Рішення № 5674096, 26.08.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

----------------------------------------------------------------------------------------------------------- РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2009 р. Справа № 09/1928

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі Мирошниченко Б.В., за участю представник позивача Кириченко Р.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Мегаполіс", м. Запоріжжя до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Черкаси про стягнення 3283,17 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача 3283,17 грн., у тому числі: 2779,44 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору № 1234 від 20.12.2008 року, 447,75 грн. неустойки (пені), 55, 98 грн. три процента річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.12.2008 року між сторонами був укладений договір №1234, на виконання якого позивач поставив відповідачу товар, проте відповідач в порушення умов договору зобовязання по оплаті не виконав.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання. Неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву та незявлення його представника у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Згідно ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

20 грудня 2008 року сторони уклали договір №1234 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач у справі) зобовязався передати у власність покупця (відповідач у справі) товар (алкогольна та безалкогольна продукція), а покупець зобовязався прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (п.п.1.1, п.1.2 Договору).

Згідно п.2.1 Договору одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладній, яка є невідємною частиною цього Договору. Сторони, підписуючи цей Договір, погодились з тим, що накладна виконує за умовами цього Договору функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість товару, ціна та загальна сума партії товару, що постачається.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що підтвердженням здачі-прийому товару є підписи уповноважених представників сторін на екземплярах накладних та довіреність на особу, яка уповноважена покупцем на підписання накладної.

Відповідно до п.5.2 Договору остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару складає 7 календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладною.

У пункті 8.1 Договору сторони встановили, що за порушення строків розрахунків, передбачених даним Договором, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, на загальну суму 8355,92 грн., що підтверджується накладними №26539 від 24.12.2008 року та 22228893 від 31.01.2009 року. Товар отримав відповідач особисто, що підтверджується його підписом на накладних.

Відповідач свої зобовязання за Договором виконав не в повному обсязі, прийнятий товар оплатив частково, його заборгованість перед позивачем становить 2779,44 грн. (з врахуванням повернення частини товару), що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків станом на 20 серпня 2009 року, копіями фіскальних касових чеків.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Договір укладений сторонами, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення у нього права на стягнення заявленої суми, за правовою природою є договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати в порядку ст. 59 ГПК України відзив на позовну заяву.

З огляду на викладені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 2779,44 грн. основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, шляхом відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4, 6 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР (далі ЗУ №543).

Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У договорі сторони домовились про більший розмір пені, ніж передбачено нормами ЗУ №343. Однак, при розрахунку пені позивачем застосоване обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ та нарахована пеня за період прострочення виконання грошового зобовязання по першій накладній з 31.12.2008 року по 03.07.2009 року та по другій накладній з 08.02.2009 року по 03.07.2009 року, з врахуванням сплачених відповідачем сум, в загальній сумі 447,75 грн. Розрахунок пені перевірено судом, він зроблений вірно і відповідає обставинам справи.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сторони у договорі не встановили інший розмір процентів, тому позивач обґрунтовано нарахував 55,98 грн. трьох процентів річних від простроченої суми, за період прострочення виконання грошового зобовязання по першій накладній з 31.12.2008 року по 03.07.2009 року та по другій накладній з 08.02.2009 року по 03.07.2009 року.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 2779,44 грн. основного боргу, 447,75 грн. договірної пені та 55,98 грн. три процента річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме 102,00 грн. в рахунок оплати державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 417,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Мегаполіс", м. Запоріжжя, пр. Леніна, 96, ідентифікаційний код 25484884 - 2779,44 грн. основного боргу, 447,75 грн. договірної пені, 55,98 грн. три процента річних, 417,00 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

СуддяН.М.Курченко

Повне рішення підписано 27 серпня 2009 року.