Ухвала суду № 56756919, 24.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 р.Справа № 820/231/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2016р. по справі № 820/231/16

за позовом Приватного підприємства "Технобазіс"

до Сумської митниці ДФС

про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИЛА

Приватне підприємство «Технобазіс» (далі по тексту - ПП «Технобазіс», позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту - Сумська митниця ДФС, відповідач), в якому просило суд:

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №805130000/2016/000004/2 від 16 січня 2015 року;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2016/00007.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 року по справі № 820/231/16 адміністративний позов Приватного підприємства "Технобазіс" до Сумської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови - задоволено у повному обсязі.

Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №805130000/2016/000004/2 від 16 січня 2016 року.

Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2016/00007.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (вул. Воровського, 24, м. Суми, 40020) на користь Приватного підприємства "Технобазіс" (код ЄДРПОУ 38630430) судовий збір у розмірі 3749,43 грн. (три тисячі сімсот сорок дев'ять гривень сорок три копійки).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 року по справі № 820/231/16 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПП «Технобазіс» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що подані позивачем до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та не давали можливості відповідно до вимог ч. 9 ст. 58 Митного кодексу України здійснити розрахунки на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню. У зв'язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів, передбачених Митним кодексом України, при здійсненні митної оцінки застосований резервний метод. При цьому, відповідачем цілком обґрунтовано, у відповідності до приписів п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 724 «Про використання у системі управління ризиками орієнтовних показників митної вартості товарів», ч.6 ст.54 Митного кодексу України при визначенні реальної митної вартості задекларованого позивачем товару було використано орієнтовні показники митної вартості, сформовані системою управління ризиками, а також дані митної декларації № 8071000000/2015/39020 від 30.10.2015 року, за якою було експортовано в Україну подібні товару, час експорту яких є максимально наближеним до часу експорту оцінюваного товару. Враховуючи викладене, вважає, що Сумською митницею ДФС правомірно оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації № 8051300000/2016/00007 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 805130000/2016/000004/2 від 16.01.2015 року.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що 16.01.2016 року декларант звернувся до Сумської митниці з митною декларацією № 805130000/2016/000334 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено позивачеві по справі згідно з контрактом № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року із постачальником CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD. Разом із вказаною декларацією було подано документи, що підтверджують митну вартість товару (контракт № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року, інвойс № ВТСN2015401 від 01.11.2015 року, видаткові накладні № 0000002015401/1 та № 0000002015401/2015 від 29.10.2015 року, відвантажувальну специфікацію ВТСN2015401/140/2 від 02.11.2015 року). Крім того, позивачем у відповідності до ч.6 ст.53 МК України було подано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів (міжнародну товарно-транспортну накладну № 1877 від 13.01.2016 року, коносамент В5101025 від 01.11.2015 року, калькуляцію № ВТСN201540/01 від 12.11.2015 року, звіт про оцінку майна від 28.12.2015 року № 04-04/12/186, листи, прайс-лист). Однак, відповідачем з посиланням на Систему управління ризиками автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006» було витребувано додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів (договір з третіми особами, пов'язаний із контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інші платіжні або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (за наявності), у разі, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи). Разом з тим, документи, які було додатково витребувано відповідачем, подавались ПП «Технобазіс» під час первинного подання документів до митного оформлення (лист CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD від 16.11.2015 року про те, що посередницькі послуги при здійсненні поставки товару за інвойсом № ВТСN2015401 від 01.11.2015 року не залучалися, що свідчить про відсутність у позивача договорів із третіми особами, пов'язаних з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається, лист постачальника від 17.11.2015 року про те, що в рамках контракту № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року платежі від третіх осіб не отримувалися, що свідчить про відсутність у позивача рахунків про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, звіт про оцінку майна). Відмітив, що станом на момент митного оформлення товарів строк оплати партій товару, поставка яких відбувалася на виконання умов контракту № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року, не настав, а відтак, у позивача була відсутня можливість надання платіжних документів. Враховуючи викладене, стверджує, що позивачем було надано до митного оформлення усі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару, виконано всі вимоги ч.3 ст.53 МК України. Однак, відповідачем необґрунтовано було оформлено картку відмови у митному оформленні товарів та рішення про коригування митної вартості товару, яке не містить жодних посилань на обґрунтованість сумнівів Сумської митниці ДФС щодо неправильного визначення митної вартості товарів. Крім того, з вищевказаного рішення неможливо встановити, які саме партії товарів були взяті для порівняння та визначення коригованої митної вартості товарів згідно зі спірним рішенням. З огляду на викладене, вважає оскаржувані картку відмови та рішення про коригування митної вартості такими, що підлягають скасуванню. Крім того, вказує, що відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на положення Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в Митній службі України, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.2012 року № 597, що втратив чинність 21.09.2015 року, тобто, до моменту виникнення спірних відносин.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.04.2015 року між Приватним підприємством "Технобазіс" (замовник) та Приватним підприємством "Національні традиції" (виконавець) було укладено договір №21/04-15 про надання послуг по декларуванню товарів, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів (далі - товарів) замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у Харківській митниці Міндоходів, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника, послуги (а.с. 114-116).

Відповідно до контракту № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року, укладеного між Приватним підприємством "Технобазіс" (покупець) та CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD (постачальник), згідно з умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити Приватному підприємству "Технобазіс" товари в асортименті, а позивач - оплатити товар згідно з умовами зазначеного контракту. У відповідності з положеннями контракту умови поставки для кожної партії товару визначаються та узгоджуються сторонами в рахунку-фактурі. CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD взяло на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення (а.с. 23-27).

На виконання умов контракту № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року та за митним оформленням (випуском) відповідно до інвойсу № BTCN2015401 від 01.11.2015 року та відкоригованого інвойсу № BTCN2015401 від 01.11.2015 року було ввезено на територію України товар, а саме велосипедні покришки гумові та ободові стрічки гумові, загальною кількістю 36750 одиниць та загальною вартістю 9567,50 доларів США (а.с. 35-40).

Товар, визначений інвойсом № BTCN2015401 від 01.11.2015 року, було передано перевізнику TIANJIN TEXTILE GROUP IMPORT AND EXPORT INC., що підтверджується коносаментом №В15101025 від 15.11.2015 року, в якому вказується, що товар прибуде у місце призначення контейнером FSCU9111658, як вказано в інвойсі № BTCN2015401 від 01.11.2015 року та пакувальному листі (а.с.35-45).

03.11.2015 року між Приватним підприємством "Технобазіс" та ТОВ "КЛЕВЕР ТИМ" було укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №3/11К, відповідно до якого та ООО "КЛЕВЕР ТИМ" надає транспортно-експедиторські послуги щодо перевезення експортно-імпортних вантажів по території України. (а.с.51-55).

Зазначений товар було отримано ТОВ "КЛЕВЕР ТИМ" та передано Приватним підприємством "Національні традиції" для направлення його до Сумської митниці ДФС для митного оформлення (випуску) товарів.

24.07.2015 року відповідач прийняв рішення № 805130000/2016/000004/2 про коригування митної вартості товарів, поставлених відповідно до умов контракту № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року, у якому, не погоджуючись з вартістю товару, задекларованого позивачем, відповідач збільшив вартість за одиницю митного оформлення та загальну митну вартість товару (а.с. 16-17).

Відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2016/00007, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) ввезених позивачем товарів. В обґрунтування причин відмови відповідач послався на порушення вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651 в частині заповнення гр.. №№ 44, 45, 43, 46 у зв'язку з винесенням Рішення про визначення митної вартості товарів № 805130000?2016/000004/2 від 16.01.2016 р. (а.с.19).

Не погодившись із вищевказаною карткою відмови у митному оформленні (випуску) товарів), а також рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було визначено митну вартість ввезеного товару з використанням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Як встановлено частиною 1 статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вищенаведені норми права також відповідають пунктам 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 МК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.4, п.п.1, 2 ч.5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Зі змісту положень частини 3 ст. 53, частин 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України випливає, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов контракту № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року декларантом було подано :

- контракт № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року (а.с. 23-27);

- митну декларацію ІМ 40 ДЕ 805130000/2016/000341 від 16.01.2015 року (а.с. 20-22);

- прайс-лист № 90140/2 від 26.10.2015 року (а.с. 31-32);

- калькуляцію за договором (а.с.33-34);

- інвойс № BTCN20150401 від 01.11.2015 року (а.с.35-38);

- пакувальний лист до інвойсу № BTCN20150401 від 01.11.2015 року(а.с.39-42);

- відвантажувальну специфікацію № BTCN20150401/140/02 від 02.11.2015 (а.с.36-37);

- коносамент № В15101025 від 01.11.2015 року (а.с.45);

- видаткові накладні від 29.10.2015 року № 0000002015401/01 та № 0000002015401/2 від 29.10.2015 року (а.с. 39-40);

- міжнародну товарно-транспортну накладну від 13.01.2016 року (а.с. 50);

- договір №3/11 на транспортно-експедиторське обслуговування від 03.11.2015 року (а.с.51-55);

- лист № 240/17-11 від 17.11.2015 року (а.с. 56);

- лист № 241/17-11 від 17.11.2015 року (а.с. 57);

- лист № 242/17-11 від 17.11.2015 року (а.с. 58);

- довідку № 411 від 16.01.2016 року (а.с. 59);

- лист № 23 від 16.01.2015 року (а.с.60);

- лист № 243/15-01 від 15.01.2016 року (а.с.61);

- лист № BASM2015/127/1 від 17.11.2015 року (а.с.68-69);

- лист 1/BTCN20150401 від 03.12.2015 року (а.с. 70-71);

- лист № BTCN20150401/12 від 12.11.2015 року (а.с. 62-63);

- лист № BTCN20150401/13 від 13.11.2015 року (а.с. 64-65);

- лист № BTCN20150401/16 ві.16.11.2015 року (а.с.66-67)

- звіт про оцінку майна №05-04/01/03 від 15.01.2016 року (а.с. 74-91);

- звіт про зважування від 12.01.2016 року (а.с. 109);

- договір №21/04-15 про надання послуг по декларуванню товарів (а.с. 114-116).

Таким чином, позивачем було надано пакет усіх можливих за умовами зовнішньоекономічного контракту документів з питань, документальне висвітлення яких є обов'язковим в силу ч.1 ст.53 МК України (зовнішньоекономічний контракт, інвойс, пакувальний лист, видаткові накладні, відвантажувальну специфікацію), а також за власною ініціативою - деякі з документів, що можуть бути надані на вимогу митного органу відповідно до ч.3 та ч.4 ст.53 МК України (міжнародна товарно-транспортна накладна, коносамент, калькуляція ціни товару, звіт про оцінку майна, прайс-лист).

Разом з тим, 16.01.2016 р. посадовою особою митного поста "Суми-центральний" направлено запит декларанту про необхідність надання додаткових документів, зазначених у статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товару.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, відповідачем було запропоновано декларанту надати наступні додаткові документи : договір (угоду, контракт з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); висновки про якісні та вартісні показника товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності - інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Інкотермс - 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR (Cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов'язки щодо митного очищення товару для експорту.

Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

Як вбачається з інвойсу №BTCN2015401 від 01.11.2015 року, відповідно до якого відбулася поставка товару, товар поставлявся за базисом поставки CFR Одеса, а отже, у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт). Вказана обставина підтверджується коносаментом № B15101025 від 01.11.2015 року, в якому визначено, що вартість морського перевезення включена до ціни товару, вказаної у інвойсі № BTCN2015401 від 01.11.2015 року. Про включення до ціни товару вартості фрахту свідчить також калькуляція, копія якої наявна в матеріалах справи, а також листа підприємства CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD № BTCN2015401/12 від 12.11.2015 року, яким постачальник підтвердив, що відносно товарів, відвантажених за інвойсом №BTCN2015401 від 01.11.2015 року, коносамент № B15101025 від 01.11.2015 року, контейнер FSCU9111658, вартість морського перевезення включена до ціни товару, вказану в інвойсі (а.с.33-38, 45, 63).

Колегія суддів зазначає, що оскільки умови поставки за базисом CFR (вартість і фрахт) Інкотермс 2010 не передбачають обов'язку страхування товару, постачальником CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD не здійснювалося морське страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення. Вказана обставина підтверджується листом постачальника № BTCN20150401/13 від 13.11.2015 року (а.с. 64-65).

При цьому, позивачем, який за умовами поставки CFR ніс ризик втрати або ушкодження товару від моменту навантаження, також не здійснювалося страхування товару, що підтверджується листом №240/17-11 від 17.11.2015 року, копія якого наявна в матеріалах справи та який надавався позивачем при митному оформленні (а.с.56).

Враховуючи вказані обставини, для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов контракту ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року за інвойсом № BTCN2015401 від 01.11.2015 року, такі складові митної вартості поставленого товару, як витрати на транспортування, навантаження/вивантаження та страхування, не потребують додаткового підтвердження та коригування.

Колегія суддів також відмічає, що позивачем надавались до митного оформлення листи постачальника № BTCN20150401/16 від16.11.2015 року та № BASM2015/127/1 від 17.11.2015 року, якими засвідчено, що відносно партії товару, відвантаженої за інвойсом № BTCN2015401 від 01.11.2015 року посередницькі послуги не залучались, відносно контракту № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року жодних платежів від третіх осіб отримано не було (а.с.66-69).

Слід вказати, що позивачем надавався до митного оформлення звіт про оцінку майна № 05-04/01/03 від 15.01.2016 року, виконаний ТОВ «Професіонал», копія якого надавана до матеріалів справи (а.с.74-91).

При цьому, як вбачається зі змісту контракту № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року, станом на час митного оформлення товару час оплати поставки не настав, у зв'язку з чим надати бухгалтерські платіжні документи до митного оформлення було неможливо.

Таким чином, декларантом було надано до митного оформлення усі можливі та необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає виключно за наявності обґрунтованих підстав, зокрема, належним чином обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Однак, відповідач не повідомив ані декларанту, ані суду першої та апеляційної інстанції жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів.

При цьому, відповідач, пропонуючи позивачеві надати певний перелік документів, не звернув уваги, що окремі з цих документів, як зазначалось вище, були надані позивачем самостійно, а деякі не могли бути надані в силу умов договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для витребування у позивача додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, крім тих, що були надані декларантом.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише зазначено, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо визначення Сумською митницею ДФС митної вартості у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №805130000/2016/000004/2 від 16 січня 2016 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, відповідачем було визначено митну вартість на підставі цінової інформації щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби України МД № 8071000000/2015/39020 від 30.10.2015 року.

При цьому, відповідач в якості підстави для сумнівів у правильності заявленої митної вартості послався на встановлення Системою управління ризиками автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор - 2006" можливого заниження митної вартості товару за митною декларацією № 805130000/2016/000334 (орієнтовний показник митної вартості, розрахований відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015р. № 724 : товар № 1- 1,308 USD/кг, заявлено декларантом - 0,4066 USD/кг; товар № 2- 2,065 USD/кг; заявлено декларантом - 0,4020 USD/кг).

Колегія суддів зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. № 724 "Про використання у системі управління ризиками орієнтовних показників митної вартості товарів" запроваджено використання органами доходів і зборів у системі управління ризиками єдиних орієнтовних показників митної вартості товарів під час митного оформлення товарів, які ввозяться на митну територію України у митному режимі імпорту.

Між тим, згідно роз'яснень наданих Міністерством доходів і зборів України у листі від 07 травня 2014 року № 10441/7/99-99-10-03-01-17 відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів, не заперечуючи загальнообов'язкового значення Постанови КМУ № 724 від 16.09.2015 року, зауважує, що з урахуванням повного підтвердження наданими декларантом документами заявленої митної вартості товарів, самостійне визначення митним органом митної вартості, відображеної в оскаржуваному рішенні, лише на підставі даних системи управління ризиками є необґрунтованим.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача в апеляційній скарзі на правомірність використання Системи управління ризиками з вказівкою на п.п.7.1, 7.2, 7.3 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.2012 року № 597, оскільки вказаний Порядок станом на час виникнення спірних відносин втратив чинність згідно з Наказом Мінфіну України від 31.07.2015 року № 684.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості неможливо чітко встановити, який метод з тих, що передбачені статтею 57 МК України, було використано при визначенні митної вартості задекларованих позивачем товарів, що свідчить про невідповідність вказаного рішення вимогам ст.55 МК України.

Згідно зі ст.256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та оформленні картки відмови у митному оформленні діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даних рішень.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач як суб'єкт владних повноважень правомірності свого рішення про коригування митної вартості та рішення у формі картки відмови у митному оформленні належним чином не довів, а відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

При відкритті провадження у справі за клопотанням відповідача сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної статті (в редакції Закону України від 03.09.2015 № 670-VIII) розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову майнового характеру юридичною особою ставка судового збору складає 1,5% розміру позовних вимог, однак, не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; за подання позову немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Таким чином, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви, становив 8669,91 грн. (1378 грн. - за подання позову немайнового характеру та 7291,91 грн. - за подання позову майнового характеру).

Отже, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання Сумською митницею ДФС апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2016р. по справі № 820/231/16, становить 9536,90 грн.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС.

Керуючись ст.ст.41, 88, 94, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2016р. по справі № 820/231/16 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (40020, м. Суми, вул. Воровського, 24, код ЄДРПОУ 39420037) на користь державного бюджету на реквізити : отримувач -УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк : ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 9536 (дев'ять тисяч п'ятсот тридцять шість) грн. 90 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 29.03.2016 р.