Постанова № 56755961, 25.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2016 року 15:45 № 820/10010/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській областідо публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»про стягнення податкової заборгованості на суму 60 651,06 грн., -В С Т А Н О В И В:

Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (надалі - позивач або Основ'янська ОДПІ м. Харкова) звернулась до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (надалі - відповідач або ПАТ «Брокбізнесбанк») заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у сумі 60 651,06 грн., шляхом стягнення коштів з рахунків у банках такого платника податку.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача податкового боргу, який виник у зв'язку із несплатою грошових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб за місяці травень-липень 2015 року, самостійно визначених ним у податковій декларації з плати за землю за 2015 рік (реєстр. № 9016833182 від 17.02.2015.

Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2015 та від 02.10.2015 відкрито скорочене провадження у справі № 820/10010/15 та у зв'язку з надходженням заперечень ПАТ «Брокбізнесбанк» проти позову - призначено дану справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2015 дану справу передано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва на підставі п. 3 с. 1 ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2015 справу прийнято до провадження та призначено дану справу до судового розгляду в судовому засіданні.

В призначене судове засідання позивач явку свого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Натомість, 15.03.2016 на електронну адресу суду надійшло клопотання Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС Харківської області від 15.03.2016 № 1936/9/20-38-10-4 про розгляд справи за відсутності представника ОДПІ.

Представник відповідача 02.03.2016 в судовому засіданні у справі проти позовних вимог заперечував, посилаючись на правову позицію наведену в письмових запереченнях від 16.01.2016 № 280. В тексті своїх заперечень проти позову відповідач посилається на відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки обраний контролюючим органом спосіб захисту прав у вигляді стягнення податкового боргу в порядку п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України не може застосуватися до банку, що перебуває в процесі ліквідації. Натомість позивач мав заявити кредиторські вимоги до банку в порядку визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що ним наразі вчинено не було. А тому відповідно у ПАТ «Брокбізнесбанк» відсутні правові підстави для задоволення кредиторських вимоги ОДПІ в заявленій до стягнення сумі коштів.

У зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання 15.03.2016, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив допустити розглядати справу у порядку письмового провадження.

Крім того, суд керуючись нормами ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив допустити заміну позивача (Основ'янської ОДПІ м. Харкова) її правонаступником Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС Харківської області.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши думку представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (код ЄДРПОУ 19357489, місцезнаходження: м. Київ, просп. Перемоги, буд 41) перебуває на обліку в Основ'янській ОДПІ м. Харкова як платник податків з 20.11.1998.

З тексту позовної заяви, розрахунку заборгованості та витягу з картки особового рахунку платника орендної плати з юридичних осіб заборгованість ПАТ «Брокбізнесбанк» перед бюджетом становить 60 651,06 грн.

Відповідно до доданих до позовної заяви матеріалів суд встановив, що заявлена до стягнення податкова заборгованість у розмірі 60 651,06 грн. виникла у зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань по орендній платі з юридичних осіб травень, червень і липень 2015 року по 20 217,02 грн. за кожен місяць, задекларованих податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік (реєстр. № 9016833182 від 17.02.2015.

11.08.2014 Основ'янська ОДПІ м. Харкова сформувала та виставила ПАТ «Брокбізнесбанк» податкову вимогу за № 8197-25, згідно якої станом на 10.08.2014 сума податкового боргу відповідача за узгодженими грошовими зобов'язаннями з орендної плати з юридичних осіб становила 16 507,40 грн. Дана Вимога від 11.08.2014 була надіслана контролюючим органом на адресу товариства 12.08.2014 та отримана відповідачем 15.08.2014, що підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно даних наявного у матеріалах справи витягу з картки особового рахунку платника орендної плати з юридичних осіб заборгованість ПАТ «Брокбізнесбанк» за 2015 рік станом на 31.07.2015 сума податкової заборгованості становить 241 403,24 грн. (в тому числі з урахуванням заявленої до стягнення в межах даного позову суми заборгованості).

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України «податковий борг» - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За приписами норм абзацу 1 пункту 57.1, пункту 57.3 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «податкова вимога» - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

В силу норми пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Також, у відповідності до пункту 3.1 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міндоходів України від 10.10.2013 № 576, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1840/24372, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Відтак, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що право на формування податкової вимоги виникає у контролюючого органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання.

Одночасно нормами пунктів 95.1 і 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Також, підпунктом 20.1.34 пунктом 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, відповідно до норм пункту 95.3 статті 95 цього Кодексу здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Між тим, з наявних у справі матеріалів вбачається, що постановою Правління Національного банку України від 28.02.2014 № 107 ПАТ «Брокбізнесбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 № 9 розпочато процедуру виведення ПАТ «Брокбізнесбанк» з ринку та запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.2014 по 02.06.2014 призначено уповноваженою особою Фонду за тимчасову адміністрацію в ПАТ «Брокбізнесбанк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Куреного О.В.

Постановою Правління Національного банку України від 10.06.2014 №339 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Брокбізнесбанк».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 № 45 розпочато ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами з 11.06.2014.

Відповідно до пункту 1.3 статті ПК України (в редакції чинній на момент звернення позивача із позовом), цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Відповідно до пунктів 1 і 2 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (надалі - Закон № 4452-VI), під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).

Згідно із частиною 3 статті 46 Закону № 4452-VI, під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

За даними розшифровки сум заборгованості по платежам перед бюджетом за ПАТ «Брокбізнесбанк» заявлена до стягнення сума заборгованості з орендної плата з юридичних осіб на загальну суму 60 651,06 грн. виникла саме під час проведення ліквідаційної процедури відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 4452-VI, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Згідно з частиною другою статті 45 Закону № 4452-VI Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 2 статті 49 зазначеного Закону).

З контексту наведених норм права, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативно-правовим актом з питань погашення податкових зобов'язань та стягнення податкового боргу з банків, на які поширюються норми цього Закону, визначено відповідну процедуру пред'явлення, розгляду та вирішення вимог, які ставить в даній справі податковий орган. При цьому, після початку ліквідаційної процедури банку задоволення вимог кредиторів можливе лише після затвердження реєстру кредиторів.

Відомості про ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» опубліковано 14.06.2014 у газеті «Голос України» № 113 (5863), однак позивачем у визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 4452-VI строк, відповідні кредиторські вимоги до нього не заявлено.

Між тим, згідно частин 4 і 8 статті 49 Закону № 4452-VI будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Таким чином, питання стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 60 651,06 грн. може бути вирішене лише шляхом розгляду заяви про включення до реєстру кредиторів. В будь-який інший спосіб вказані кошти під час ліквідаційної процедури не можуть бути стягнені.

У випадку невизнання уповноваженою особою Фонду вимог позивача та невключення їх до реєстру кредиторів, відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому порядку.

Таким чином, оскільки встановлена вказаним Законом процедура не передбачає звернення податкового органу до суду за стягненням податкової заборгованості, а визначає загальний порядок заявлення кредиторських вимог до уповноваженої на ліквідацію банку особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивачем невірно обрано спосіб захисту інтересів, що в даному випадку виключає можливість задоволення даного позову.

Отже, беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський