Ухвала суду № 56768738, 15.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 березня 2016 року

справа № 808/5908/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Суховарова А.В. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року у справі № 808/5908/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України (далі – відповілач-1), Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, (далі -відповідач-2), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України, яка виразилась у неподанні Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягала відшкодуванню з бюджету на користь Товариства по декларації з податку на додану вартість за березень 2003 року у розмірі 2 819 769 грн.; стягнути з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служи України у м. Запоріжжя) на користь позивача пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2003 року, у розмірі 684 121, 14 грн..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року у справі № 808/5908/15 адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України, що виразилась у неподанні у період з 15.11.2013 по 20.04.2015 Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягла відшкодуванню з бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» по декларації з податку на додану вартість за березень 2003 року у розмірі 2 819 769 грн. та стягнув з Державного бюджету України на користь позивача пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2003 року, у розмірі 584 648 гривень. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Сторони не погодилися із рішенням суду першої інстанції та подали апеляційні скарги.

Так, позивач не погодився із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог. В скарзі, посилаючись на невірне застосування судом положень п.200.15 ст. 200 Податкового кодексу України та неврахування інших норм чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, що призвело до неправильного вирішення спору в частині відмови у стягненні повної суми нарахованої позивачем до сплати пені, позивач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року в частині та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В свою чергу, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби також була подана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. В скарзі, відповідач посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, помилкове застосування судом норм матеріального права. Зазначає, що за відсутності бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість відсутнє і право на нарахування та стягнення пені. Просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року та прийняти нове судове рішення, яким позивачу відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги СДПІ, наполягав на її задоволенні. Щодо вимог апеляційної скарги позивача, прохав залишити її без задоволення.

Представник Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що скарги задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем подано до СДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2003 року, згідно якої бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку підлягала сума 7 374 298,00 грн..

Податковою інспекцією було проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства за період з 01.07.2001 по 30.09.2003, за результатами якої складено акт № 10-32-6/00186542 від 26.05.2004.

За результатами виявлених порушень податкового законодавства, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000203206/0 від 01.06.2004, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із позовом про його скасування до суду.

30.08.2012 Господарським судом Запорізької області винесено постанову у справі № 5/182-АП, якою адміністративний позов задоволено, податкове повідомлення-рішення № 0000203206/0 від 01.06.2004 скасовано.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 у справі №5/182-АП апеляційну скаргу відповідача-1 залишено без задоволення, постанову Господарського суду Запорізької області від 30.08.2012 - без змін.

За наслідками касаційного оскарження, постанова Господарського суду Запорізької області від 30.08.2012 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 залишені без змін.

З 20.06.2013 року залишок суми податку, що був заявлений Товариством до бюджетного відшкодування та залишився не погашеним за березень 2003року склав 2 819 796 грн..

Проте, висновки про відшкодування заявленої в поданій позивачем декларації з податку на додану вартість за березень 2003 року суми ПДВ у розмірі 2 819 795,00 грн. до органів державної казначейської служби не подавались та вказана сума не була відшкодована на користь позивача.

20.04.2015 позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року подано розрахунок суми залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів до 01.02.2015 за березень 2015 року, відповідно до додатку 2 якого позивач просив відповідно до підпункту “а” пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України на суму залишку від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів у розмірі 18 042 963,00 грн. збільшити розмір суми податку, на яку ПАТ “ЗФЗ” матиме право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену згідно з пунктом 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України.

Вказана сума, зокрема, включила в себе суму невідшкодованого податку на додану вартість за березень 2003 року у розмірі 2 819 796,00 грн..

Посилаючись на бездіяльність відповідача-1 щодо неподання у встановлені ст. 200 ПК України строки до казначейської служби висновку про повернення на розрахунковий рахунок товариству суми бюджетного відшкодування, позивач звернувся до суду вимогою про стягнення нарахованої на бюджетну заборгованість пені.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з наступного.

Податкове повідомлення-рішення № 0000203206/0 від 01.06.2004, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 у справі № 5/182-АП, рішення Господарського суду Запорізької області від 30.08.2012, яким задоволено позов Товариства про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000203206/0 від 01.06.2004, залишено без змін.

Відповідно до положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 у справі № 5/182-АП набрала законної сили з моменту проголошення, а тому постанова Господарського суду Запорізької області від 30.08.2012 у справі № 5/182-АП, є такою, що набрала законної сили 04.06.2013.

На час закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення та набрання рішенням суду законної сили, порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), з прийняттям 02.12.2010 Податкового кодексу України, врегульовано статтею 200 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, зазначеними вище нормами чітко визначено період, коли контролюючий орган має вчинити дію щодо подання висновку до органу казначейського обслуговування бюджетних коштів, а саме протягом п’яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення.

Судом першої інстанції було встановлено, що 04.11.2013 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі звернулась до Господарського суду із заявою про видачу копії судового рішення у справі № 5/182-АП та отримала рішення суду 14.11.2013.

З урахуванням вимог п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України, суд першої інстанції вірно визначив початок відліку строку, протягом якого відповідач-1 повинен був направити висновок до органу Державної казначейської служби України, а саме після дня отримання рішення суду, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.06.2004 № 0000203206/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2003 року на суму 2 819 795,00 грн., а саме з 15.11.2013, а не з дати, на якій наполягає позивач з 20.06.2013.

Після подання податковим органом висновку, орган Державної казначейської служби України також протягом п’яти робочих днів повинен був видати платнику податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок платника податків.

Згідно з п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Враховуючи, що протягом встановлених пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України строків відповідачем-1 відповідний висновок не був поданий, та органом Державної казначейської служби України виплата такого відшкодування не відбулась, сума невідшкодованого податку на додану вартість набула статусу бюджетної заборгованості, на яку має нараховуватись пеня.

Як встановлено, 20.04.2015 позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року подано розрахунок суми залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів до 01.02.2015 за березень 2015 року, відповідно до якого позивач просив відповідно до підпункту “а” пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України на суму залишку від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів у розмірі 18042963,00 грн. збільшити розмір суми податку, на яку позивач матиме право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену згідно з пунктом 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями пункту 33 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від’ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року: а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення. Суми такого від’ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку; б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

До вказаної суми, зокрема, ввійшли залишки сум податку, що були заявлені до бюджетного відшкодування та залишились непогашеними станом на 01.02.2015 у розмірі 2 819795 грн. (не відшкодований ПДВ за березень 2003 року).

Таким чином 20.04.2015 (включно) є днем закінчення протиправної бездіяльності відповідача 1.

Судом вірно обраховано період, за який підлягає стягненню на користь позивача пеня: з 29.11.2013 по 20.04.2015 (включно), та визначено її розмір: на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України - 584 648,00 грн..

Колегія суддів критично оцінює посилання СДПІ стосовно того, що позивач після зміни напрямку бюджетного відшкодування, фактично відмовився від бюджетного відшкодування, а оскільки відсутня бюджетна заборгованість, відсутні і підстави для нарахування та стягнення пені. В даному випадку позивач, скориставшись правом, визначеним підпунктом “а” пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, отримав суму бюджетного відшкодування, а отже 20.04.2015 є календарною датою припинення існування бюджетної заборгованості держави перед товариством з ПДВ за березень 2003 року.

Мотивація та доводи, наведені у апеляційних скаргах позивача та відповідача-1, не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без змін, а апеляційні скарги – без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року у справі № 808/5908/15 - залишити без змін.

Стягнути із Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39819605) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5 439,08 грн. (п’ять тисяч чотириста тридцять дев’ять гривень вісім копійок гривень), здійснивши зарахування за реквізитами: отримувач коштів: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області; код отримувача (код за ЄРДПОУ): 37989274; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ; код банку отримувача (МФО): 805012; рахунок отримувача: 31217206781004; код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 21.03.2016р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: А.А. Щербак