Ухвала суду № 56735825, 10.03.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/1870/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

10 березня 2016 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів - Власова С. О., Бисаги Т. Ю.

з участю секретаря - Рогач О. Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 10 листопада 2015 року по справі за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Рахівського районного суду від 10 листопада 2015 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 208 від 23.02.2007 р., яка станом на 31.08.2015 р. становить 217 499, 31 грн. (200 409, 08 грн. заборгованість по кредиту, 14 616, 12 грн. заборгованість по відсотках, 2474, 11 грн. пеня), звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю, санпропускника, ветаптеку, пункт штучного осімінення в АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (а.с.82-85).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Стверджує, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що основне зобов'язання, забезпечене іпотекою, не було порушено. Досудову вимогу про усунення порушень умов кредитного договору банком було надіслано позичальнику 19.09.2015 року, а вже 29.09.2015 року позивач звернувся до суду. Після ухвалення судового рішення апелянт оплатила заборгованість за процентами у розмірі 18 500 грн., а згідно з графіком погашення кредиту позичальник повинна була сплачувати тіло кредиту, починаючи з 22.04.2016 р., що не порушено. Крім того, апелянт вказує на те, що банком не доведено факт отримання позичальником коштів у банку (а.с.96-101).

В судове засідання в апеляційну інстанцію апелянт ОСОБА_1 не з'явилася, подала суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі (а.с.130)..

Вислухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів справи слідує, що 23 лютого 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір на суму 49 500 доларів США під 11 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 22 лютого 2027 року на ремонт та облаштування житлового будинку (а.с.5-16).

12 лютого 2009 року до укладеного кредитного договору було внесено зміни та доповнення (а.с.12). Зокрема погоджено, що банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття не відновлювальної мультивалютної кредитної лінії в сумі 405 296 грн. під 11% річних для ремонту житлового будинку та для придбання іноземної валюти на погашення існуючої заборгованості по кредиту.

В забезпечення повернення кредитних коштів, 23 лютого 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за яким остання передала банку в іпотеку нежитлову будівлю, санпропускника, ветаптеку, пункт штучного осімінення в АДРЕСА_1 (а.с.22-26).

17 грудня 2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, а також договір про передачу прав за договорами забезпечення, відповідно до яких останній відступив першому права вимоги по кредитних договорах та договорах забезпечення, укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами (а.с.40, 51-55).

Своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними грошима відповідачка ОСОБА_2 не виконала, внаслідок чого в неї утворилася заборгованість станом на 31.08.2015 р. 217 499, 31 грн. З них:

-200 409, 08 грн. заборгованість по кредиту;

-14 616, 12 грн. заборгованість по відсотках;

-2474, 11 грн. пеня.

17 вересня 2015 року позивач ПАТ «Альфа-Банк» надіслав відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досудову вимогу з проханням погасити наявну заборгованість по кредиту та з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання в 30-ти денний термін вимог банку. Однак, ці вимоги банку залишилися без задоволення. Борг по кредиту не сплачено.

Відповідно до п.п.5.1 Іпотечного договору № 208/208 від 23 лютого 2007 року іпотекодежатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у випадку якщо у момент настання строку виконання іпотекодавцем (або: боржником) зобов'язань за договором про іпотечний кредит вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до п. 2.2 Договору про іпотечний кредит строки суми кредиту: та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені договором про іпотечний кредит строки сум відсотків (сум комісійної винагороди за управління кредитом) (у тому числі відсотків за неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені договором про іпотечний кредит (а.с.22-24).

Судом встановлено, що на момент пред'явлення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки вказані обставини мали місце. Іпотекодавцю та боржнику було направлено письмову вимогу про усунення порушення, яка не була виконана. На момент ухвалення судового рішення заборгованість також не була погашена. За цих обставин колегія вважає, що позивач був вправі заявити вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки і така була задоволена судом першої інстанції правомірно.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що 27 листопада 2015 року ним була проведена оплата заборгованості по кредиту в розмірі 18 500 документально не стверджено. Надані додатково квитанції від 26 грудня 2015 року на суму 3900 грн. та від 26 січня 2016 року на суму 1850 грн. з призначенням платежу «повернення кредиту» свідчать про часткове погашення боргу вже після ухвалення судового рішення у справі (а.с.128-129). Отже ці квитанції не були предметом перевірки та не могли бути враховані судом першої інстанції при розгляді справи та ухваленні судового рішення.

Часткове погашення заборгованості після ухвалення судового рішення не є підставою для зміни чи скасування останнього. Водночас, такі платежі можуть бути враховані у рамках виконавчого провадження. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи видаткового касового ордеру на отримання позичальником готівки за кредитним договором або платіжного доручення про безготівкове перерахування відповідних коштів, колегія констатує, що сам факт одержання кредиту та його розмір апелянтом не оспорюється. Апелянт також не заперечує наявність простроченої заборгованості за процентами, лише вказує на його часткові погашення після ухвалення судового рішення.

Враховуючи наведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Рахівського районного суду від 10 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді