Ухвала суду № 56768740, 24.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2016 року

справа № 808/4429/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСОР" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОСОР" звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 25.06.2015 №500060001/2015/610072/2;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у прийнятті митної декларації, а саме: картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00172.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610072/2 від 25.06.2015.

Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00172 від 25.06.2015.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явились.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, з урахуванням доводів, викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26 березня 2015 року між позивачем та компанією Yantai Heatex Biochemical & Technology Co., Ltd, (Китай) укладено контракт № (далі - Контракт), відповідно до умов якого, у порядку і строки, визначених контрактом, продавець - Yantai Heatex Biochemical & Technology Co., Ltd зобов'язується продати та здійснити поставку товару – гумату калію (сухого), а покупець купити та прийняти товар.

Згідно п.7 Контракту та Специфікації № 1 від 26.03.2015 року, товар постачався за ціною 1242 доларів США за метричну тону на умовах CIF – порт Одесса, Україна.

Відповідно до п. 10 Контракту та інвойсу № VO/YH-15/0326 від 26.03.2015 року визначено умови оплати з продукцію, зокрема зазначено, що 40% передплати проводяться Покупцем в доларах США на підставі рахунку і 60 % після отримання копії коносаменту, покупцем.

Для здійснення митного оформлення поставленого товару24.06.2015 року позивачем було подано митну декларацію №500060001/2015 (додатковий реєстраційний номер митниці 011818) довідковий № 523 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 31671,00 гривень (а.с.88-89), за ціною контракту (перший метод визначення митної вартості).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем було надано:

- контракт № 1 від 26.03.2015 зі специфікацією № 1 від 26.03.2015 та їх переклад;

- рахунок (інвойс) № VO/YH-15/0326 від 26.03.2015 та його переклад;

- опис товару б/н від 26.03.2015 та його переклад;

- пакувальний лист та його переклад;

- прайс-лист від 26.03.2015 та його переклад;

- коносамент №MSCUXL543357 від 14.05.2015;

- калькуляція собівартості № VO/YH-15/0326 від 26.03.2015 та її переклад;

- сертифікація якості № 15С3706А1112/0008 від 14.05.2015 та його переклад.

Під час проведення митного контролю і митного оформлення, у зв'язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості товарів та тим, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: в наданому до митного оформлення зовнішньоекономічному договорі від 26.03.2015 №1 п. 10 передбачено, що 40% передоплата здійснюється покупцем в доларах США банківським переказом на підставі рахунку і 60% після отримання копії коносамента. В інвойсі №VO/YH-15/0326 від 26.03.2015 в графі 6 "оплата" значено 40% (USD 12668,4) передоплата здійснюється на підставі рахунків і 60 % (USD 19002,6) після отримання копії коносамента покупцем. В наданому до митного оформлення платіжному дорученні від 06.04.2015 №2 зазначена сума 12420 доларів США, що не відповідає сумі передоплати, зазначеної в інвойсі; інше платіжне доручення реквізити якого зазначені в гр. 44 МД фактично відсутнє в пакеті документів. Відповідно до п.7 зовнішньоекономічного договору від 26.03.2015 №1 постачання товару здійснюється на умовах СІF Одеса. В наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, хоча п.11 зовнішньоекономічного договору передбачена передача документу-страховка

На виконання вимог митного органу позивачем, 25.06.2015 року було додатково надано: виписку з бухгалтерської документації № 5/06 від 25.06.2015, платіжні доручення № 2 від 06.04.2015, № 3 від 03.06.2015, копію митної декларації країни відправлення та листом №6/06 повідомлено, що до ЕМД від 24.06.2015 р. № 500060001/2015/011818 додаткові документи, окрім поданих, подаватись не будуть.

25.06.2015 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610072/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00172, та визначено митну вартість із застосуванням другорядного методу за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610072/2 від 25.06.2015 року Одеської митниці Державної фіскальної служби митним обґрунтовано тим, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами заявника апеляційної скарги, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. В той же час, такі повноваження митним органом мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Водночас, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як зазначалося вище, підставою для витребування додаткових документів та відповідно для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товару стало встановлення митним органом у поданих позивачем документах розбіжностей та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Доводи апеляційної скарги стосовно невідповідність розміру передоплати (40 %) в платіжному дорученні та інвойсі, позивач в запереченнях на апеляційну скарги пояснив тим, що через проблеми з покупкою валюти (криза валютного ринку) було сплачено 12420 доларів США, як передплата, та 19251 доларів США - після отримання копії коносамента покупцем., що в загальному розмірі відповідає умовам контракту. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що сплата позивачем суми передоплати у меншому розмірі, ніж це було визначено контрактом, не може бути розцінене, як розбіжність в документах та як підстава для коригування митної вартості товарів, тому що ціна товару за контрактом не змінювалась та в даному випадку порядок розрахунку ніяк не впливає на ціну товару за контрактом.

Стосовно доводів апеляційної скарги з приводу того, що в наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи обов'язкові при постачанні товару на умовах СІF, колегія суддів вважає необґрунтованими. Як вбачається з Контракту за умовами поставки СІF (ціна продажу включає в себе вартість товару, фрахт чи транспорті витрати, а також вартість страхування при перевезенні), страхування оплачує продавець, таким чином, договір страхування здійснював продавець. Позивач не укладав договір страхування, тому не міг подати такий документ для підтвердження заявленої митної вартості. Проте, відповідачем на вимогу митного органу було надано калькуляцію собівартості 1 тони гумата калію з урахуванням вартості страхування при перевезенні (а.с.60).

Також колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги, щодо того, що в декларації зазначені реквізити платіжних доручень, які фактично відсутні в пакеті наданих документів, оскільки позивачем в графі 44 МД зазначено та фактично подано до митного оформлення платіжні доручення № 2 від 06.04.2015 та № 3 від 03.06.2015, в яких наявне посилання на номер і дату контракту та номер і дату інвойсу (за кодом 3001).

Крім того, колегія суддів окремо зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 53 МК України визначено вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.

Таким чином, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічний висновок зазначено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року, що відповідно до ст. 244-2 КАС України має враховуватись судами при застосуванні таких норм права.

Отже, визначені митним органом розбіжності спростовуються викладеними вище обставинами, які підтверджуються доказами наявними в матеріалах справи.

Доказів, які б свідчили про наявність вказаних митним органом розбіжностей відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи на підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з чим рішення Митниці про коригування митної вартості товару прийняте відповідачем без достатніх на те правових підстав, які визначені Митним кодексом України, у тому підлягає скасуванню як протиправне.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року по справі № 808/4429/15 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай