Ухвала суду № 56783831, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ К/800/8070/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Кошіля В.В.

Степашка О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014

у справі № 804/3756/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самміт"

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 26.02.2014 № 0000672201 та № 0000662201.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 241/04-66-22.1/30581004 від 24.01.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, п.14.1.56 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.4.1, п.135.4 ст.135, п.138.1, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.5.2 п.138.5, п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток всього у сумі 688 614,00 грн.; п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: заниження податку на прибуток всього у сумі 836 169,00 грн.; п.198.1,п.198.2, 198.3,198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість у сумі 626 282,00 грн.; пп.16.1.4 п.16.1 ст.16,п.46.1 ст.46, п.103.10 ст.103, пп.160.2 ст.160 Податкового кодексу України, а саме: несплата позивачем податку на доходи нерезидента із джерелом їх походження з України за 4 квартал 2012 року в сумі 6 090,00 грн.; пп. 16.1.3 п.16.1 ст.16, п.46.1 ст.46, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України, а саме: ненадання позивачем до податкового органу розрахунків (звітів) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України (додатки ПН до рядку 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 2012 рік по нерезиденту "Kemppi Oy" (Фінляндія); пп.3.1.13 п.3.1 розділу Наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПІ України», встановлено у 2-4 кварталі 2012 року невідповідність даних по ознаці доходу "157" податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ).

На підставі акта перевірки, відповідачем 26.02.2014 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000662201, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 667 659 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 613 416,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 54 239,00 грн.; № 0000672201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 733 825,25 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 524 783,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 209 042,25 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З матеріалів справи вбачається, що факт здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «Укрпромтехснаб» та ТОВ «Укрбуттранссервіс» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, платіжними дорученнями.

Судами правомірно не прийняті до уваги посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки, як свідчать матеріали справи, за укладеними із ТОВ «Укрпромтехснаб» та ТОВ «Укрбуттранссервіс» договорами позивач не брав участі у відносинах з перевезення вантажу, а отримання та оплата товару за спірними договорами повною мірою підтверджена належним чином оформленими первинними документами.

На час укладання та виконання спірних угод, контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за спірними договорами було придбано товар та послуги, які використані позивачем відповідно до господарської діяльності підприємства.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)В.В. Кошіль (підпис)О.І. Степашко