Рішення № 56781643, 21.03.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2016 р. Справа № 911/499/16

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Поліс , Київська обл., м. Конотоп

до Товариства з обмеженою відповідальністю Малка-Транс, Київська обл., м. Сквира

про стягнення 110 047,35 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №89 від 09.10.2015)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Поліс (далі-ТОВ Агро-Поліс /позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Малка-Транс (далі ТОВ Малка-Транс/відповідач) про стягнення з відповідача 110 047,35, з яких: 107916,90 грн заборгованості за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №8-14 від 02.01.2014, 1 683,50 грн пені, 115, 04 грн 3% річних та 331,91 грн інфляційних втрат.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2016 порушено провадження у справі №911/499/16 та призначено її до розгляду 29.02.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.02.2016 розгляд даної справи відкладено на 21.03.2016 відповідно.

У судові засідання 29.02.2016 та 21.03.2016 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини неприбуття у судові засідання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи ТОВ Малка-Транс було повідомлене належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2014 між ТОВ «Агрокомпанія «Мрія» (далі-продавець) та ТОВ Малка-Транс в особі директора філії Конотопський молзавод ОСОБА_2 (далі-покупець), що діє на підставі положення про філію та довіреності від 31.12.2013, було укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №8-14 (далі-договір), відповідно до положень якого продавець зобовязується в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину-молоко коровяче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ №3662-97, надалі товар, а покупець зобовязується прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. п. 1.4., 7.1. та 7.2. договору перехід прав власності на товар від продавця до покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом товару на товаро-транспортній накладній.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. даного договору, та діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань.

Поряд з тим, як слідує з наявних в матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Агрокомпанія «Мрія» (ідентифікаційний код 04528034) припинило свою діяльність.

Так, 31.01.2015 до ЄДР внесено відповідний запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті реорганізації, яка відбулася шляхом приєднання ТОВ «Агрокомпанія «Мрія» до ТОВ Агро-Поліс, про що відповідно свідчать наявні в матеріалах справи копії протоколу загальних зборів учасників №76 від 30.12.2014 та статуту позивача.

Судом встановлено, що ТОВ «Агрокомпанія «Мрія» свої обовязки за договором виконав належним чином, здійснивши протягом січня лютого 2014 року філії Конотопський молзавод поставку товару загальною вартістю 675 916, 90 грн, що підтверджується підписом та відбитком печатки філії Конотопський молзавод на прийомних квитанціях №8 від 31.01.2014 та №81 від 28.02.2014, а також підписами та відбитками печаток продавця та покупця на спеціалізованих товарних накладних. Копії відповідних документів, оригінали яких судом оглянуто у судовому засіданні 21.03.2016, містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання ТОВ «Агрокомпанія «Мрія» своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Втім, як зазначає позивач, відповідач належним чином не виконав свої зобовязання за договором, частково сплативши за поставлений товар кошти у розмірі 568 000,00 грн, у той час як решта поставленого товару за спірними накладними відповідачем у повному обсязі неоплачена, а тому розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 107 916,90 грн.

В підтвердження проведених відповідачем розрахунків позивачем надано копії платіжних доручень щодо сплати коштів у розмірі 568 000,00 грн, а також копію акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.2014 по 28.02.2014, підписану ТОВ «Агрокомпанія «Мрія» та філією Конотопський молзавод.

З огляду вищезазначеного, 14.01.2016 позивач направив відповідачу вимогу №2 від 14.01.2016 про сплату боргу у розмірі 107 916,90 грн. Копії зазначеної вимоги та доказів її надіслання наявні в матеріалах справи.

Означена вимога була отримана відповідачем 20.01.2014, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Посилаючись на те, що відповідач на претензію не відповів, остаточні розрахунки за поставлений згідно договору товар не провів, позивач просить суд стягнути з ТОВ Малка-Транс, зокрема, 107 916,90 грн сукупної заборгованості по оплаті вартості товару згідно договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши повно і всебічно матеріали справи та подані докази, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 104, п. 2 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду вищезазначеного, враховуючи припинення діяльності ТОВ «Агрокомпанія «Мрія» шляхом реорганізації та приєднання до ТОВ Агро-Поліс, суд дійшов про те, що до позивача, як правонаступника, перейшли усі права та обов'язки покупця за договором за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №8-14 від 02.01.2014.

Приписами ч. 1 ст. 712, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень п. 2.1., 2.5. договору оплату за товар покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невідємною частиною до договору. Розрахунки за даним договором здійснюються шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами.

Водночас, як слідує зі змісту договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №8-14 від 02.01.2014 строків оплати поставленого товару сторони вказаного правочину не погодили.

З огляду вищезазначеного, підписання відповідачем як договору так і прийомних квитанцій №№8, 81 від 31.01.2014 та 28.02.2014 відповідно, без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття покупцем цього товару, а отримання 20.01.2016 ТОВ Малка-Транс вимоги №2 від 14.01.2016 породжує для останнього обовязок по оплаті товару у повному обсязі до 27.01.2016 включно.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач свої грошові зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, а також те, що розмір заявленої до стягнення заборгованості є арифметично вірним, суд дійшов висновку про про задовлення вимоги позивача про стягнення з відповідача 107 916,90 грн заборгованості як такої, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього, зокрема, 1 683,50 грн пені, нарахованої за період з 28.01.2016 по 09.02.2016 на 107 916,90 грн заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що за несвоєчасне, понад встановлене даним договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, продавець вправі вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Оскільки арифметично вірний розмір заявленої до стягнення суми пені, обрахований судом в межах визначеного позивачем періоду, становить 1 686,57 грн, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 1 683,50 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 115, 04 грн 3% річних та 331,91 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 28.01.2016 по 09.02.2016 на 107 916,90 грн заборгованості.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що арифметично вірний розмір заявленої до стягнення суми 3% річних, обрахований судом в межах визначеного позивачем періоду, становить 115, 31 грн, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 115,04 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас, відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2014, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, відповідно до розміщених на офіційному веб-сайті "Урядовий кур'єр" відомостей, за повідомленням Державної служби статистики, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у січні 2016 року становив 100,9%, у лютому 2016 року індекс інфляції становив 99,6%, тобто мала місце дефляція.

З огляду вищезазначеного, враховуючи, що за визначений позивачем період обрахунку інфляційних втрат мала місце дефляція, відтак обрахований судом в межах відповідного періоду розмір інфляційних втрат має відємне значення, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 331,91 грн інфляційних втрат, а отже відмову у задоволенні зазначеної вимоги.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 104, 512, 514, 525, 526, 530, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Малка-Транс (09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Р. Люксембург, 14, ідентифікаційний код 25568003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Поліс (41600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 37052185) 107 916 (сто сім тисяч девятсот шістнадцять) грн 90 коп. заборгованості, 1 683 (одну тисячі шістсот вісімдесят три) грн 50 коп. пені, 115 (сто пятнадцять) грн 04 коп. 3% річних та 1 645 (одну тисячу шістсот сорок пять) грн 73 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 28.03.2016.

Суддя В.А. Ярема