Рішення № 56776096, 28.03.2016, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/11247/15-ц

Провадження № 2/520/585/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2016 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд ухвалити рішення, яким в рахунок часткового погашення заборгованості гр. ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Ковпака, 29) за Договором кредиту № 2007/13-2.06/338 від 30 травня 2007 року в розмірі 1528313, 72 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.07.2015 року 21, 8482 гривень за долар США становить 33390862, 56 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на нежитлове приміщення № 101, загальною площею 227, 9 кв.м., що знаходься м. Одеса, вул.. Тополина, буд. 14/1 «Б»; визнати за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Ковпака, 29) право власності на нежитлове приміщення № 101, загальною площею 227, 9 кв.м., що знаходься м. Одеса, вул.. Тополина, буд. 14/1 «Б», реєстраційний номер 79571251101, ринкова вартість якого становить 1960000 гривень без ПДВ. Стягнути на користь ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Ковпака, 29) судовий збір у розмірі 3654 гривень.

Свої вимоги мотивував тим, що 30.05.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №2007/13-2.06/338 згідно з умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 744370 дол. США з терміном повернення по 29 травня 2017 року із сплатою 12,25 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку Банку було передано нерухоме майно, а саме нежиле приміщення № 9, загальною площею 336, 3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Тополева, буд. 14/1 «А», частина якого в подальшому не законно була відчужена ОСОБА_1, а в силу вимог ст.23 ЗУ «Про іпотеку» дія іпотечного договору не припинилась як на час відкриття ліквідаційної процедури, так і на дату продажу ліквідатором предметів іпотеки, на що банк згоди не надавав та коштів від реалізації не отримував.

Таким чином, позивач вважає, що має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку», що і стало підставою, для звернення до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ «УкрСоцбанк» - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що предмету іпотеки як такого не існує, та вважає що її довірительниця є добросовісним набувачем, так як на законних підставах придбала спірну нерухомість.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 30 травня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (у зв'язку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір кредиту № 2007/13-2.06/338, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 744 370,00 дол. США зі сплатою 12,25 % процентів річних, та з кінцевим терміном повернення заборгованості до 29 травня 2017 року.

Надання кредиту на цілі, визначені п. 1.2. Кредитного договору, проводиться шляхом видачі Позичальнику готівкових грошей. Згідно п. 1.1.1, 1.1.2. повернення Кредиту має здійснюватись в наступному порядку: з червня 2007 року по квітень 2017 року щомісячно рівними частками по 6 203 (шість тисяч двісті три) дол. США; в травні 2017 року - 6 213 (шість тисяч двісті тринадцять) дол. США.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у відповідності до п.2.4. Кредитного договору у валюті Кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця, проценти нараховуються з розрахунку факт/360.

Сплата процентів здійснюється у валюті Кредиту на рахунок №22384660580033 в Одеській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» десятого числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти. У випадку, якщо десяте число місяця є неробочим днем, то Позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно п. 2.4. цього Договору у попередній робочий день

Сплата кредиту здійснюється у валюті Кредиту на рахунок №22339660580033 в Одеській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» не пізніше десятого числа місяця. У випадку, якщо десяте число місяця є неробочим днем, то Позичальник зобов'язаний сплатити суму кредиту, згідно з п. 1.1. цього Договору у попередній робочий день.

На виконання умов Кредитного договору Відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному умовами договору.

Як передбачено п, 4.2. Кредитного договору в разі прострочення Позичальником терміну сплати комісії за дострокове погашення Кредиту (частини Кредиту), визначеного в п.3.3.15. цього Договору, строків сплати процентів, визначених п. 2.4. цього Договору, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених п.п. 1.1., 2.6.3., 3.2.3., 4.4 , 5.4. цього Договору Позичальник сплачує Кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної сплаченої суми за кожний день прострочки, що діє у цей період.

У разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов'язків, визначених п.п.3.3.8., 3.3.9. цього Договору, протягом більше, ніж 90 (дев'яносто) календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно. Позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

В порушення умов Кредитного договору ОСОБА_2 не виконуються взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним, в результаті чого станом на 10.07.2015 року виникла заборгованість за Договором кредиту № 2007/13-2.06/338 від 30 травня 2007 року в розмірі 1 528 313,72 (один мільйон п'ятсот двадцять вісім тисяч триста тринадцять) доларів США 72 цента, що за курсом НБУ станом на 10.07.2015р. - 21,8482 грн. за 1 долар США становить 33 390 862,56 (тридцять три мільйони триста дев'яносто тисяч вісімсот шістдесят дві) гривні п'ятдесят шість коп. та складається з: суми заборгованості за кредитом - 632715, 93 дол. США, що за курсом НБУ станом на 10.07.2015 року становить 13823687, 10 гривень; суми заборгованості за відсотками 546564, 11 дол. США, що за курсом НБУ станом на 10.07.2015 року становить 11941427, 31 гривень;

Розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 182731, 05 дол. США, що за курсом НБУ станом на 10.07.2015 року становить 3992339, 55 гривень;

Розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 166302, 63 дол. США, що за курсом НБУ станом на 10.07.2015 року становить 3633408, 60 гривень.

Як вбачається із умов Кредитного договору, а саме пункту 1.3.: «В якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення Кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також витрат на здійснення забезпеченою іпотекою вимоги, Кредитор укладає з ОСОБА_2 іпотечний договір, за умовами якого він передає Кредитору в іпотеку нерухоме майно».

Згідно із ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1ст. 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами

Відповідно дост. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.Статтею 526 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В якості забезпечення зобов'язань за вищевказаним Кредитним договором між ГІАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено: Іпотечний договір від 30.05.2007 року (посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №1045), за умовами якого Іпотекодавцем, передано в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення №9 (дев'ять), загальною площею 336, 3 кв.м. (триста тридцять шість) кв.м., яке знаходиться за адресою: м ОСОБА_6, вул. Тополева (Тополина), буд. № 14/1 «А» (надалі - Предмет іпотеки).

На момент укладення договору іпотеки, право власності на Предмет іпотеки належало третій особі ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 30.05.2007 року, зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за №1045, а також зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 30.05.2007 року за №2117842.

Згідно з ч. 1 ст. 585 ЦК України одним із видів застави є іпотека - застава нерухомого майна.

Відповідно до ст. 7, п. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Однак, як встановлено у судовому засіданні, постановою Господарського суду Одеської області від 14.02.2012 р. у справі № 21/17-5170-2011фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ОСОБА_7 (ліцензія серії АГ № 580400 від 16.08.2011 р.), якого зобовязано провести дії відповідно до ст..ст. 22-26, 29-34, 47-49 Закону (№ 2343-ХІІ), та після завершення всіх розрахунків із виявленими кредиторами надати до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс на затвердження.

Ухвалою суду від 21.06.2012 року була скасована, зокрема, заборона на продаж нерухомого майна, зареєстрована 30.05.2007 року на вказане нежитлове приміщення №9.

16 серпня 2012 року у рамках ліквідаційної процедури відбувся аукціон з продажу майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та, як вбачається з матеріалів справи, нежиле приміщення №9 (дев'ять), загальною площею 336, 3 кв.м. (триста тридцять шість) кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Тополева (Тополина), буд. № 14/1 «А», було відчужено ТОВ «Еквенто» згідно договору купівлі - продажу від 16.08.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8.

Але, 25 грудня 2012 року Постановою Вищого господарського суду України у справі №21/17-5170-2011 скасовано Постанову господарського суду Одеської області від 14.02.2012 року про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, провадження у справі припинено.

В подальшому ухвалою Господарського суду Одеської області від 28 лютого 2013 року скасовано заходи, вжиті ухвалою господарського суду від 21.06.2012 року по справі № 21/17-5170-2011, зокрема про скасування обтяження нерухомого майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна а саме: запис № 26 тип обтяження заборона на нерухоме майно, зареєстровано 30.05.2007 року за № 5039740, підстава обтяження - іпотечний договір, 1045, 30.05.2007 року, обєкт обтяження - нежиле приміщення, номер за РПВ: 14310224, м. Одеса, вулиця Тополева (вулиця Тополина, провулок Тополиний), будинок 14/1 «а», приміщення № 9.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ "Еквенто", третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, на підставі якої ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.03.2014р № 916/1092/14 було порушено провадження у справі.

Однак, під час розгляду зазначеної справи ПАТ "Укрсоцбанк" стало відомо про те, що ТОВ "Еквенто" було здійснено поділ нежилого приміщення № 9, загальною площею 336,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Тополева (Тополина), буд. 14/1-„А" на два окремі приміщення, а саме приміщення № 101 загальною площею 227,9 кв.м. та приміщення № 102 загальною площею 108,4 кв.м.

Із листа-відповіді Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 08.06 2015р № 1221 /ОМІ вбачається, що 04.06.2013р. Київською районною адміністрацією Одеської міської ради було прийнято розпорядження "Про встановлення нумерації нежитловому приміщенню №9 по вул. Тополина, 14/1-"А", ТОВ "Еквенто".

Вказане розпорядження було прийнято райадміністрацією на підставі заяви ТОВ "Еквенто", довідок з Адресного бюро м. Одеси від 06.03.2013р. про резервування адреси об'єкта нерухомого майна, висновку КП "БТІ" Одеської міської ради від 28.05.2013 р. №420750.72.13 щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Тополина, (Тополева), буд. 14/1-"А", витягу про державну реєстрацію прав від 18.10.2012 року, договору купівлі-продажу від 16.08.2012р. нежилого приміщення № 9 по вул. Тополина у м. Одесі, технічного паспорту, виготовленого КП "ОМБТІ та РОН" від 09.07.2012 року.

Згідно висновку щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна від 28 05.2013 р. №420750.72.13, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Тополина, (Тополева), буд. 14/1-"А'' були створені нові об'єкти та змінені адреси, а саме:

- нежитлове приміщення № 101: 2 - кабінет; 3 - кабінет; 4 - кабінет; 5 - щитова; 6 - комора; 7 - торговий зал, 8 - комора, 9 - вмивальня, 10- туалет; загальною площею 227,9 кв.м, основною площею 211,2 кв.м, що належить ТОВ "Еквенто", розташоване за адресою вул. Тополина, 14/1-Б та складає одиницю;

- нежитлове приміщення № 102: 11 - туалет; 12- вмивальня; 13 - основне; 14 - основне, загальною площею 108,4 кв.м, основною площею 105,4 кв.м, що належить ТОВ "Еквенто", розташоване за адресою вул. Тополина, 14/1-Б та складає одиницю.

В подальшому, ТОВ "Еквенто" нежитлове приміщення № 101 загальною площею 227,9 кв.м., що знаходиться м. Одеса, вул. Тополина, буд 14/1-„Б", було відчуженофізичній особі ОСОБА_9 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) на підставі Договору купівлі-продажу № 3818, посвідченого 19.09.13р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10

21.04.2015 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 було укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 101, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вул. Тополина, будинок, 14/1-Б загальною площею 227,9 кв.м., що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 1571.

Після цього, 10.07.2015р. ОСОБА_11 було відчужено зазначене приміщення гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 за номером в реєстрі 1077.

За змістом вказаних договорів судом установлено, що на момент їх укладення вказане майно під забороною відчуження (арештом) не перебувало.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб`єкта підприємницької діяльності-боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедур, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлює Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»

Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом

Згідно зістаттею 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (пункт 6 частини першої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положеннямиЗакону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено.

Вказана вище правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 26.06.2013 року № 6-58цс13, а у відповідності до ч. 1ст. 360-7 ЦПК Українирішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, спірне майно було примусово відчужене на аукціоні з продажу майна банкрута, який був проведений 16 серпня 2012 року в рамках процедури банкрутства ФОП ОСОБА_2 на підставі порушеної постанови Господарським судом Одеської області від 14.02.2012 року про визнання останнього банкрутом.

Вказана постанова суду першої інстанції була скасована постановою Вищого господарського суду України від 25 грудня 2012 року, тобто після проведення аукціону.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про іпотеку», обтяження нерухомого майнаіпотекоюпідлягаєдержавнійреєстраціївідповіднодозакону.Державнареєстраціязастави повітряних та морськихсуден, суденвнутрішньогоплавання, космічнихоб'єктів проводиться у порядку, встановленому КабінетомМіністрів України.

Згідно ізст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»обтяження на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цьогозакону, виникають з моменту реєстрації.

Таким чином, іпотека, як вид обтяження, виникає з моменту її реєстрації.

Отже, на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні від 16 серпня 2012 року державна реєстрація іпотеки нерухомості була скасована ухвалою Господарським судом Одеської області від 21 червня 2012 року, а також були вилучені записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, на аукціоні з продажу майна банкрута ФОП ОСОБА_2, майно було придбане ТОВ «Еквенто», та сплачено за нього повну вартість. Як було встановлено в ході судового засідання, грошові кошти ТОВ «Еквенто» перерахувало на розрахунковий рахунок приватного нотаріуса та Банк мав право на вказані кошти, так як відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Судом встановлено, що ТОВ «Еквенто», а в подальшому ОСОБА_1 було придбано спірне майно, що не було предметом іпотеки. Зазначені особи на момент придбання спірної нерухомості отримали гарантії відсутності іпотеки у вигляді відсутності запису про реєстрацію обтяження речових прав на нерухомість.

Відповідно дост. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Жодною правовою нормою не передбачено автоматичного поновлення права іпотеки у разі скасування судового рішення про банкрутство.

Враховуючи зазначене, іпотека спірної нерухомості не є дійсною для нового власника, в даному випадку ОСОБА_1, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносинЗУ «Про іпотеку»у частині права іпотекодержателя вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки предмет іпотеки був реалізований в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяжень в порядку, визначеномуЗаконом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», і на момент укладення договорів купівлі-продажу заборони відчуження в Єдиному реєстрі заборон були відсутні, відповідно відсутні підстави вважати подальших набувачів майна недобросовісними,суд вважає, що захист прав позивача в обраний ним спосіб, що має на меті примусове позбавлення відповідача права власності на його майно як на предмет іпотеки, суперечить принципу, закладеному в ч. 2ст. 388 ЦК Українищодо неможливості витребування майна у добросовісного набувача, якщо воно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у своїй ухвалі від 07.10.2015 року № 6-6773св15.

Також суд звертає увагу та те, що даний аукціон у встановленому законом порядку недійсним не визнаний, його результати не скасовано.

Подальше скасування постанови про визнання божника банкрутом та припинення провадження у справі про банкрутство, на думку суду, само по собі не тягне незаконність вчинених в процесі ліквідаційної процедури дій, в тому числі незаконність відчуження іпотечного майна, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 7ст. 47 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Положеннями ч. 4ст. 25 цього ж Законувизначено, що дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою,яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Отже, позивач, будучи іпотекодержателем реалізованого майна і посилаючись на свої права, передбачені іпотечним договором та як кредитор, мав право оспорювати правомірність віднесення майнових активів ФОП-банкрута ОСОБА_2 до ліквідаційної маси та це питання підлягало вирішенню в порядку, визначеномуЗаконом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Така ж правова позиція висловлена Верховним судом Україниу справі № 3-73гс14.

Оскільки докази неправомірності віднесення майнових активів ФОП-банкрута ОСОБА_2 до ліквідаційної маси в матеріалах справи відсутні, не можна вважати, що іпотечне майно реалізовано з порушенням встановленого законодавством порядку, аіпотека зберегла свою чинність для нового власника лише з одного факту скасування постанови про визнання боржника банкрутом та припинення у банкрутній справі провадження.

Судом врахована правова позиція Верховного Суду України у справах № № 6-63цс15, 6-53цс15, 6-332цс15, 6-449цс15, 6-639цс15, 6-495цс15, 6-1193цс15, за якою за встановлення факту переходу до відповідача права власності на нерухоме майно під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на підставі незаконного судового рішення (про визнання недійсним договору іпотеки) до спірних правовідносин застосовуються положенняст. 23 Закону України «Про іпотеку», її дія поширюється на відповідача та зберігається обтяження цього майна іпотекою за іпотечним договором.

Однак правовідносини у даній справі не є подібними тим, щодо яких Верховним Судом України висловлена наведена правова позиція, а пов'язані із набуттям майна на аукціоні в порядку, визначеномуЗаконом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому стаття 23 Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин, на думку суду, не застосовується.

Крім того, слід зазначити, що по теперішній час в реєстрі реєстрації іпотек відсутній запис про наявність іпотеки відносно спірного майна.

Така ж позиція висловлена в Постанові судової палати у ціивільних справах Верховного Суду України від 24.12.2014 року №6-201цс14.

Крім того, суд звертає увагу на те, що спірне майно було реалізоване не за власним бажанням боржника ОСОБА_2, а на аукціоні на підставі судового рішення саме для того, щоб задовольнити вимоги кредиторів, серед яких був і позивач.

Також суд зауважує, що відповідно до умов іпотечного договору в іпотеку Банку було передано нежилове приміщення № 9, загальною площею 336,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Тополева (Тополина), буд. 14/1-„А", однак як зазначалось вище вказаного предмета іпотеки як такого вже не існує, натомість існує два окремі приміщення, а саме приміщення № 101 загальною площею 227,9 кв.м. та приміщення № 102 загальною площею 108,4 кв.м., вартість яких у судовому засіданні не визначалась і це питання взагалі не підіймалось.

Частиною першоюстатті 11 Цивільного процесуального кодексу Українивстановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями ст. 3 ч. 1 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право (ч. 1 та 2 ст. 16 ЦК України).

За ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. ст. 58-59 ЦПК України докази по справі повинні бути належними та допустимими, та не грунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, оскільки предмету іпотеки як такого не існує, відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна, що в своїй сукупності є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до положеньст.88 Цивільного процесуального кодексу України, відсутні підстави для стягнення судових витрат, враховуючи, що судом винесено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене вище, та керуючись ст.ст. 638,639,1050,1054 Цивільного кодексу України; ст.ст. 7, 12, 23, 33, 34, 35, 39 Закону України Про іпотеку, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Постановою Верховного суду України від 26.06.2013 року № 6-58цс13, ст.ст. 10,15,59-61,88,212-215,218,223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.