Ухвала суду № 56752567, 28.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"28" березня 2016 р. Справа №910/2422/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Київська фасувально-картонажна фабрика»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2016 року

у справі №910/2422/13 (головуючий суддя Мудрий С.М. судді Головіна К.І, Спичак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»

до Приватного акціонерного товариства «Київська фасувально-картонажна фабрика»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Моквинська паперова фабрика»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство фінансів України

про стягнення 6 552 837,93 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Київська фасувально-картонажна фабрика» звернулось до Господарського суду міста Києва з скаргою на дії державного виконавця щодо визначення оцінки майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2016 року у справі № 910/2422/13 Скаргу ПрАТ «Київська фасувально-картонажна фабрика» на дії державного виконавця повернуто без розгляду ( т. II, а.с. 229-230).

14 березня 2016 року ПрАТ «Київська фасувально-картонажна фабрика» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №910/2422/13 від 19 лютого 2016 року скасувати, справу за скаргою ПрАТ «Київська фасувально-картонажна фабрика» на дії державного виконавця щодо визначення оцінки майна передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 березня 2016 року апеляційну скаргу ПрАТ «Київська фасувально-картонажна фабрика» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2016 року передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Рудченка С.Г., Агрикової О.В.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2016 року у справі №910/2422/13 та додані до неї документи, судовою колегією встановлено наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Приписами ст. 95 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і додані до неї документи.

Згідно частини чотири ст. 27 Господарського процесуального кодексу України «Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову».

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Доданий до апеляційної скарги реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні копії скарги; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру.

Проте скаржником до апеляційної скарги не додано доказів про надсилання копії апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю «Моквинська паперова фабрика» та Міністерство фінансів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Пунктом 2.16 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", передбачено що: "Підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону визначено розмір ставки судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду, а саме один розмір мінімальної заробітної плати. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на будь-які ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали."

Відповідно до ч. 1, ст. 4 Закону України № 3674-VІ від 08.07.2011 "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень.

Відповідно до ч. 2, ст. 4 Закону України № 3674-VІ від 08.07.2011 "Про судовий збір" (в редакції Закону від 3 вересня 2015 року N 670-VIII) - ставка судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду становлять 1 розмір мінімальної заробітної плати.

14 березня 2016 року ПрАТ «Київська фасувально-картонажна фабрика» звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2016 року у справі №910/2422/13 за яку повинно було сплатити судовий збір у сумі 1 378 грн. 00 коп.

Проте, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, доказів сплати судового збору скаржник не надав.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 вказаного Кодексу апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі

Одночасно апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2016 року у справі №910/2422/13.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2016 року у справі №910/2422/13, судовою колегією встановлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 93 ГПК України: "Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу".

Норми ГПК України, встановлюючи строки для подачі апеляційних (касаційних) скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає у тому числі, можливість апеляційного та касаційного оскарження прийнятих судових актів.

Отже, згідно приписів ч.1 ст. 93 ГПК України, останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2016 року у справі №910/2422/13 є 24 лютого 2016 року.

14 березня 2016 року ПрАТ «Київська фасувально-картонажна фабрика» звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2016 року у справі №910/2422/13 тобто, через 24 днів з дня прийняття оскаржуваної ухвали.

По відношенню до особи, яка не реалізувала право на подачу скарги у визначений строк з поважних причин, викликаних об'єктивними і не залежними від заявника обставинами, застосовуються правила статті 53 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 53 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків передбачених цим Кодексом.

Отже, закон пов'язує можливість поновлення пропущеного процесуального строку з обов'язковою наявністю поважних причин такого пропуску.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження заявник посилався на те, що лише 09 березня 2015 року дізнався про повернення ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2015 року скарги на дії державного виконавця, проте жодних доказів на підтвердження своїх тверджень не надає.

Відповідно до статей 62, 63, 64 ГПК України, господарський суд не пізніше трьох днів з дня надходження заяви (позовної) виносить ухвалу про відмову у прийнятті, або поверненні позовної заяви, або порушує провадження у справі. Отже апелянт мав можливість і повинен був звернутись в трьох денний строк до місцевого господарського суду для отримання інформації про розгляд його скарги.

Як вбачається з ухвали про повернення скарги на дії державного виконавця у справі №910/2422/13 від 19 лютого 2016 року, її копія була направлена 20 лютого 2015 року, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 N 28, підтверджується штампом Господарського суду міста Києва з відміткою про відправлення документа на зворотній стороні оскаржуваної ухвали.

За таких обставин, ПрАТ «Київська фасувально-картонажна фабрика» - мало можливість раніше ознайомитись зі змістом оскаржуваної ухвали або звернутись до Господарського суду міста Києва відповідно до ст. ст.22 ГПК України, однак без поважних причин, не скористався своїм правом.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду виходить з того, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

При цьому несвоєчасне ознайомлення з оскаржуваною ухвалою на які посилається скаржник у апеляційній скарзі не може бути підставою для відновлення пропущеного строку.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки .

Відновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними .

За змістом ст. 53 ГПК України поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У відповідності до статті 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Посилання на несвоєчасне ознайомлення з оскаржуваною ухвалою на яку посилається скаржник у апеляційній скарзі не може бути підставою для відновлення пропущеного строку.

Таким чином, скаржником не надано доказів того, що він не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії, оскільки можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для відновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку не вбачається.

Скаржником всупереч вимогам чинного законодавства до матеріалів апеляційної скарги не додано жодного належного та допустимого доказу, що підтверджував би поважність пропуску строку на апеляційне оскарження.

З огляду на викладене, судова колегія, у даному випадку не вбачає підстав для відновлення процесуального строку та відмовляє ПрАТ «Київська фасувально-картонажна фабрика» у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва у справі №910/2422/13 від 19 лютого 2016 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено. Згідно з приписами частини третьої статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися наданими належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про повернення апеляційної скарги ПрАТ «Київська фасувально-картонажна фабрика» на підставі п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, у зв'язку із тим, що до апеляційної скарги не додано доказів надсилання копії апеляційної скарги третім особам, доказів сплати судового збору та пропуск строку встановленого для подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 53, 86, 93, п.п. 2, 3, 4, ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Київська фасувально-картонажна фабрика» про поновлення строку на апеляційне оскарження на ухвали Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2016 року у справі №910/2422/13 - відмовити.

2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київська фасувально-картонажна фабрика» на ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №910/2422/13 від 19 лютого 2016 року - повернути без розгляду.

3. Копію ухвали Київського апеляційного господарського суду надіслати учасникам провадження.

4. Справу № 910/2422/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова