою.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй та відповідачу ОСОБА_6 належить по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. У квартирі зареєстрована відповідач та вона з двома малолітніми дітьми. Вона з дітьми проживає в кімнатах 11,6 та 11,4 кв.м. ОСОБА_6 не бажає добровільно в нотаріальному порядку визначити порядок користування квартирою. .

Посилаючись на зазначені обставини, просила усунути перешкоди у здійсненні нею права власності та житлових прав на Ѕ частину квартири під АДРЕСА_1, зобов'язавши відповідача не чинити перешкод у здійсненні права власності та користування власністю - квартирою, та визначити порядок користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, наступним чином : кімнати позначені на плані під №2 та №3 площею відповідно 11,6 та 11,4 кв.м. виділити їй у користування, а кімнати позначені на плані під №6 та №7 площею 9,8 та 17, 9 кв.м. виділити у користування відповідача ОСОБА_6, підсобні приміщенні (кухню, коридор, ванну, туалет, комору) залишити у загальному користуванні.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 3 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В апеляційній скарзі послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання не з'явилися позивач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_4, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с. 87-88/, про причини своєї неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим колегія вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду як законне та обґрунтоване без змін.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено і підтверджується дослідженими в судовому засіданні і наявними в матеріалах справи доказами, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках.

Відповідно до технічного паспорту, квартира АДРЕСА_1 складається з чотирьох кімнат, загальною площею 81,5 кв.м., жилою площею 50,7 кв.м., 1-а кімната становить 11,6 кв.м., 2-а кімната становить 9,8 кв.м., 3-я кімната становить 17, 9 кв.м., 4-а кімната становить 11,4 кв.м., кухня становить 7,7 кв.м., ванна -2,9 кв.м., вбиральня 1,3 кв.м., коридор 12,8 кв.м., комора становить 1,2 кв.м., балкон становить 1,0 кв.м., лоджія 3,9 кв.м. /а.с. 10-12/.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено тих обставин, на які вона посилалися як на підставу своїх вимог, не надано доказів на підтвердження перешкоджання відповідачем у здійсненні позивачем свого права власності на Ѕ частину квартири, не доведено порушення, невизнання або оспорювання відповідачем ОСОБА_6 права власності позивача ОСОБА_5.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим судом обставинам та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статей 11, 27, 31 ЦПК України, позивач сам визначає зміст позовних вимог, викладає обставини, якими їх обґрунтовує, та зазначає докази на підтвердження обставин. Підставами позову, які згідно зі ст. 31 ЦПК України може змінити лише позивач, є фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.

Як убачається з матеріалів справи, обставин наявності перешкод у користуванні квартирою та створення таких з боку відповідача ОСОБА_6, позовна заява ОСОБА_5 не містить.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо визначення порядку користування квартирою, позивач ОСОБА_5 зазначала, що відповідач ОСОБА_6 не бажає добровільно в нотаріальному порядку визначити порядок користування квартирою.

За змістом ст.15 ЦК України, ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.(ч. 4 ст. 60 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів на підтвердження факту звернення ОСОБА_5 до відповідачки ОСОБА_6 з пропозицією в нотаріальній конторі укласти договір про встановлення порядку користування квартирою та відмови останньої від його укладення, ні позивачем, ні її представником у передбаченому ст..ст.10,60 ЦПК України порядку суду не надано. Не надано таких доказів і в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, відповідачка ОСОБА_6 у своєму відзиві на позовну заяву ОСОБА_5 зазначила, що вона ніколи не заперечувала проти визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 в нотаріальному порядку, але таких пропозицій від позивача їй не надходило.

Отже, за відсутності доказів на підтвердження відмови ОСОБА_6 в укладенні договору про встановлення порядку користування квартирою в нотаріальному порядку, відсутні підстави вважати права ОСОБА_5 порушеними або такими, що не визнаються відповідачем.

З огляду на встановлені судом обставини справи, в межах доводів позовної заяви та відсутність об'єктивних доказів створення перешкод ОСОБА_6 у користуванні Ѕ частини квартири та відмови останньої в укладенні договору про встановлення порядку користування квартирою в нотаріальному порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності та встановлення конкретного порядку користування квартирою.

Посилання представника позивача в апеляційній скарзі на правову позицію у справі № 6-92 цс15 висловлену у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року, є безпідставним, оскільки така не підлягає застосуванню у зазначених правовідносинах та стосується усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

У зазначеному ж спорі, як позивач ОСОБА_5, так і відповідач ОСОБА_6 мають право спільної часткової власності, тобто є рівноправними співвласниками майна.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

З огляду на викладене, передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції по даній справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5, - відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 3 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: