Ухвала суду № 56783355, 23.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 876/5107/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ком-Еко-Борислав 2010» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ком-Еко-Борислав 2010» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У січні 2015 року позивач ТзОВ «Ком-Еко-Борислав 2010» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області (на даний час Дрогобицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0005842201 від 11.12.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12475 грн., в тому числі 9980 грн. за основним платежем і 2495 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач Дрогобицька ОДПІ позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

З цією постановою суду не погодився позивач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції є неправомірною, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив жоден аргумент позивача та не здійснив аналіз тих норм матеріального права, на які посилався позивач. Крім цього, у оскарженій постанові не описані мотиви неврахування судом доказів позивача, що суперечить п.3 ч.1 ст.163 КАС України. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду є необґрунтованою, оскільки при її винесенні не були повно і всебічно досліджені обставини справи. Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 р. та ухвалити нове рішення, у якому задоволити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено, що відповідачем Дрогобицькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача ТзОВ «Ком-Еко-Борислав 2010» з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «НП «Хіміч» за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р. та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків.

За наслідками перевірки складено Акт № 746/22-01/37011772 від 20.11.2014 р. у висновках якого зазначено, що підприємством порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 9980 грн., у тому числі: за серпень 2014 року у сумі 9980 грн.. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що ТзОВ «Ком-Еко-Борислав 2010» не підтверджено реальність здійснення операцій з ПП «НП «ХІМІЧ» за серпень 2014 року.

На підставі вказаного вище Акта перевірки від 20.11.2014 року відповідачем винесено 11.12.2014 року відносно позивача податкове повідомлення-рішення № 0005842201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12475 грн., в тому числі 9980 грн. за основним платежем і 2495 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 11, 27).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0005842201 від 11.12.2014 року та щодо відсутності підстав для задоволення позову, з врахуванням наступного.

Пунктом 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.4 ст.198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пункт 201.11 статті 201 ПК України передбачає підстави для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар чи роботи до складу податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З метою податкового обліку господарські операції мають оформлюватися будь-якими первинними документами, але їх зміст та складання повинні відповідати не лише вимогам податкового законодавства, а й законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції.

Відтак, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту, необхідно надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановити наявність зв'язку між фактом придбання товарів та робіт з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Судом першої інстанції вірно враховано, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б підтвердили реальність виконання договору від 21.07.2014 року, укладеного між позивачем (як замовником) та ПП «НП «Хіміч» (як виконавцем), згідно якого виконавець бере на себе зобов'язання надати роботи по перешаруванню сміття ґрунтом (а.с. 28).

Також відсутні докази про дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, наявність зв'язку між фактом придбання робіт (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку, про використання отриманих позивачем робіт (послуг) в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Судом першої інстанції об'єктивно встановлено та враховано, що в наданій позивачем копії калькуляції виконаних робіт вказано найменування робіт, послуг на суму 16160 грн. (без ПДВ) та найменування матеріалів на суму 33740,00 грн. (без ПДВ), що не відповідає предмету вказаного договору від 21.07.2014 року, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-272 від 31.01.2014 р. між позивачем та ПП «НП «Хіміч» про проведення робіт по перешаруванню сміття ґрунтом на суму 59880 грн. (ПДВ - 9980 грн.) та номенклатурі податкової накладної № 272 від 31.08.2014 року на суму 59880 грн. (ПДВ - 9980 грн.). У вказаних матеріалах відсутні будь-які відомості про придбання позивачем матеріалів глини на суму 33740 грн. (без ПДВ) (а.с. 29, 30, 53).

Крім цього, судом першої інстанції вірно встановлено невідповідність дати складання податкової накладної з днем виникнення податкових зобов'язань продавця згідно калькуляції виконаних робіт. Сам лише факт декларування позивачем вказаних правовідносин без здійснення господарських операцій не може бути підставою для зменшення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту.

Таким чином, судом першої інстанції вірно враховано вимоги податкового законодавства і обставини справи щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій за вказаним вище договором між позивачем і ПП «НП «Хіміч», а тому зроблено вірний висновок про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту вартості робіт (послуг) по договірних зобов'язаннях із ПП «НП «Хіміч».

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ком-Еко-Борислав 2010» - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ком-Еко-Борислав 2010» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28.03.2016 року.