Ухвала суду № 56783353, 23.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 876/2163/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТДК-Продукти» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У грудні 2014 року позивач ТзОВ «ТДК-Продукти» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області (на даний час Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області), в якому просив скасувати як безпідставне податкове повідомлення-рішення відповідача № 0002752201 від 10.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 227592,50 грн., в тому числі 182074 грн. за основним платежем та 45518,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач Тернопільська ОДПІ позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області № 0002752201 від 10.06.2014 року.

З цією постановою суду не погодився відповідач Тернопільська ОДПІ та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції винесена із неповним з'ясуванням обставин справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що згідно матеріалів перевірки (акт від 27.05.2014 р. № 3267/22-01/37519791) позивачем порушено п.44.1 ст.44, п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138, п.139.1.9 ст.139 ПК України, а саме завищено доходи, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування від здійснення виїзної торгівлі ТзОВ «ТДК-Продукти» за 2013 р. на 958282 грн. та завищено витрати, що зараховуються для визначення об'єкта оподаткування від здійснення виїзної торгівлі ТзОВ «ТДК-Продукти» за 2013 р. на 953523 грн.. Зазначає апелянт, що в ході проведення перевірки не встановлено та не виявлено документів, які б підтвердили факт здійснення позивачем виїзної роздрібної торгівлі та відповідно факт отримання доходів і понесення витрат в результаті здійснення виїзної торгівлі. Також звертає увагу апелянт на те, що позивачем порушено пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п. 135.5 ст.135 ПК України, оскільки доходи отримані за 2013 р. ТзОВ «ТДК-Продукти» в сумі 958282 грн., є безповоротною фінансовою допомогою та підлягають включенню до складу іншого доходу підприємства.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 29.01.2015 р. та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області №1402 від 30.04.2014 року, у період з 05.05.2014 року по 19.05.2014 року відповідачем Тернопільською ОДПІ було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивач ТзОВ «ТДК-Продукти» з податку на прибуток підприємств за 2013 рік. За наслідками перевірки складено Акт №3267/22-01/37519791 від 27.05.2014 року (а.с. 17-25).

У висновках вказаного Акту від 27.05.2014 року зазначено, що підприємством порушено: - п.44.1 ст.44, п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138, п.139.1.9 ст.139 ПК України, а саме завищення доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування від здійснення виїзної торгівлі ТзОВ «ТДК-Продукти» за 2013 рік на 958282 грн. та завищення витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування від здійснення виїзної торгівлі за 2013 р. на 953523 грн.; - пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, заниження суми податку на прибуток за 2013 рік на 182074 грн..

На підставі вказаного вище Акта перевірки від 27.05.2014 року відповідачем винесено 10.06.2014 р. відносно позивача податкове повідомлення-рішення № 0002752201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 227592,50 грн., в тому числі 182074 грн. за основним платежем та 45518,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 26).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що в діях позивача відсутні порушення норм податкового законодавства, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення від 10.06.2014 року, з врахуванням наступного.

З матеріалів справи видно, що предметом діяльності ТзОВ «ТДК-Продукти» є здійснення торгівлі та надання послуг, що підтверджується статутом підприємства, свідоцтвом про державну реєстрацію, торговим патентом на право здійснення торговельної діяльності (а.с. 39-48, 49, 50, 51).

Підставою для винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки про те, що неможливо встановити факт здійснення позивачем у 2013 році виїзної роздрібної торгівлі та відповідно підтвердити доходи, отримані в результаті здійснення виїзної торгівлі на суму 958282 грн. та витрати понесені в результаті здійснення виїзної торгівлі. Таким чином, вважає ДПІ, що тримані позивачем ТзОВ «ТДК-Продукти» за 2013 р. доходи в сумі 958282 грн. були не від діяльності по роздрібній торгівлі, а були безповоротною фінансовою допомогою, яку не включено до складу рядка 03 ІД «Інші доходи» декларацій з ПНП за 2013 р.. На думку податкового органу позивачем було завищило доходи для визначення об'єкту оподаткування на 958282 грн., завищено витрати на 953523 грн., в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 2013 рік на 182074 грн..

З такими висновками Тернопільської ОДПІ не погоджується суд апеляційної інстанції.

Згідно з пп.4.1.27 п.4.1 ст.4 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України, безповоротною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Згідно із п.137.1 ст.137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу права власності на такий товар до покупця. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

За змістом п.137.10 ст.137 ПК України, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) вважаються доходами на дату їх фактичного отримання або на дату надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку. Такі доходи згідно з пп. 135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України відображаються у складі інших доходів, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом першої інстанції об'єктивно встановлено, що між позивачем ТзОВ «ТДК-Продукти» (як замовником) та ФОП ОСОБА_3 (як перевізником) було укладено договір №22/07/13 від 22.07.2013 року про перевезення вантажів автомобільним транспортом по внутрішнім та міжнародним сполученням. Реальність господарських операцій по зазначеному господарському договору підтверджується: актами виконаних робіт по перевезенню вантажів автотранспортом між позивачем та ФОП ОСОБА_3 та податковими накладними на придбання транспортних послуг (а.с. 108-114).

Крім цього, між позивачем ТзОВ «ТДК-Продукти» (як комісіонером) та TзOB «Таламус ЛТД» (як комітентом) було укладено договір комісії на продаж № 009/13 від 23.07.2013 року, згідно якого комісіонер за дорученням комітента зобов'язується від свого імені здійснити одну або декілька угод по продажу кришок для консервування. Реальність господарських операцій по зазначеному господарському договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними і податковими накладними на придбання товару, товарно-транспорними накладними на поставку товару (а.с. 98-107).

Також встановлено, що між позивачем ТзОВ «ТДК-Продукти» (як покупцем) та TзOB «Маневр» (як постачальником) було укладено договір поставки товару № 5939 від 01.08.2013 року, згідно якого постачальник зобов'язується передавати покупцеві товар. Реальність господарських операцій по зазначеному господарському договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними і податковими накладними на придбання товару та товарно-транспорними накладними на поставку товару (а.с. 115-131); договором оренди нежитлових приміщень від 02.01.2013 року укладеним між позивачем та TзOB «Тріада» та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); договором оренди автотранспорту від 01.08.2013 р. укладеного між позивачем (як орендарем) та ТзОВ «Тріада» та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 91-94, 95-97).

Розрахунки з постачальниками TзOB «Таламус ЛТД» та TзOB «Маневр» за поставлений товар були проведені у безготівковій формі через розрахунковий рахунок позивача, що відображено у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 «Контрагенти» за 2013 рік (а.с. 132-138, 139-143).

Згідно подорожніх листів виїзна торгівля здійснювалась позивачем ТзОВ «ТДК-Продукти» у період з серпня по грудень 2013 року. Реалізація товарів кінцевому споживачу здійснювалась за допомогою реєстратора розрахункових операцій МІНІ-ФП. Операції по передачі товарів та отримання готівкових коштів підтверджуються журналом РРО МІНІ-ФП, контрольними стрічками РРО та регістрами бухгалтерського обліку TзOB «ТДК-Продукти».

Для обліку доходів від реалізації призначений рахунок 70 «Доходи від реалізації», де узагальнено інформацію про доходи від реалізації товарів та вирахування з доходу. За кредитом рахунку 70 відображено збільшення (одержання) доходу, за дебетом - належна сума непрямих податків (податку на додану вартість) та списання у порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати». Оплата за реалізовані товари здійснена в готівковій формі через РРО та проведена через касову книгу підприємства та проведено по бухгалтерському обліку по рахунку 30 «Каса».

За даними TзOB «ТДК-Продукти», операції, що оподатковуються за основною ставкою, а саме з реалізації товарів, відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за 2013 рік (а.с. 144-161).

Згідно ст.3 Закону України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Надходження, безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі заборгованості за позиками, безоплатно отримані кошти, інші надходження, здійснюються без застосування РРО, з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених в установленому порядку.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затв. наказом Мінфіну від 29.11.1999 року № 290, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: - покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); - підприємство не здійснює надалі управління та контролю за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); - сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; - є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач TзOB «ТДК-Продукти», при реалізації товарів, передав всі ризики й вигоди покупцеві, не здійснював контроль та управління реалізованими товарами, сума доходу (виручка) достовірно визначена шляхом її підтвердження даними РРО та регістрів бухгалтерського обліку.

В рядку 02 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік відображено дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 958282 грн., в рядку 05.1 відображено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в сумі 953523 грн. (а.с. 162-166).

Таким чином, судом першої інстанції об'єктивно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем «ТДК-Продукти» у 2013 році було отримало дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, інших активів) в сумі 958282 грн..

При цьому, відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У розглядуваній адміністративній справі відповідачем не надано і судом не отримано доказів того, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, а саме завищено доходи, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування від здійснення виїзної торгівлі ТзОВ «ТДК-Продукти» за 2013 рік та завищено витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування від здійснення виїзної торгівлі за 2013 р. та занижено суму ПНП за 2013 р. в сумі 182074 грн..

Таким чином, відповідач не мав підстав для винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0002752201 від 10.06.2014 року.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТДК-Продукти» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28.03.2016 року.