Ухвала суду № 56756978, 24.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 р.Справа № 816/1921/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

позивача - ОСОБА_1, представника першого позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2016р. по справі № 816/1921/15

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4

до Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області

про визнання рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА

02 червня 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_4 звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів Полтавської області від 13 лютого 1991 року № 38.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 5 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року, позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів Полтавської області від 13 лютого 1991 року № 38 "Про удочеріння неповнолітньої ОСОБА_1" повернуто позивачам для подання до належного суду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19 січня 2016 року скасовано ухвали від 05 червня 2015 року та від 14 вересня 2015 року, а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2106 року по справі № 816/1921/15 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання рішення недійсним.

Роз'яснено позивачам право звернення із позовом до місцевого загального суду в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Копію ухвали направлено особам, які подали позовну заяву.

Позивачі, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просять суд апеляційної інстанції ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2016 року по справі № 816/1921/15 скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджують, що прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за даним позовом пов'язано з недотриманням судом першої інстанції Конвенції про ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок від 18.12.1979 року. З посиланням на ст.ст.2, 4, 17, ч.3 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України зазначили, що розгляд спору з приводу оскарження рішення Лубенського міськвиконкому щодо незаконного удочеріння позивачки належить до юрисдикції адміністративних судів та повинен розглядатися за вибором позивача саме окружним адміністративним судом. Глава 19 Сімейного кодексу України, на яку посилається в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, на думку позивачів, не застосовується до спірних відносин.

Перший позивач та її представник у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали з підстав, викладених в останній, просили суд апеляційної інстанції ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2016 року по справі № 816/1921/15 скасувати.

Другий позивач та представник відповідача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, від другого позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення першого позивача та її представника, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів Полтавської області від 13 лютого 1991 року № 38 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України, натомість може бути розглянутий місцевим загальним судом згідно норм Цивільного процесуального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

За визначенням ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. (ч.2 ст.2 КАС України).

Згідно з частиною 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Частиною 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

При цьому, частиною 1 цієї статті передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється лише на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Колегія суддів зазначає, що усиновлення регулюється главою 18 Сімейного кодексу України.

У відповідності до ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Беручи до уваги, що даний спір стосується питань усиновлення, які у розумінні ст.15 ЦПК України стосуються сімейних відносин, і відповідач у спірних відносинах здійснював стосовно першого позивача функції, які не можна вважати публічно-правовими, колегія суддів зазначає, що у даній справі відсутні ознаки публічності, а відтак, встановлена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів на даний спір не поширюється.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів Полтавської області від 13 лютого 1991 року № 38 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України, та підлягає розгляду місцевим загальним судом згідно норм Цивільного процесуального кодексу України.

Колегія суддів відмічає, що відсутність у даній справі ознак публічності, непоширення на дану справу юрисдикції адміністративних судів було констатовано Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 19.01.2016 року, а відтак, посилання позивачів в апеляційній скарзі на те, що ухвала про відмову у відкритті провадження прийнята судом першої інстанції всупереч вказівкам суду касаційної інстанції, є помилковими.

Частиною 5 ст. 227 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження з урахуванням наведених висновків суду касаційної інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо, зокрема, заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті оскаржуваної ували суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2016р. по справі № 816/1921/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 29.03.2016 р.