Ухвала суду № 56733975, 11.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 4-с/760/59/16

Справа №760/1386/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2016 року Солом'янський районний суд м.Києва

у складі головуючого судді-Букіної О.М.

при серетарі-Січкар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», заінтересовані особи: Відділ Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_1 на дії державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

25.01.2016 року заявник звернувся до суду зі скаргою, в якій просив суд визнати незаконними дії та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві Кияниці Н.М. (далі - ВДВС) від 10.11.2015 про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №49103185 щодо примусового виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15.12.2014 року .

Свої вимоги мотивує тим, що 06.07.2015 року стягувачем було подано заяву до ВДВС Голосіївського РУЮ в м.Києві про примусове виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15.12.2014 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід банк» суми судового збору у розмірі 3 775, 80 грн.

Проте, держвиконавець ВДВС Голосіївського РУЮ в м.Києві Кишниця Н.М. своєю постановою від 10.11.2015 відмовив у відкритті виконавчого провадження ВП №49103185 щодо примусового виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15.12.2014 року, внаслідок непідвідомчості виконавчого документу.

Заявник вважає, що дії держвиконавця ВДВС Голосіївського РУЮ в м.Києві Кишниці Н.М. не узгоджуються з вимогами ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої стягувач має право вибору пред»явлення виконавчого листа до виконання, зокрема, за місцем знаходження майна боржника.

Посилається, що у виконавчому документі адреса проживання боржника зазначено АР Крим, а тому відповідно до ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем було пред»явлено виконавчий документ саме за місцем знаходженням майна боржника, оскільки у зв`язку із визнанням АР Крим тимчасово окупованою територією, стягувач позбавлений можливості звернутися до ВДВС в АР Крим.

Звертає увагу на ту обставину, що у своїй заяві до ВДВС Голосіївського РУЮ в м.Києві зазначив про те, що боржник має грошові кошти, які знаходяться на рахунку в банку, в той же час місцезнаходження даного банку територіально віднесено до Голосіївського району м. Києва.

З огляду на викладене вважає, що діями держвиконавця порушені його права, як стягувача у виконавчому провадженні , а тому просив заяву задовольнити.

Заявник та заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені.

Представник заявника подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що вимоги за скаргою підтримує.

Суб'єкт оскарження в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений. Клопотань чи заяв, доказів обґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення чи заперечень щодо доводів заявника в суд не направив.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду даної справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Виконавчі листи, що видаються судами підлягають виконанню державною виконавчою службою (ст.17 Закону України «Про виконавче провадження»). При цьому, державні виконавці зобов`язані здійснити необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належитьстягувачу.

Згідно ч.3 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах натериторії, на яку поширюється юрисдикція України.

В разі якщо у процесі виконавчого провадження державний виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляєстягувачу (ч.5 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження»)

В разі якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому цим Законом, за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові такого органу. У разі якщо стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, якщо їх обсяг недостатній для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника (ч.6 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження»).

Також частиною 7 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15.12.2014 року позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості задоволено.

24.02.2015 року стягувачу видано виконавчий лист про стягнення судового збору у розмірі 3 775, 80 грн.

12.11.2015 року держвиконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ в м.Києві Кияницею Н.М. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, яка мотивована тим, що виконавчий документ подано не за підвідомчистю ( ст.21,23, п.8ч.1 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження»).

З матеріалів справи вбачається, що стягувач у заяві про відкриття виконавчого провадження, в обґрунтування пред'явлення виконавчого документу до ВДВС Голосіївського РУЮ в м.Києві, зазначав про наявність грошових коштів у боржника відкритих у ПАТ «ОТП Банк» ( м.Київ, вул. Жилянська, 43 ), що територіально віднесено до Голосіївського району м.Києва.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Судові рішення як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15.12.2014 року, на даний час не виконане.

Міністерство юстиції України в своєму листі від 13.07.2015 на адресу управління державної виконавчої служби Головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в областях та місті Києві, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надав роз`яснення, які займаються примусовим виконанням рішень судів, щодо неприпустимості відмови у відкритті виконавчих проваджень органами виконавчої служби материкової України за місцезнаходженням майна боржника, зокрема, коштів на рахунках в банківських установах, боржників, адреса проживання яких у виконавчих документах значиться АР Крим.

В даниму листі також зазначено, що такі виконавчі документи мають бути пред`явлені на примусове виконання до органу державної виконавчої служби за місцем знаходженням (реєстрації) банку або філії іноземного банку.

Заявник надав ВДВС Голосіївського РУЮ в м.Києві копію ухвали про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту, якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «ОТП Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, 43 (код ЄДРПОУ 21685166) (Голосіївський район м. Києва) та на всіх інших рахунках в ПАТ «ОТП Банк».

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що дії держвиконавця ВДВС Голосіївського РУЮ в м.Києві Кияниці Н.М. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження від 10.11.2015 року ВП №49103185, не узгоджується з вимогами ст.20 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.387 ЦПК України в разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

З огляду на викладене, скарга ПАТ «Родовід банк» підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 11,20 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.383-387 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», задовольнити.

Визнати незаконними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві Кияниці Н.М. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження ВП №49103185 від 10.11.2015 року з примусового виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15.12.2014 року.

Постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві Кияниці Н.М. про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №49103185 від 10.11.2015 року з примусового виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15.12.2014 року, скасувати.

Ухвала може бути оскаржена через Солом`янський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Суддя О.М. Букіна