Постанова № 56756950, 23.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 2а-9574/10/1570

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Бондара О.В. та представника відповідача Груня С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Адреса Здоров'я» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адреса Здоров'я» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Адреса Здоров'я» (далі ТОВ «Адреса Здоров'я») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 7 травня 2010 року № 0003462301/0, від 1 червня 2010 року № 0003462301/1, а також від 30 червня 2010 року № 0003462301/2.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 31 березня по 20 квітня 2010 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року. За результатами перевірки складено акт від 23 квітня 2010 року за № 5551/23-4/33139445, в якому зазначено про порушення позивачем п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого товариством занижено суму податку на додану вартість на 52271 грн. за квітень 2009 року. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 7 травня 2010 року № 0003462301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 52271 грн. за основним платежем та 26136 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 1 червня 2010 року № 0003462301/1 та від 30 червня 2010 року № 0003462301/2, якими раніше визначені позивачу податкові зобов'язання залишено без змін. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «Адреса Здоров'я» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Адреса Здоров'я» відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ТОВ «Адреса Здоров'я» в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а також статей 759, 775, 776, 778 Цивільного кодексу України. Крім того, апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції статей 2, 7, 11, 71, 163 та 227 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника позивача в підтримку апеляційної скарги, а також представника відповідача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 31 березня по 20 квітня 2010 року посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Адреса Здоров'я» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 23 квітня 2010 року за № 5551/23-4/33139445, в якому зазначено про порушення позивачем п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження товариством суми податку на додану вартість на 52271 грн. за квітень 2009 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 7 травня 2010 року № 0003462301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 52271 грн. за основним платежем та 26136 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 1 червня 2010 року № 0003462301/1 та від 30 червня 2010 року № 0003462301/2, якими раніше визначені позивачу податкові зобов'язання залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Адреса Здоров'я», суд першої інстанції виходив з того, що передача позивачем орендодавцеві поліпшень орендованого майна, які відносились позивачем до складу основних фондів, є операцією з поставки основних виробничих фондів, яка оподатковується податком на додану вартість.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 названого Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Як встановлено матеріалами справи, 9 березня 2006 року ТОВ «Адреса Здоров'я» (Орендар) укладено договір оренди з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 (Орендодавці), відповідно до якого позивачу передано в тимчасове володіння та користування за плату вбудовано-прибудинковий пункт «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 172,0 кв. м, що являє собою 1/25 частину 71-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудинковим пунктом «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1. Приміщення надано Орендарю для розміщення аптеки, офісу чи магазину. Термін оренди названого майна складає 5 років (т. 1 а. с. 48-51).

На виконання вимог вказаного договору, назване нежитлове приміщення із зазначенням відповідного переліку майна передано позивачу 9 березня 2006 року актом здачі - приймання майна (т. 1 а. с. 52-54).

27 лютого 2009 року ТОВ «Адреса здоров'я» з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 укладено додаткову угоду про дострокове припинення дії договору оренди від 9 березня 2006 року, на підставі якої названий об'єкт оренди, з відповідним переліком майна, повернутий орендодавцям згідно акту приймання-передачі від 13 квітня 2009 року (т. 1 а. с. 44-47).

В акті перевірки посадовими особами відповідача зроблено висновок, що оскільки у період дії договору оренди позивачем було проведено ремонт та модернізацію цього приміщення, тобто його поліпшення, то повернення орендодавцям орендованого майна з відповідними поліпшеннями призводить до операції з поставки товарів у розумінні п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та утворює самостійний об'єкт оподаткування ПДВ, оскільки названі поліпшення орендованого приміщення були безоплатно передані разом з об'єктом оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 775 ЦК України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Частинами 1 та 2 ст. 776 цього Кодексу встановлено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Матеріалами справи встановлено, що згідно п. 8.2 розділу 8 договору оренди від 9 березня 2006 року Орендар має право за власний рахунок здійснити реконструкцію приміщення, капітальний та поточний ремонт.

Пунктом 9.5 розділу 9 цього договору визначено, що всі поліпшення приміщення та його інженерних мереж, як такі, що можна відокремити, так і такі, що не можна відокремити від нього, передаються Орендодавцю (ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4.) і Орендар (позивач) не має права на відшкодування їх вартості.

Як встановлено матеріалами справи, протягом дії договору оренди майна позивачем здійснювались певні ремонтні роботи, спрямовані на модернізацію об'єкту оренди.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано копії накладних, актів виконаних робіт, актів приймання-здачі виконаних робіт, які підтверджують факт та характер проведених поліпшень орендованого майна (т. 1 а. с. 130-180).

Відповідно до названих вище документів, витрати по зазначеним ремонтним роботам ТОВ «Адреса Здоров'я» в податковому обліку віднесено до основних фондів І групи, що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача від 31 січня 2011 року № 31/01 з додатками до неї у вигляді таблиць (т. 1 а. с. 103-121) та копіями податкових декларацій з ПДВ за період формування позивачем основних фондів І групи (т.1 а. с. 197-225).

Залишкова вартість здійснених позивачем поліпшень в орендованому приміщенні, яке було в подальшому повернуто орендодавцям, станом на 1 квітня 2009 року складала 261353 грн. (т. 1 а. с. 227), що, на думку посадових осіб контролюючого органу, призвело до заниження ТОВ «Адреса Здоров'я» податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2009 року у сумі 52271 грн..

Проте, зі змісту наведених вище положень податкового законодавства вбачається, що позивач здійснив безоплатну поставку орендодавцям результатів робіт з поліпшення орендованого майна, виходячи з умов, передбачених договором оренди, тобто здійснив роботи щодо переоблаштування приміщення на свій розсуд та за власний рахунок для підтримання у належному стані останнього та з метою використання приміщення у своїй господарській діяльності, а не з ціллю подальшої реалізації цих поліпшень орендодавцям.

При цьому, як зазначалось вище, умовами договору передбачено, що всі поліпшення приміщення орендарю (позивачу) не відшкодовуються.

Отже, у даному випадку не виникає поставки у розумінні передачі результатів виконаних робіт однією особою іншій, передбаченого п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки товариство не виконувало роботи з поліпшення орендованого майна для орендодавця.

Апеляційний суд враховує, що після припинення дії договору оренди не відбулося переходу права власності на невіддільні поліпшення від позивача до орендодавців.

Положення ст. 778 ЦК України, разом з умовами спірного договору оренди, не дають підстави для висновку про виникнення у орендаря права власності на проведені ним поліпшення орендованого приміщення. Норми цієї статті передбачають виникнення права власності у орендаря лише на відокремлені поліпшення, а також на новостворену річ у результаті таких поліпшень.

В матеріалах справи міститься також експертний висновок будівельно-технічного дослідження від 20 листопада 2015 року № 167, складений ТОВ «Одеський регіональний центр незалежних експертиз» на замовлення ТОВ «Адреса Здоров'я», яким підтверджено, що проведені будівельно-монтажні роботи є невід'ємними поліпшеннями (т. 3 а. с. 6-14).

Таким чином, за результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції, з урахуванням експертного висновку, апеляційний суд приходить до висновку, що невіддільні поліпшення, здійснені позивачем у період дії договору оренди, не могли бути поставлені орендодавцям (ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4.).

Передача названих невіддільних поліпшень орендодавцям після припинення дії договору оренди не може визначатись як операція з поставки, відповідно до вимог п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому вартість цих поліпшень не може розглядатися як самостійний об'єкт оподаткування ПДВ.

Отже, всупереч висновку суду першої інстанції, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідача підлягають задоволенню.

Апеляційний суд також враховує, що наведена позиція апеляційного суду відповідає висновкам суду касаційної інстанції, викладеним в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2015 року по даній справі при скасуванні попередніх судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані попередні рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Адреса Здоров'я» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Адреса Здоров'я» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 7 травня 2010 року № 0003462301/0, від 1 червня 2010 року № 0003462301/1 та від 30 червня 2010 року № 0003462301/2.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 28 березня 2016 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко