Ухвала суду № 56783348, 28.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2016р. Справа № 876/11995/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Носа С.П.,

судді Сапіги В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2015р. у справі №813/1069/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мізол”

про арешт коштів на рахунках платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2013р. позивач: Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Львівської області (правонаступник – Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мізол” про арешт коштів на рахунках платника податків, просив накласти арешт на кошти ТзОВ “Мізол” на рахунках: №2600801064214 (долар США) у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №2600801064214 (євро) у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №2600801064214 (українська гривня) у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №26009301014560 (долар США) у ПАТ “ВТБ Банк”, МФО 321767; №26009301014560 (євро) у ПАТ “ВТБ Банк”; №2600003064214 у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №2600104064214 у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №2600205064214 у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №2600306064214 у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №2600407064214 у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №2600410064214 у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №2600508064214 у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №2600511064214 у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №2600609064214 у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №2600612064214 у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №2600713064214 у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №2600814064214 у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №2600902064214 у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №26009301014560 у ПАТ “ВТБ Банк”, МФО 321767; №2604908064214 у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №2605301064214 у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №2610501064214 у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; №2600801064214 у Центральній філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365; судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не було надано податковому керуючому первинні документи, які необхідні для опису майна у податкову заставу, про що складено акт від 06.02.2013р. №45/19-00, відтак, на підставі ст.94 Податкового кодексу України, податковий орган просить накласти арешт на кошти ТзОВ “Мізол”.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2015р. у справі №813/1069/13-а у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив апелянт (позивач у справі): Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з’ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити.

З урахуванням вимог п.1 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Мізол” з 09.12.2005р. перебуває на обліку в органах державної податкової служби як платник податків.

Згідно з довідкою позивача від 05.02.2013р. №2446/9/20-30/131, за ТзОВ “Мізол” обліковується заборгованість перед бюджетом в сумі 70123,00грн., яка виникла на підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємств №9069589973 від 07.11.2012р.

Враховуючи заборгованість відповідача, начальником ДПІ у Залізничному районі м.Львова прийнято рішення про опис майна ТзОВ “Мізол” у податкову заставу.

06.02.2013р. податковими керуючими було здійснено вихід за юридичною адресою ТзОВ “Мізол” з метою вручення рішення про опис майна у податкову заставу.

За наслідками проведених заходів податковий керуючий склав акт від 06.02.2013р. №45/19-00 про відмову посадових осіб ТзОВ “Мізол” у наданні посадовим особам органу державної податкової служби документів для опису майна у податкову заставу.

На підставі звернення начальника відділу погашення податкового боргу ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 07.02.2013р., керівником контролюючого органу 07.02.2013р. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платників податків ТзОВ “Мізол”.

Оскільки арешт коштів на рахунку платника податків, відповідно до абз.2 пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України, здійснюється виключно на підставі рішення суду, ДПІ у Залізничному районі м.Львова звернулась до суду з вищезазначеним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції керувався тим, що ДПІ у Залізничному районі м.Львова звернулась з поданням у Львівський окружний адміністративний суд, в якому просила підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Мізол”, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 174, накладеного рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 07.02.2013р. Судом встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015р. у справі №876/4748/13 апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2013р. у справі №813/1029/13-а за поданням ДПІ у Залізничному районі м.Львова до ТзОВ “Мізол” про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2013р., якою у задоволенні подання відмовлено, без змін. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача є безпідставними, не підтвердженими матеріалами справи та не доведеними у судовому засіданні.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду з такими висновками суду першої інстанції погоджується та зазначає наступне:

Відповідно до вимог п.91 ст.91 Податкового кодексу України, керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов’язки, визначені цим Кодексом.

Згідно із вимогами п.91.3 ст.91 Податкового кодексу України, податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов’язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Відповідно до вимог пп.89.1.1 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Вимогами п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.

Відповідно до вимог п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно із вимогами п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Згідно з нормами п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасового зупинення відчуження його майна; іншим особами, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Підпунктом 94.6.2 ст.94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунках платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовується виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Крім того, питання щодо підстав застосування адміністративного арешту майна платника податків також регулює Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України №1398 від 07.11.2011р. (Порядок), яким визначено, що арешт майна може бути застосовано у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пп.20.1.5 п.20.1 ст.20 розділу І Податкового кодексу України або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015р. у справі №876/4748/13 апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2013р. у справі №813/1029/13-а за поданням ДПІ у Залізничному районі м.Львова до ТзОВ “Мізол” про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2013р., якою у задоволенні подання відмовлено, без змін.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до приписів ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2015р. у справі №813/1069/13-а за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мізол” про арешт коштів на рахунках платника податків, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2015р. у справі №813/1069/13-а, - залишити без змін.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 37,85грн. на призначений для цього рахунок з наступними реквізитами: “Отримувач коштів – УДКСУ у Галицькому районі м.Львова; код отримувача за ЄДРПОУ – 38007573; банк отримувача – ГУДКСУ у Львівській області; МФО – 825014; рахунок отримувача – 31219206781004; код класифікації доходів бюджету – 22030001; призначення платежу – судовий збір, код суду 34668371”.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя С.П. Нос

Суддя В.П. Сапіга