Ухвала суду № 56753980, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ К/800/146/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Іщенка Д.Ю.

відповідача - Гриценка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014

у справі № 816/3292/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Тепловозоремонтний завод» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000972310 від 07.08.2014.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про реорганізацію відповідача із Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Тепловозоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з підприємствами за період з 30.04.2011 по 31.03.2014, складено акт № 4445/16-01-22-07-12/13962568 від 24.07.2014, яким зафіксовано порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по непідтверджених господарських відносинах із ПП «Електрохаус» за червень 2013 року на суму 2 028 333 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 07.08.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000972310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 042 500 грн., в т.ч.: 2 028 333 грн. основного платежу та 1 014 167 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що 10.09.2012 між ПАТ «Тепловозоремонтний завод» (Замовник) та ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання» (Підрядник) укладено договір на створення і передання науково-технічної документації № 70-01/05.

Згідно з п. 1 договору його предметом є комплект технічної та конструкторської документації, призначеної для проведення модернізації тепловозів марки ЧМЕ 3, згідно з вимогами діючих відомчих нормативних документів.

Додатковою угодою від 25.12.2012 пункт 2.1 договору № 70-01/05 від 10.09.2012 викладено в наступній редакції: «Виконавець в строк до 10.09.2013 зобов'язаний надати Замовнику комплект технічної та конструкторської документації, призначеної для проведення модернізації тепловозів марки ЧМЕ 3. Замовник проводить роботи щодо погодження комплекту документації відповідними органами в строк визначений календарним планом, що є невід'ємною частиною Договору. Строк виконання робіт може бути подовжено за погодженням сторін», а пункт 4.3 викладено в наступній редакції: «При завершенні робіт виконавець надає замовникові акт здавання-прийняття науково-технічної продукції».

Після ознайомлення позивача з попередніми результатами робіт, конструкторську документацію із зауваженнями головного технолога направлено листом від 31.01.2013 № 70-04/10-19 на адресу ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання» для усунення недоліків.

Згідно листа від 15.02.2013 № 70-04/1038 ПАТ «Тепловозоремонтний завод» просив ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання» повідомити про хід усунення недоліків комплекту документації.

25.02.2013 листом за № 48 ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання», у зв'язку з неможливістю виконати зобов'язання за договором № 70-01/05 від 10.09.2012, звернувся до позивача з проханням про залучення субпідрядника - ПП «Електрохаус» з проектом договору субпідряду.

У відповідь на вищевказаний запит ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання», позивач листом від 05.03.2013 повідомив, що не заперечує про укладення договору субпідряду з ПП «Електрохаус».

Листом від 25.02.2013 за № 25 02-2013 ПП «Електрохаус» повідомив позивача про прийняття на себе зобов'язань по виконанню робіт на створення та передання науково-технічної документації та отримання оплати за виконані роботи в повному обсязі.

Крім того, листом від 14.05.2013 № 87 ПП «Електрохаус» запропонував позивачу, у зв'язку з початком виконання робіт на створення та передання науково-технічної документації та з огляду на ускладнення їх виконання на підставі договору субпідряду, змінити боржника у зобов'язанні, визначеному у договорі 70-01/05 від 10.09.2012.

На вказану пропозицію ПП «Електрохаус» від 14.05.2013 № 87 ПАТ «ТРЦ» листом № 70-04/10-180 від 28.05.2013 надано згоду на зміну боржника у зобов'язанні, визначеному у договорі 70-01/05 від 10.09.2012.

Наявність договору субпідряду між ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання» та ПП «Електрохаус» підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи угодою про розірвання договору субпідряду від 12.03.2013, згідно якої виконані результати робіт по створенню науково-технічної продукції (комплект конструкторської та виконавчої документації для модернізації тепловозів серії ЧМЕ3) залишаються у субпідрядника (ПП «Електрохаус»).

