Ухвала суду № 56753979, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ К/800/66249/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства СКТБ «Комплекс»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2014

у справі № 826/10246/14

за позовом Публічного акціонерного товариства СКТБ «Комплекс»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство СКТБ «Комплекс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо коригування показників доходів, витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача в АІС «Податковий блок» та інших податкових базах на підставі акту від 26.06.2014 № 1360/26-53-22-02-21/03745746; зобов'язання відповідача вилучити з інформаційних баз податкових органів внесену на підставі вказаного акту інформацію та поновити дані, самостійно задекларовані позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.07.2012 по 31.12.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу від 23.04.2014 № 781 та направлень від 30.04.2014 № № 670, 671, 672, 673, проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, за підсумками якої складено акт від 23.06.2014 № 1360/26-53-22-02-21/03745746 та виявлено порушення п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення доходів у сумі 2 934 952 132 грн. та витрат у сумі 2 934 952 132 грн., п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Кодексу, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 562 549 826 грн., п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит у сумі 557 005 898 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що за наслідками проведеної перевірки жодного податкового повідомлення-рішення контролюючим суб'єктом винесено не було, натомість акт від 23.06.2014 № 1360/26-53-22-02-21/03745746 було внесено до баз даних податкових органів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд, мотивував своє рішення тим, що результати податкової перевірки можуть оспорюватись платником шляхом оскарження саме податкового повідомлення-рішення, оскільки саме це рішення має по відношенню до позивача майнові наслідки, які можуть становити порушене право чи інтерес; жодних податкових повідомлень-рішень за наслідками спірної перевірки не виносилось, суми грошових зобов'язань позивачу контролюючим органом не визначались; матеріали справи не містять підтверджень про коригування відповідачем показників податкових зобов'язань та податкового кредиту в інтегрованих картках обліку позивача; позивач жодним чином не обґрунтував порушення особистих прав чи інтересів внесенням до АІС «Податковий блок» акту від 26.06.2014 №1360/26-53-22-02-21/03745746.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 цього Кодексу податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).

Відповідно до ст. 71 Податкового кодексу України Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

У пунктах 74.1, 74.2 ст. 74 ПК України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів; зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Таким чином, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Включення контролюючим органом до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Виходячи із системного тлумачення статей 71, 72, 74 ПК України можна дійти висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Оскільки, в даному випадку дії з проведення перевірки, за результатами якої складено акт № 1360/26-53-22-02-21/03745746 від 26.06.2014 до суду не оскаржувались та не визнані протиправними в установленому порядку, тому судами обох інстанцій вірно зазначено про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства СКТБ «Комплекс» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний О.І. Степашко