Ухвала суду № 56723072, 23.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

23 березня 2016 року м. Київ П/800/185/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Кочан В.М., ознайомившись з позовною заявою

ОСОБА_1

до Президента України

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до Президента України з вимогами про визнання незаконним Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 09.04.2015р.; зобов'язання вчинити певні дії щодо засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму в Україні та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В частині позовних вимог про визнання незаконним Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 09.04.2015р. даного адміністративного позову слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених цим Кодексом, вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Положеннями ч. 2 ст. 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, а також рішення, дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів оскаржуються до Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У позовній заяві ОСОБА_1 заявляє вимоги, зокрема, про визнання незаконним Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 09.04.2015р., які за змістом вищевказаних норм процесуального права не можуть бути заявлені до Вищого адміністративному суді України.

Пунктом 1 частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Згідно зі ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Враховуючи викладене, таку заяву в частині вимог про визнання незаконним закону не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1, ч.ч. 2, 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Викладаючи вимоги адміністративного позову, позивач не врахував положення ч.ч. 4 і 5 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Враховуючи наведене, позивачу необхідно привести зміст позовних вимог у відповідність з приписами ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог ст. 171-1 та ч. 4 ст. 21 цього Кодексу.

Крім того, в порушення вимог ч. 2 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не надав доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги і не зазначив доказів, які він не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Позивачем, крім іншого, не надано документ про сплату судового збору і не зазначено доказів, які можуть бути визнані судом поважними для звільнення позивача від сплати судового збору.

Згідно з ч. 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За правилами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Позовна заява містить також вимоги про стягнення з відповідача сум коштів, що свідчить про майновий характер даного позову.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 3 ст. 6 встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - УДКCУ у Печерському р-ні, рахунок отримувача: 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м.Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)", призначення платежу - 101.

За наведених обставин, позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України в частині позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії щодо засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму в Україні та стягнення матеріальної та моральної шкоди слід залишити без руху і надати строк для усунення зазначених недоліків.

Роз'яснити позивачеві, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений строк, заява буде повернута з підстав, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 106, 107, 109 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 Президента України про визнання незаконним Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 09.04.2015р.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд позовної заява в частині вимог про визнання незаконним Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 09.04.2015р. віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без руху.

Надати позивачу строк до 22 квітня 2016 року для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кочан В.М.