Рішення № 56777286, 10.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1339/16

Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Гірняк Л.А., Калараш А.А.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2014 року,

встановила:

У листопаді 2013 р. публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просило: 1) в рахунок погашення заборгованості у розмірі - 108 297,04 долара США, що згідно курсу НБУ складає - 865 618, 24 грн., за Договором про надання споживчого кредиту № 11303777000 від 22.02.2008 р., укладеному між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 55,2 кв. м., житловою площею - 29,9 кв. м., шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта Банк» (Код ЕДРПОУ - 34047020, місцезнаходження 01001, Київська обл., м. Київ, вул. Щорса, буд. 36, корп. Б) на підставі Договору іпотеки від 22.02.2008 р., укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4; 2) зобов'язати державну реєстраційну службу України ( вул. Марини Раскової, 15, м. Київ, 02660) здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 55,2 кв. м., житловою площею - 29,9 кв. м., за ПАТ «Дельта Банк»; 3) припинити право власності іпотекодавця ОСОБА_4, в тому числі право володіння, користування та розпорядження, квартирою АДРЕСА_1, загальною площею - 55,2 кв. м., житловою площею - 29,9 кв. м.; 4) припинити право користування житловим приміщенням усіх мешканців, які проживають та зареєстровані за адресою - АДРЕСА_1; 5) виселити іпотекодавця ОСОБА_4 та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані за адресою - АДРЕСА_1.

В позові Банк посилався на те, що 22.02.2008 р. ОСОБА_4 уклала з АКІБ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту № 11303777000, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі - 83 000 доларів США, строком - до 22.02.2029 р., зі сплатою - 11,9% річних (далі - Кредитний договір).

З метою забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору 22.02.2008 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір, за умовами якого остання передала в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 55,2 кв. м., житловою площею - 29,9 кв. м. (далі - Іпотечний договір).

08.12.2011 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого станом на 19.03.2013 р. утворилася заборгованість у вищевказаному розмірі.

Відповідачу було направлено письмове попередження про усунення порушень умов кредитного договору, попередження про звернення стягнення на квартиру, виселення, зняття з реєстраційного обліку. Однак, ці вимоги не виконані. Тому існують усі підстави для припинення права власності іпотекодателя на предмет іпотеки, виселення його та інших осіб, які зареєстровані та проживають у квартирі.

Існують всі підстави для зобов'язання реєстраційної служби здійснити реєстрацію права власності Банку на предмет іпотеки на підставі рішення суду та на підставі заяви Банку. У разі задоволення позову право власності відповідача залишиться не скасованим. Реєстрація права власності за відповідачем може стати підставою для відмови у реєстрації права власності за Банком

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні. У письмових запереченнях на позов посилалися на те, що відповідач не отримувала письмову вимогу Банку про сплату боргу. У квартирі, яка є предметом іпотеки, зареєстрована та проживає малолітня донька відповідачки.

Державна реєстраційна служба України свого представника у судове засідання не направила. Про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином. У письмових запереченнях на позов просила відмовити у задоволенні вимог до реєстраційної служби.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.03.2014 р. позов Банку задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 55,2 кв. м., житловою площею - 29,9 кв. м., шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмета іпотеки у власність та визнання права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта Банк» (Код ЕДРПОУ - 34047020, місцезнаходження - 01001, Київська обл., м. Київ, вул. Щорса, буд. 36, корп. Б), в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11303777000 від 22.02.2008 р., укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, в розмірі - 108 297,04 долара США, що згідно курсу НБУ складає - 865 618, 24 грн., і складається з: - заборгованість по тілу кредиту - 80 677,16 долара США; - заборгованість по відсоткам - 27 619,88 долара США.

Зобов'язано державну реєстраційну службу України здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 55,2 кв. м., житловою площею - 29,9 кв. м., за ПАТ «Дельта Банк».

Припинено право власності іпотекодавця ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 55,2 кв. м., житловою площею - 29,9 кв. м..

Виселено ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1, загальною площею - 55,2 кв. м., житловою площею - 29,9 кв. м..

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Банку судовий збір у сумі - 3 441,00 грн..

В задоволенні інших позовних вимог Банку відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18.12.2014 р. рішення Київського районного від 12.03.2014 р. змінено й ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову Банку до Державної реєстраційної служби України про зобов'язання здійснити реєстрацію майна відмовлено.

Позов Банку до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. Зменшено розмір заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11303777000 від 22.02.2008 р., укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, до - 107 997,04 долара США, що згідно курсу НБУ складає - 863 220, 34 грн., і складається з: - заборгованість по тілу кредиту - 80 677,16 долара США, що за курсом НБУ становить - 644 652,54 грн.; - заборгованість по відсоткам - 27 319,88 долара США, що за курсом НБУ становить - 218 367,50 грн..

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2015 р. рішення апеляційного суду Одеської області від 18.12.2014 р. скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи та передаючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, зазначив, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що дія Закону Країни від 03.06.2014 р. № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» може застосовуватися до правовідносин, які виникли після 07.06.2014 р..

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви касаційного суду, з яких скасовано рішення є обов'язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Вимог про те, що зробити після скасування рішення апеляційна скарга не містить. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася. Про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином. Причини неявки суду не повідомила. Заяв та клопотань не надала.

Банк у письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 вважав необхідним скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. Посилався на те, що твердження апелянта про своєчасну сплату кредиту відповідно до встановленого графіку не відповідає дійсності, оскільки у погашення кредиту було сплачено усього - 2 332,84 долара США. Розмір платежів сторонами не змінювався. Права неповнолітньої дитини не порушені, оскільки дитина була зареєстрована у квартирі після укладення іпотечного договору, без згоди іпотекодержателя.

Банк у судове засідання свого представника не направив. Про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином. Причини неявки представника не повідомив. Заяв та клопотань не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.03.2016 р. рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.03.2014 р. в частині зобов'язання Державної реєстраційної служби України здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру за ПАТ «Дельта Банк» скасовано. Провадження у справі в цій частині закрито.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову Банку, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, крім вимог про виселення з квартири невизначеного кола осі (а. с. 113 - 118).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про існування між сторонами кредитних правовідносин, необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи, вимогам ст. ст. 11, 509, 525, 526, 1046 - 1050, 1054 - 1055 ЦК України, ст. ст. 1, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку»), ст. ст. 10, 11, 60, 179, 213, 214 ЦПК України.

Разом з тим не можна погодитися з висновками суду щодо визначення розміру заборгованості за кредитом, задоволення вимоги Банку про припинення права власності іпотекодавця на квартиру та виселення ОСОБА_4 з квартири.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

22.02.2008 р. ОСОБА_4 уклала з АКІБ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту № 11303777000, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі - 83 000 доларів США, строком - до 22.02.2029 р., зі сплатою - 11,90% річних. Кредит надано на придбання нерухомості (Т. 1, а. с. 10 - 26).

З метою забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору 22.02.2008 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір, за умовами якого остання передала в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (пр. Дмитрова) в м. Одесі, загальною площею - 55,2 кв. м., житловою - 29,9 кв. м. (Т. 1, а. с. 31 - 34).

Відповідно до п. п. 4.1 - 4.3, 5.1 - 5.2.1 іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним або цим договором, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду. Звернення стягнення на предмет іпотеки можливе шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки.

08.12.2011 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, зокрема, і за укладеним з ОСОБА_4 кредитним договором (Т. 1, а. с. 47 - 57, Т. 2, а. с. 62).

ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого станом на 19.03.2013 р. утворилася заборгованість на загальну суму - 107 997,04 долара США, що за курсом НБУ становить - 863 220,34 грн., в тому числі: - заборгованість за кредитом - 80 667,16 долара США, що за курсом НБУ становить - 644 852,54 грн.; - заборгованість за відсотками - 27 319,88 долара США, що за курсом НБУ становить - 218 367,50 грн. (Т. 2, а. с. 61).

Відповідачу було направлено письмове попередження про необхідність погашення боргу, або вирішити питання про передачу предмета іпотеки кредитору для подальшої реалізації з метою погашення боргу (Т. 1, а. с. 42 - 46).

Заборгованість ОСОБА_4 не погасила.

За правилами передбаченими ст. ст. 546, 572, 575, 585, 589 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконана боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є, зокрема, відповідне застереження в іпотечному договорі та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому, в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Про вищевказане роз'яснюється у п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Крім того, у п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що витікають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення ч. 3 ст. 3 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

За встановлених обставин права Банка щодо повернення кредиту є порушеними, а тому підлягають захисту. Підлягають задоволенню вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки (квартиру) за ціною визначеною на момент набуття права власності на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом. Саме про такий спосіб визначення ціни предмета іпотеки вказується в узагальненнях Верховного Суду України «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна».

Щодо застосування судом Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», колегія суддів зазначає наступне. Вказаний Закон не підлягає застосуванню до правовідносин сторін по справі, оскільки відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 54775025 від 10.03.2016 р. (Т. 2, а. с. 244-246 ) ОСОБА_4 є власником іншого житлового приміщення. На підставі договору дарування від 16.03.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., реєстровий № 376, їй належить квартира АДРЕСА_4. Ці обставини апелянтом не спростовані. Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» він не розповсюджується на правовідносини сторін.

Не засновані на положеннях ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», передчасними є вимоги Банку про виселення ОСОБА_4 з квартири, яка є предметом іпотеки, а тому в задоволенні цих вимог необхідно відмовити.

Вимоги Банку про припинення права користування житловим приміщенням усіх мешканців, які проживають та зареєстровані в квартирі, про виселення разом з ОСОБА_4 інших мешканців, які проживають та зареєстровані у квартирі не підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги не конкретизовані, стосуються необмежного кола осіб.

Окрема позовна вимога Банку про припинення права власності відповідача на предмет іпотеки суперечить змісту п. 9 ч. 1 ст. 346 ЦК України щодо підстав припинення права власності, а тому не підлягає задоволенню.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Доводи апелянта щодо належного виконання зобов'язань з повернення кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки без її попереднього повідомлення колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з встановлених по справі обставин та їх неспроможності.

Щодо доводів апелянта про її проживання у квартирі разом з неповнолітньою дитиною та чоловіком, колегія суддів зазначає наступне. Права чоловіка жодним чином не порушено, оскільки він не є власником спірної квартири. Апелянт не несе обов'язку із забезпечення його житлом. Під час укладення Договору іпотеки ОСОБА_4 засвідчила, що укладенням цього договору не порушені права та /або інтереси третіх осіб, у тому числі, дітей. З наявної у справі Довідки (витягу з домової книги про склад сім'ї та реєстрацію) неповнолітня особа була зареєстрована у квартирі - 21.03.2008 р. (Т. 1, а. с. 97), в той час як Іпотечний договір було укладено - 22.02.2008 р.. Таким чином, неповнолітня дитина на час укладення Іпотечного договору не мала права користування спірною кватирою.

Ураховуючи, що невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції вищевказаних норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення позову Банку в повному обсязі, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати. Ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед АКІБ «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту № 11303777000 від 22.02.2008 р. на загальну суму - 107 997,04 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно сумі - 863 220,34 грн. і складається з: - заборгованість за кредитом - 80 667,16 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно сумі - 644 852,54 грн.; - заборгованість по відсоткам - 27 319,88 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно сумі - 218 367,50 грн.,

звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним 22.02.2008 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., реєстровий № 656, шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на квартиру під АДРЕСА_1, та складається з: 1,2 - житлові, 3- кухня, 4 - туалет, 5 - ванна, 6,7 - коридор, 9,9 - вбудовані шафи, загальною площею - 55,2 кв. м., житловою площею - 29,9 кв. м., і належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Савченко С.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстровий № 652, за ціною, визначеною на момент набуття права власності на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом. В решті позовних вимог необхідно відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України, необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь Банку судовий збір, який був сплачений Банком під час подання позову - 3 441,00 грн. (Т. 1, а. с. 3).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2013 року в частині вимог публічного акціонерного банком «Дельта Банк» до ОСОБА_4 - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1) перед акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту № 11303777000 від 22 лютого 2008 року на загальну суму - 107 997 (сто сім тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) доларів 04 цента США, що за курсом НБУ еквівалентно сумі - 863 220 (вісімсот шістдесят три тисячі двісті двадцять) грн. 34 коп. і складається з: - заборгованість за кредитом - 80 667 (вісімдесят тисяч шістсот шістдесят сім) доларів 16 центів США, що за курсом НБУ еквівалентно сумі - 644 852 (шістсот сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят дві) грн. 54 коп.; - заборгованість по відсоткам - 27 319 (двадцять сім тисяч триста дев'ятнадцять) доларів 88 центів США, що за курсом НБУ еквівалентно сумі - 218 367 (двісті вісімнадцять тисяч триста шістдесят сім) грн. 50 коп.,

звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним 22 лютого 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., реєстровий № 656, шляхом визнання (передачі права власності) за публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» права власності на квартиру під АДРЕСА_1, та складається з: 1,2 - житлові, 3- кухня, 4 - туалет, 5 - ванна, 6,7 - коридор, 9,9 - вбудовані шафи, загальною площею - 55,2 кв. м., житловою площею - 29,9 кв. м., і належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Савченко С.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстровий № 652, за ціною, визначеною на момент набуття права власності на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у сумі - 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 00 коп..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

А. А. Калараш