Рішення № 56753606, 24.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/13547/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Литвинова І.В.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/4102/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Соколової В.В.

при секретарі - Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Скайд», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Скайд», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Скайд» на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 9351 грн. 72 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 3000 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що його витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу склали 62175,12 грн. З яких 40 648,28 грн. та 551,84 грн. йому відшкодовано Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі договору добровільного страхування, франшизу в сумі 921,60 грн. в добровільному порядку відшкодовано страховою компанією винної особи Публічним акціонерним товариство Страхова компанія «Скайд». У зв'язку з чим, керуючись приписами ст.1194 ЦК України вважає, що невідшкодовану страховими компаніями суму матеріального збитку має відшкодувати винна особа ОСОБА_4. Проте, з незрозумілих причин судом 1-ї інстанції проігноровано дане положення закону та безпідставно відмовлено в задоволенні його позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 на його користь різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 13096,72 грн. Більше того, судом 1-ї інстанції проігноровано той факт, що ОСОБА_4 визнано позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 5000 грн. Також, вказує на те, що відповідно звіту суб'єкта оціночної діяльності №1991 від 02.02.2015 року вартість матеріального збитку, заподіяного його майну, становить 105707,75 грн. Фактично витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу склали 62175,12 грн. Тобто, різниця між вартістю визначеного матеріального збитку та фактичними витратами становить 43 532,63, грн. Вважає, що дану різницю йому повинен відшкодувати ОСОБА_4 в розмірі 10687,27 грн. та Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» в розмірі 32845,36 грн. Проте, суд 1-ї інстанції безпідставно відмовив в задоволенні вказаних позовних вимог, посилаючись на відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем вказаних витрат. При цьому, судом 1-ї інстанції не надано жодної правової оцінки наявному в матеріалах справи акту виконаних робіт від 26.03.2015 року. Крім того, судом 1-ї інстанції необґрунтовано стягнуто з ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду лише в сумі 3000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4, представник Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилалась на те, що вони є безпідставними, а рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Скайд» повторно в судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, товариство подало клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності представника ПАТ Страхова компанія « Скайд».

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 05 січня 2015 року о 09 годині 50 хвилин ОСОБА_4, керуючи автомобілем Skoda, державний номерний знак НОМЕР_1, по вулиці Паркова дорога в місті Києві, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.21, здійснив рух в зоні одностороннього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем КІА, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2015 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Судом також встановлено, що 03.03.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група»та ОСОБА_3було укладено договір добровільного страхування №28-2801-14-00079, автомобіля КІА, державний номерний знак НОМЕР_2, на страхову суму КАСКО 307 200 грн.

В свою чергу, ОСОБА_4 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у Публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Скайд», поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/1388235, за умовами якого, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн.

05 січня 2015 року на адресу Публічного акціонерного товариства«Страхова компанія «Скайд» від ОСОБА_3 надійшло повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди.

06 січня 2015 року на адресу Публічного акціонерного товариства«Страхова компанія «Українська страхова група» від ОСОБА_3 надійшло заява про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування №28-2801-14-00079 від 03.03.2014 року.

12 січня 2015 року Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» було складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу КІА, державний номерний знак НОМЕР_2.

29 січня 2015 року Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» затверджено розрахунок суми страхового відшкодування, з якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля КІА, державний номерний знак НОМЕР_2, становить 55 095,93 грн. Вартість матеріального збитку згідно з умовами договору страхування становить 41 569,88 грн. (55095,93 грн. - 13526,05 грн. (24,55% згідно умов договору). Безумовно франшиза 921,60 грн. У зв'язку з чим, сума страхового відшкодування становить 40648,28 грн.

Цього ж дня, 29 січня 2015 року Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» затверджено страховий акт №ДККА - 42128 про виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування в сумі 40648,28 грн.

02 лютого 2015 року Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» на розрахунковий рахунок Автосервіс Корея Моторс було перераховано страхове відшкодування за договором добровільного страхування №28-2801-14-00079 від 03.03.2014 року ОСОБА_3 в сумі 40648,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1951. Також, Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» було відшкодовано ОСОБА_3 551,84 грн.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 звернуся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з заявою про визначення вартості матеріального збитку, завданого автомобілю КІА, державний номерний знак НОМЕР_2, станом на 02.02.2015 року.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого автомобілю КІА, державний номерний знак НОМЕР_2, №1991 від 02.02.2015 року, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, вартість відновлювального ремонту автомобіля КІА, державний номерний знак НОМЕР_2, станом на 02.02.2015 року з урахуванням ПДВ становить 105 707,75 грн.

20 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Скайд», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» та, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь 23783,99 грн. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди, стягнути з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Скайд» на його користь 7878,28 грн. матеріальної шкоди, стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на його користь 32845,36 грн. страхового відшкодування, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 850,59 грн., витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн. та 500 грн. витрат на проведення оцінки матеріальної шкоди.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення на користь позивача 32845,36 грн. страхового відшкодування як різниці між розміром матеріального збитку визначеного страховою компанією та розміру матеріального збитку, визначеного в звіті №1991 від 02.02.2015 року, суд 1-ї інстанції виходив з того, що в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст.988 ЦК України страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Аналогічні положення містить Закон України «Про страхування».

Судом встановлено, що на виконання вказаних вимог закону, 29 січня 2015 року Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» було складено страховий акт та розрахунок розміру страхового відшкодування до нього, відповідно до умов п. 12 , укладеного між сторонами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2801-14-00079 від 03.03.2014 року ( КАСКО)

ОСОБА_3 не звертався у встановленому законом порядку з запереченнями та/або зауваженнями щодо визначеного Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» розміру страхового відшкодування, а тому, в силу вимог закону розмір страхового відшкодування є узгодженим.

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» у строки, встановлені ЦК України та Законом України «Про страхування», виплатило позивачу узгоджену суму страхового відшкодування, яка не перевищує страхову суму відповідно до договору добровільного страхування №28-2801-14-00079 від 03.03.2014 року.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення на користь позивача 32845,36 грн. страхового відшкодування як різниці між розміром матеріального збитку визначеного страховою компанією та розміру матеріального збитку визначеного в звіті №1991 від 02.02.2015 року.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення на його користь 10687,27 грн. різниці між розміром матеріального збитку, визначеного страховою компанією та розміром матеріального збитку, визначеного в звіті №1991 від 02.02.2015 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності №1991 від 02.02.2015 року вартість матеріального збитку, заподіяного майну позивача становить 105707,75 грн., фактично витрати позивача на відновлювальний ремонт транспортного засобу склали 62175,12 грн., тобто, різниця між вартістю визначеного матеріального збитку та фактичними витратами позивача становить 43 532,63, грн., а тому дану різницю на користь позивача має відшкодувати ОСОБА_4 в розмірі 10687,27 грн. та Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» в розмірі 32845,36 грн., колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Ні суду 1-ї інстанції, ні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за відновлювальний ремонт автомобіля КІА, державний номерний знак НОМЕР_2, ним фактично сплачено 105707,75 грн. (чеків про купівлю пошкоджених деталей, чеків про оплату робіт по відновлювальному ремонту автомобіля, тощо). Крім того, звітсуб'єкта оціночної діяльності №1991 про вартість матеріального збитку, заподіяного майну позивача, в розмірі 105707,75 грн., складено 02.02.2015 року, тобто, через місяць після настання дорожньо-транспортної пригоди та після фактичної сплати страховиком страхового відшкодування, а тому не може бути доказом розрахунку спричиненого збитку.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду 1-ї інстанції в даній частині також не спростовують.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Скайд» про стягнення матеріальної шкоди в сумі 9351,72 грн., суд 1-ї інстанції виходив з того, що вказані позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Скайд» на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди, з огляду на таке.

У відповідності до пунктів 1.4, 1.6, 1.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особи, відповідальність яких застрахована, - це визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб. Забезпечений транспортний засіб - це наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування, або будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована на законних підставах.

На час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05 січня 2015 року, автомобіль Skoda, державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_4, був застрахований у Публічному акціонерному товаристві Страхова компанія «Скайд», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/1388235.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Потерпілому також відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини 2 статті 23 ЦК України.

Оскільки вина ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05 січня 2015 року достовірно встановлена, а його цивільно-правова відповідальність, як власника автомобіля Skoda, державний номерний знак НОМЕР_1, була застрахована у Публічному акціонерному товаристві Страхова компанія «Скайд», що підтверджується полісом №АІ/1388235, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для відшкодування страховиком заподіяної позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля під час ДТП шкоди відповідно до ліміту відповідальності в межах ліміту страхової суми в розмірі 50 000 грн.

Поряд з цим, колегія суддів не може погодитися зі стягнутою судом 1-ї інстанції з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Скайд» на користь ОСОБА_3 сумою матеріальної шкоди в розмірі 9351,72 грн., з огляду на таке.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Під час розгляду справи судом 1-ї інстанції, позивачем було подано уточнену позовну заяву (а.с.99), зі змісту якої чітко вбачається, що ОСОБА_3 просив суд 1-ї інстанції стягнути з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Скайд» на його користь 7878,28 грн. матеріальної шкоди. (50 000 грн. (ліміт страхової суми згідно полісу) - 40648,28 грн. - (страхове відшкодування виплачене Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група») - 551,84 грн. (витрати відшкодовані Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група», 921,60 грн. (франшиза). Даний розрахунок позивача повністю узгоджується з дослідженими судом доказами.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року в цій частині необхідно змінити, зменшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Скайд» на користь ОСОБА_3 страхового відшкодування з 9351,72 грн. до 7878,28 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення 13096,72 грн.матеріальної шкоди, суд 1-ї інстанції виходив з того, що доказів того, що страховою виплатою не покрито реальний розмір спричинених позивачу збитків, суду надано не було, а тому відсутні підстави для застосування ст.1194 ЦК України та стягнення з відповідача ОСОБА_4 матеріальної шкоди.

Проте, в повній мірі з такими висновками суду 1-ї інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки.

Частиною 2 даної статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З наданого ОСОБА_3 акту звірки та квитанцій від 12.03.2015 року і 27.03.2015 року вбачається, що позивачем фактично на ремонт автомобіля КІА, державний номерний знак НОМЕР_2, було витрачено 61623,28 грн.

Оскільки з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Скайд» на користь ОСОБА_3 стягнуто невиплачене страхове відшкодування в межах лімітів встановлених полісом №АВ/3402092, колегія суддів приходить до висновку про те, що стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягають невідшкодовані страховою компанією витрати на відновлювальний ремонт автомобіля позивача в розмірі 11623,28 грн., що становить різницю між фактичними витратами понесеними позивачем на ремонт автомобіля КІА, державний номерний знак НОМЕР_2, в сумі 61623,28 грн. - та виплаченим страховим відшкодуванням в розмірі 50 000 грн.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що позовні вимоги позивача ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, позивач ОСОБА_3 свої вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовує тим, що пошкодження майна спричинило порушення звичайного ритму його життя, призвело до додаткових та непередбачуваних витрат часу та грошей на врегулювання ситуації, до настання негативних наслідків з приводу неможливості у повному обсязі на власний розсуд використовувати пошкоджене майно, просив стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 20000 грн.

Як вбачається зі змісту ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», підставами задоволення судом позову про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди є наявність моральної (немайнової) шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З урахуванням того, що при розгляді справи встановлено склад цивільного правопорушення за наявності якого наступає відповідальність заподіювача шкоди, в тому числі й моральної, колегія суддів, приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди, суд 1-ї інстанції правомірно, врахував характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану та прийшов до обґрунтованого висновку, що з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача необхідно стягнути у відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди лише в сумі 3000 грн., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд повно та об'єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку та ухвалив рішення в даній частині у відповідності з вимогами норм матеріального права.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_3 витрат по оплаті звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого автомобілю КІА, державний номерний знак НОМЕР_2, №1991 від 02.02.2015 року в розмірі 500 грн., оскільки вказане дослідження було проведено позивачем виключно за власним бажанням. Відповідно до вимог ст.ст.79, 88 ЦПК України відшкодуванню стороні на користь якої ухвалено рішення підлягають витрати на проведення судових експертиз, а судова експертиза у справі не проводилась.

Колегія суддів в повній мірі не може погодитися з висновком суду 1-ї інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з відповідача ОСОБА_4 витрат на правову допомогу, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст.84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, в судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Законом України «Про державний бюджет на 2015 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата з 1 січня становить 1218 гривень, з 01 вересня - 1378 гривень.

Виходячи з зазначеного розміру мінімальної заробітної плати вартість години участі особи, яка надавала правову допомогу, до 01 вересня 2015 року становить 487,20 грн. (1218грн.х40%), вартість хвилини участі особи, яка надавала правову допомогу, становить 8,12 грн. (487,20грн.:60хв.), з 01 вересня 2015 року становить 551,20 грн. (1378грн.х40%), вартість хвилини участі особи, яка надавала правову допомогу, становить 9,18 грн. (551,20 грн.:60хв.).

З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та адвокатом ВотінцевимЄгором Геннадійовичем було укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги).

З журналів судових засідань вбачається, що представник ОСОБА_3 адвокат Вотінцев Єгор Геннадійович брав участь: в судовому засіданні 19.06.2015 року - 5хв., в судовому засіданні 18.08.2015 року - 45 хв., в судовому засіданні 25.09.2015 року - 26 хв., в судовому засіданні 17.11.2015 року - 3 хв., в судовому засіданні 23.12.2015 року - 111 хв.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Понесені позивачем витрати на правову допомогу документально підтверджені квитанцією до прибуткового касового ордеру від 17.04.2015 року на суму 6000 грн.

З урахуванням обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів приходить до висновку, що стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягають втирати на правову допомогу на загальну суму 1691,20 грн., в тому числі: 40,60 грн. за представництво адвокатом інтересів клієнта в суді 19.06.2015 року (згідно журналу від 19.06.2015 року адвокат брав участь у судовому засіданні 5хв. х 8,12 грн.); 365,40 грн. за представництво адвокатом інтересів клієнта в суді 18.08.2015 року (згідно журналу від 18.08.2015 року адвокат бра участь у судовому засіданні 45 хв. х 8,12 грн.); 238,68 грн. за представництво адвокатом інтересів клієнта в суді 25.09.2015 року (згідно журналу від 25.09.2015 року адвокат брав участь у судовому засіданні 26 хв. х 9,18 грн.); 27,54 грн. за представництво адвокатом інтересів клієнта в суді 17.11.2015 року (згідно журналу від 17.11.2015 року адвокат брав участь у судовому засіданні 3 хв. х 9,18 грн.); 1018,98 грн. за представництво адвокатом інтересів клієнта в суді 23.12.2015 року (згідно журналу від 17.11.2015 року адвокат брав участь у судовому засіданні 111 хв. х 9,18 грн.).

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Скайд» на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди необхідно змінити, зменшивши розмір стягнутої з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Скайд» на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди з 9351,72 грн. до 7878,28 грн.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу скасувати, з постановленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_4 на корить ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 11623,28 грн. та витрат на правову допомогу по 1691,20 грн.

В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору судом стягнуті з відповідача на користь позивача у відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 979, 988, 990, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11, 79, 84, 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року змінити, зменшити розмір стягнутої з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Скайд» (код ЄДРПОУ 16295210)на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) матеріальної шкоди з 9351,72 грн. до 7878, 28 грн.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити в даній частині нове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на корить ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) матеріальну шкоду в сумі 11623,28 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на корить ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) витрати на правову допомогу в сумі 1691,20 грн.

В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: