Рішення № 56781640, 22.03.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2016 р. Справа № 911/486/16

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Істерн Беверідж Трейдінг, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Преску, Киїська обл., м. Ірпінь

про стягнення 5 649,91 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 15.07.2015)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Істерн Беверідж Трейдінг (далі-ТОВ Істерн Беверідж Трейдінг/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Преску (далі ТОВ Преску/відповідач) про стягнення з відповідача 5 649,91 грн, з яких: 4 300,00 грн заборгованості за договором поставки №007462 від 18.05.2015, 322,47 грн пені, 971, 92 грн штрафу, 16,82 грн 3% річних та 38,70 грн інфляційних втрат.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2016 порушено провадження у справі №911/486/16 та призначено її до розгляду 22.02.2016.

Ухвалами господарського суду Київської області від 22.02.2016 та 14.03.2016 розгляд даної справи відкладався на 14.03.2016 та 22.03.2016 відповідно.

У судові засідання 22.02.2016, 14.03.2016 та 22.03.2016 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини неприбуття у судові засідання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи ТОВ Преску було повідомлене належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.05.2015 між ТОВ Істерн Беверідж Трейдінг (далі-постачальник), в особі директора Київської філії ТОВ ІБТ ОСОБА_2, що діє на підставі положення про філію та довіреності, та ТОВ Преску (далі-покупець) було укладено договір поставки №007462 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої (далі по тексту - продукція) в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору.

Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується у видаткових та товаро-транспортних (ТТН форма №1-ТН/алкогольні напої/) накладних, які є невідємною частиною цього договору.

У відповідності до п. п. 2.7. та 7.1. договору покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника. Підстава для оплати продукції, отриманої покупцем за цим договором, є видаткова накладна, або ТНН форма №1-ТН/алкогольні напої/, або це договір.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015.

Судом встановлено, що позивач свої обовязки за договором виконав належним чином, здійснивши відповідачу у грудні 2015 року поставку продукції загальною вартістю 4 859,58 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток Київської філії ТОВ ІБТ та ТОВ Преску на видаткових накладних:

- РН-60-056116 від 03.12.2015 на суму 2 996,82 грн;

- РН-60-056243 від 04.12.2015 на суму 1 862,76 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Втім, відповідач свої зобовязання за договором належним чином не виконав, сплативши 559,58 грн, що були зараховані позивачем в часткове погашення вартості поставленої продукції за видатковою накладною РН-60-056116 від 03.12.2015.

Решту ж вартості поставленої продукції за договором відповідач не оплатив, внаслідок чого за ним утворилось 4 300,00 грн заборгованості, в підтвердження чого позивачем надано довідку ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» про надходження коштів №Д.-В63-358 від 18.02.2016.

Посилаючись на те, що відповідач остаточні розрахунки за поставлену продукцію згідно за договором не провів, позивач просить суд стягнути з ТОВ Преску, зокрема, 4 300,00 грн заборгованості.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 712 та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.9. договору покупець зобовязується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 21 (двадцять один) календарних днів з моменту її передачі.

З огляду вищезазначеного, підписання покупцем видаткових накладних РН-60-056116 від 03.12.2015 та РН-60-056243 від 04.12.2015 без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленої продукції за договором свідчить про прийняття відповідачем цього товару та відповідно породжує для останнього обовязок по його оплаті у повному обсязі відповідно по 24.12.2015 та 25.12.2015 включно.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленої позивачем продукції за договором у повному обсязі не оплатив, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4 300,00 грн заборгованості за поставлену продукцію за договором підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням покупцем своїх грошових зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 971, 92 грн штрафу та 322, 47 грн пені, нарахованої за наступні періоди:

-з 25.12.2015 по 10.02.2016 на 2 437,24 грн заборгованості за видатковою накладною РН-60-056116 від 03.12.2015;

-з 26.12.2015 по 10.02.2015 на 1 862,76 грн заборгованості за видатковою накладною РН-60-056243 від 04.12.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що у разі недотримання строків оплати продукції, зазначених у п. 2.9. цього договору, покупець сплачує на росить постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен прострочення. У разі якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів, покупець, крім того, зобовязаний виплати постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

За приписами ч. 6 ст. 231 та ч. 2 ст. 343 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас, в силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як слідує з наданого позивачем розрахунку сум пені останній здійснений позивачем з обмеженням визначеного сторонами розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Таким чином, оскільки арифметично вірний розмір сум пені, обрахованих судом за вказані позивачем періоди з урахуванням вимог закону, становить 246,38 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 322,47 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 246, 38 грн.

До того ж, оскільки розмір штрафу відповідно до п. 4.1. договору розраховується від вартості партії продукції, оплата якої прострочена, суд дійшов висновку, що належним розміром коштів у відповідному алгоритмі є 4 300,00 грн - вартість неоплаченої продукції, а не загальна вартість поставленої продукції 4 859,58 грн, як помилково вважає позивач.

Враховуючи прострочення відповідачем оплати вартості поставленої продукції за договором у строк понад 30 календарних днів, що є підставою для нарахування штрафу в порядку п. 4.1. договору, а також те, що арифметично вірний розмір заявленого до стягнення штрафу становить 860,00 грн, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 971,92 грн штрафу у розмірі 860,00 грн.

Поряд з тим, судом враховано, що відповідно до правової позиції викладеній у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2014 у справі №910/19082/13, норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та штраф.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 16,82 грн 3% річних та 38,70 грн інфляційних втрат нарахованих за періоди:

-з 25.12.2015 по 10.02.2016 на 2 437,24 грн заборгованості за видатковою накладною РН-60-056116 від 03.12.2015;

-з 26.12.2015 по 10.02.2015 на 1 862,76 грн заборгованості за видатковою накладною РН-60-056243 від 04.12.2015.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що розмір заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, обрахованих судом за вказані позивачем періоди, є арифметично вірним, суд дійшов висновку обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 16,82 грн 3% річних та 38,70 грн інфляційних втрат, та відповідно задоволення означеної вимоги.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 612, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 231, 343, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Преску (08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Мечнікова, 106-А, ідентифікаційний код 39488048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Істерн Беверідж Трейдінг (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 5-А, ідентифікаційний код 38679874) 4 300 (чотири тисячі триста) грн 00 коп. заборгованості, 246 (двісті сорок шість) грн 38 коп. пені, 860 (вісісот шістдесят) грн 00 коп. штрафу, 38 (тридцять вісім) грн 70 коп. інфляційних втрат, 16 (шістнадцять) грн 82 коп. 3% річних та 1 332 (одну тисячу триста тридцять дві) грн 15 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 25.03.2016.

Суддя В.А. Ярема