Враховуючи взаємні домовленості, 03.06.2013 між ПАТ «Тепловозоремонтний завод» (Замовник), ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання» (Виконавець) та ПП «Електрохаус» (Новий виконавець) укладено додаткову угоду до Договору від 10.09.2012 № 70-01/05, за умовами якої Замовник повертає Виконавцю комплект конструкторської та виконавчої документації для модернізації тепловозів марки ЧМЕ 3. Первісний Виконавець передає, а Новий виконавець приймає на себе виконання зобов'язання, що виникло на підставі Договору від 10.09.2012 № 70-01/05 на створення і передання науково-технічної документації, укладеного між Первісним Виконавцем та Замовником. ПП «Електрохаус» в строк до 30.06.2013 зобов'язане передати ПАТ «ТРЗ» повний комплект конструкторської та виконавчої документації для модернізації тепловозів марки ЧМЕ 3 та провести роботи щодо його погодження відповідними органами щодо отримання та затвердження сертифікатів, ТУ, свідоцтв тощо.

30.06.2013 між ПАТ «Тепловозоремонтний завод» та ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання» складено акт № 1/ОУ0000001 про повернення Виконавцю комплекту конструкторської та виконавчої документації для модернізації тепловозів марки ЧМЕ 3, у зв'язку із невідповідністю технічним вимогам, яким визначено, серед іншого, обов'язок виконавця повернути замовнику перераховані кошти в сумі 1 216 700 грн. в строк до 30.09.2013.

В подальшому, за результатами здійснення робіт, сторонами ПАТ «Тепловозоремонтний завод» та ПП «Електрохаус» складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 30.06.2013.

ПП «Електрохаус» виписано позивачу податкову накладну від 30.06.2013 № 69 на суму 12 170 000 грн., в т.ч. ПДВ - 2 028 333,33 грн., що була включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2013 року.

Тобто, сума ПДВ 2 028 333,33 грн. ПАТ «Тепловозоремонтний завод» віднесена до складу податкового кредиту за червень 2013 року.

Сплата коштів за виконану ПП «Електрохаус» роботу здійснена шляхом передачі позивачем виконавцю векселів та укладення договору уступки права вимоги коштів сплачених ПАТ «Тепловозоремонтний завод» на користь ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання».

В судовому порядку також встановлено, що комплект документації з «Модернізації тепловозів марки ЧМЕ-3М з силовою установкою» пройшов встановлену процедуру погодження відповідними органами та отримання висновків про відповідність державним стандартам. Крім того, позивачем отримано патенти та подано заявку на отримання свідоцтва на право інтелектуальної власності.

Отриманий комплект конструкторської та виконавчої документації для модернізації тепловозів марки ЧМЕ 3 був використаний у власній господарській діяльності позивача шляхом отримання патентів на корисну модель, право на використання якої було реалізовано ПАТ НДІ «Техностандарт», що підтверджено матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості висновків податкового органу щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій позивача з ПП «Електрохаус», через неналежне документальне підтвердження їх виконання.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що наявні в матеріалах справи копії первинних та інших документів, що складались під час здійснення спірної господарської операції, в повній мірі підтверджують обставини виникнення зобов'язань з розробки комплекту конструкторської та виконавчої документації для модернізації тепловозів марки ЧМЕ 3, прийняття до виконання цих зобов'язань ПП «Електрохаус», їх фактичне виконання та проведення розрахунків, що визначені такими зобов'язаннями; відповідачем не надано до суду доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг у ПП «Електрохаус»; наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 за № 1379, тобто відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними; формування податкового кредиту обумовлено придбанням послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених, підтверджуючих проведення господарських операцій, первинних документів.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи встановлено реальність здійснення ПП «Електрохаус» робіт з розробки та надання ПАТ «Тепловозоремонтний завод» комплекту технічної та конструкторської документації, призначеної для проведення модернізації тепловозів марки ЧМЕ 3 та, відповідно, правомірність формування податкового кредиту у сумі податку на додану вартість сплаченого за отримані послуги; на час видачі податкових накладних ПП «Електрохаус» був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання договорів.

Також, матеріалами справи спростовані доводи податкового органу про неможливість взяття ПП «Електрохаус» на себе обов'язків по виконанню робіт за договором від 10.09.2012 № 70-01-05, оскільки лист директора ПП «Електрохаус», яким повідомлялось про взяття на себе таких обов'язків, підписаний не уповноваженою особою ОСОБА_4, який став директором цього підприємства лише з 26.02.2013, з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому порядку, згідно подальшого листування між позивачем та ПП «Електрохаус», а саме листом від 14.05.2013 № 87 ПП «Електрохаус», підписаним директором ОСОБА_4, який на цей час вже був директором цього підприємства, зазначалось, що роботи обумовлені договором від 10.09.2012 № 70-01-05 вже розпочато.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП «Електрохаус» взято на себе обов'язок та розпочато проведення робіт на виконання умов спірного договору, а тому висновки відповідача про неможливість здійснення ПП «Електрохаус» робіт з розробки та надання ПАТ «Тепловозоремонтний завод» комплекту технічної та конструкторської документації, є безпідставними.

Також, є безпідставними доводи ДПІ у м. Полтаві про відсутність реальності виконання договору від 10.09.2012 № 70-01-05, оскільки до Державної служби інтелектуальної власності від ПП «Електрохаус» чи його робітників заявок на отримання патентів на винаходи, корисні моделі та промислові зразки в період з вересня 2012 року по 29.09.2014 не подавалось, що було передбачено первісними умовами наведеного договору, з огляду на таке.

Додатковою угодою від 25.12.2012 до договору № 70-01/05 від 10.09.2012, укладеною між позивачем і ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання» пункт 2.1 викладено в наступній редакції: «Виконавець в строк до 10.09.2013 зобов'язаний надати Замовнику комплект технічної та конструкторської документації, призначеної для проведення модернізації тепловозів марки ЧМЕ 3. Замовник проводить роботи щодо погодження комплекту документації відповідними органами в строк визначений календарним планом, що є невід'ємною частиною Договору. Строк виконання робіт може бути продовжено за погодженням сторін», а пункт 4.3 викладено в наступній редакції: «При завершенні робіт виконавець надає замовникові акт здавання-прийняття науково-технічної продукції».

Таким чином, договором № 70-01/05 від 10.09.2012, з урахуванням вказаної додаткової угоди, обов'язок погодження комплекту технічної та конструкторської документації покладено на замовника, а тому ПП «Електрохаус» не повинен був проводити ці роботи.

Відсутність додатків до акту здавання-прийняття науково-технічної продукції від 30.06.2013, а саме: протоколу комісії з прийняття дослідних партій нової техніки та копії протоколу науково-технічної ради виконавця з висновком про відповідність виконаної роботи технічному завданню на її проведення, вірно відхилено судом апеляційної інстанції в якості доказу відсутності реальності виконання договору № 70-01/05 від 10.09.2012, оскільки з огляду на зміни, внесені додатковою угодою від 25.12.2012 по завершенню робіт має складатись тільки акт здавання-приймання робіт науково-технічної продукції.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у ПП «Електрохаус» кваліфікованого персоналу, необхідного для проведення робіт обумовлених договором № 70-01/05 від 10.09.2012, в судовому порядку встановлено, що з листа ПП «Електрохаус» на запит позивача щодо надання інформації про працівників, залучених для виконання робіт за договором № 70-01/05 від 10.09.2012 вбачається, що до вказаних робіт залучались відповідні фахівці за договорами аутсорсингу, укладеними з ТОВ Українська фінансова компанія «Тритон» та ТОВ «Кварц Постач». Керівником проекту був директор ПП «Електрохаус» ОСОБА_4, а координаційну роботу на підприємстві ПАТ «Тепловозоремонтний завод» виконував ОСОБА_5, який був залучений до робіт за договором аутсорсингу з ТОВ «Українська фінансова компанія «Тритон».

Таким чином, роботи, обумовлені договором № 70-01/05 від 10.09.2012, виконувались ПП «Електрохаус» залученим персоналом, наявність у якого необхідної кваліфікації відповідачем не спростована.

Крім того, доводи ДПІ у м. Полтаві щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій між ПАТ «Тепловозоремонтний завод» та ПП «Електрохаус», що підтверджується актом про неможливість проведення зустрічної звірки, складеним відносно постачальника позивача правомірно відхилені судом апеляційної інстанції, з огляду на те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічної звірки вказаного контрагента не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства ПАТ «Тепловозоремонтний завод».

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - ПП «Електрохаус», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту у спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеним контрагентом.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний О.І. Степашко