Постанова № 56750786, 22.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7083/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року у справі за позовом Сумського міського центру зайнятості до Фонду державного майна України про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

Сумський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду державного майна України про стягнення заборгованості в розмірі 28 973,44 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачаться з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Наказом Фонду державного майна України «Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_2» від 24 грудня 2007 року № 242-р ОСОБА_2 звільнено з посади заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області.

В подальшому, 05 квітня 2011 року та 25 квітня 2013 року ОСОБА_2 звертався до Сумського міського центру зайнятості з заявами про надання статусу безробітного, в результаті чого йому було надано вказаний статус з 05 квітня 2011 року та з 25 квітня 2013 року та розпочато виплати допомоги по безробіттю відповідно з 05 квітня 2011 року та з 02 травня 2013 року.

Виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_2 припинено відповідно з 14 липня 2011 року у зв'язку із відмовою безробітного від послуг служби зайнятості та з 27 квітня 2014 року у зв'язку із закінченням строку її виплат.

На підставі інформації Державної фіскальної служби України Сумським міським центром зайнятості проведено розслідування страхового випадку обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2

За результатами вказаного розслідування відповідачем складено акт від 16 січня 2015 року № 35, яким встановлено, що наказом Фонду державного майна України від 30 травня 2014 року № 67-р ОСОБА_2 поновлено на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області на виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року.

Так, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року у справі № 2а-1870/1460/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року, визнано протиправним та скасовано наказ Фонду державного майна України від 24 грудня 2007 року № 242-р, поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області; стягнуто із Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2014 року вказані судові рішення залишено без змін.

Згідно із довідками від 03 лютого 2015 року № 906 та № 908 ОСОБА_2 за періоди з 05 квітня 2011 року по 13 липня 2011 року та з 25 квітня 2013 року по 26 квітня 2014 року виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 28 973,44 грн.

За письмовим повідомленням Сумського міського центру зайнятості від 10 лютого 2015 року № 07/235 Фонд державного майна України добровільно вказані кошти не повернув, в результаті чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що обов'язок з відшкодування витрат на виплату грошової допомоги по безробіттю покладено на відповідача чинним законодавством, а тому заявлена позивачем сума виплаченої ОСОБА_2 грошової допомоги підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III (далі - Закон № 1533-III).

В силу статті 5 Закону № 5067-VI держава гарантує у сфері зайнятості, зокрема, соціальний захист у разі настання безробіття.

Відповідно до статті 9 Закону № 5067-VI кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Даним правом скористався ОСОБА_2, отримавши статус безробітного.

Згідно із частиною 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу.

Як вже зазначалось, ОСОБА_2 був поновлений на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області відповідно до постанови Сумського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року у справі № 2а-1870/1460/12.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що право на призначення допомоги по безробіттю у ОСОБА_2 виникло з часу постановки на облік саме у зв'язку із звільненням останнього 01 березня 2011 року з Сумської обласної ради на підставі п.1 ст. 40 КЗпП (скорочення чисельності) та 29 березня 2013 року з управління житлово-комунального господарства на підставі п.1 ст. 40 КЗпП (скорочення чисельності) та сплатою за вказаними місцями роботи протягом 12 місяців страхових внесків, а не у зв'язку із звільненням з Фонду державного майна України відповідно до наказу від 30 травня 2014 року № 67-р, який скасовано у судовому порядку та поновлено на службі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідачем виплаченої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ч.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2014 року по справі № К/800/41530/13 та від 04.02.2014 року по справі № К/800/12001/13.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фонду державного майна України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Сумського міського центру зайнятості до Фонду державного майна України про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.