Ухвала суду № 56783756, 24.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2016 р. м. Київ К/800/12747/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

при секретарі судового засідання - Вишняку О.М.

з участю представника позивача - Сечко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк»

до відповідача-1 Державної реєстраційної служби України відповідача-2 Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

10.10.2014р. до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язання зареєструвати право власності на житловий будинок та земельну ділянку звернулося публічне акціонерне товариство «Аграрний комерційний банк»(далі Банк). Свої вимоги позивач мотивував тим, що він надав відповідачу документи для реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, що розташовані у Київській області, с. Білогородка. Реєстраційна служба відмовила в задоволенні заяви Банку, пославшись на те, що право власності на зазначені об'єкти вже зареєстровано за гр. ОСОБА_5 Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, позивач просив задовольнити адміністративний позов, скасувати рішення відповідача про відмову в державній реєстрації права власності та зобов'язати Реєстраційну службу зареєструвати право власності Банку на об'єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4.03.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Банк звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли необґрунтованих висновків про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.09.2011р. між Банком та гр. ОСОБА_6 укладено кредитний договір №35/2011 р.

Для забезпечення кредитного договору між Банком та гр. ОСОБА_6 також 14.09.2011р. було укладений договір іпотеки, предметом якого став об'єкт незавершеного будівництва (будинок) та земельна ділянка, на якій він знаходиться.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2014р. у справі № 369/3608/14-ц звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором від 14.09.2011р. та визнано за Банком право власності на предмет іпотеки.

На підставі зазначеного рішення суду Банк звернувся до державного реєстратора для проведення реєстрації права власності, проте рішеннями від 10.09.2014р. йому відмовлено, оскільки зазначені права вже зареєстровані за гр. ОСОБА_5

Порядок здійснення державної реєстрації на час виникнення спірних правовідносин регламентувався Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон №1952-IV) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 22.06.2011р. №703 (далі Порядок №703).

Відповідно до статті 19 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили та інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно зі статтею 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право вже зареєстровано.

З матеріалів справи вбачається, що Банк, в підтвердження переходу до нього права власності на нерухоме майно на підставі укладеного з гр. ОСОБА_6 договору іпотеки, надав державному реєстратору рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2014р., в якому крім іншого, зазначено, що на момент укладення договору іпотеки між банком та гр. ОСОБА_6 до останнього перейшло право власності на об'єкт нерухомості від гр. ОСОБА_5

Крім того, з матеріалів справи, зокрема, копії договору іпотеки, зареєстрованого нотаріусом 14.09.2011р., вбачається, що при його укладенні гр. ОСОБА_6 надав докази переходу до нього права власності на нерухоме майно - договір купівлі-продажу укладений з гр. ОСОБА_5 від 14.09.2011р., також зареєстрований нотаріусом.

Попри це, судами не з'ясовано, чи відбулась у передбаченому на той час порядку, реєстрація передачі права власності до гр. ОСОБА_6, і якщо така державна реєстрація відбулась, то чи відповідають дії державного реєстратора принципам викладеним у частині 3 статті 2 КАС України.

Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді даної справи припустилися порушення норм процесуального права, а саме вимог частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої статті 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 статті 11, частині 1 статті 138 та статті 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 221,223,227,230,231,254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4.03.2015р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз