Ухвала суду № 56814744, 23.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Пікуль А.А., Соколової В.В.

при секретарі: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року у цивільній справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, пені та інфляційних втрат,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/3710/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Домарєв О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року відкрито провадження у справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, пені та інфляційних втрат.

Не погодившись із такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відмову у відкритті провадження. Зазначає, що заявлені Державною іпотечною установою вимоги виникли у зв'язку з набуттям ним у власність квартири АДРЕСА_1, яка придбана за кредитні кошти згідно п.1.2 договору про іпотечний кредит №К-54/12 від 18 травня 2012 року та яка є предметом іпотеки згідно іпотечного договору, укладеного на виконання договору про іпотечний кредит, а тому позов має пред'являтися за місцезнаходженням вказаної квартири.

В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2015 року Державна іпотечна установа звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, пені та інфляційних втрат (а.с.2-4).

07 вересня 2015 року Дарницьким районним судом м. Києва було відкрито провадження у справі за позовом Державної іпотечної установи (а.с.21).

Колегія суддів вважає, що судом було відкрито провадження у справі з дотриманням правил підсудності.

Так, за загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Отже, пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача фізичної особи можливе лише в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Як вбачається з матеріалів справи, за відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в м. Києві, одержаними судом в порядку ч. 3 ст. 122 ЦПК України, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, що за адміністративно-територіальним поділом м. Києва відноситься до Дарницького району (а.с.23).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відкриття провадження у справі, виходячи з інформації, наданої адресно-довідковим підрозділом ГУДМС України в м. Києві.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що за правилами ч. 1 ст. 114 ЦПК України позов має пред'являтися за місцезнаходженням нерухомого майна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 №5 зазначено, зокрема, що правила статті 114 ЦПК про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

Згідно з п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року №3, виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна іпотечна установа звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, пені та інфляційних втрат, натомість питання про звернення стягнення на предмет іпотеки не порушується.

Відтак, предметом позову Державної іпотечної установи є стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, а не будь-яке право на нерухоме майно, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний спір, належить вирішувати за правилами загальної підсудності - за місцезнаходженням фізичної особи.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції правил підсудності та підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: А.А. Пікуль

В.В.Соколова