Рішення № 56712568, 23.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Юрченко А.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

Справа №752/5033/15-ц № апеляційногопровадження:22-ц-796/3576/2016 Головуючий у судіпершоїінстанції: Шевченко Т.М.Доповідач у судіапеляційноїінстанції: Стрижеус А.М.

Позивач ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк Форум» звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором, укладеним 13 жовтня 2006 між АКБ «Форум», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4, у загальному розмірі 23 890,19 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день вчинення розрахунку - 25.03.2014, еквівалентно 247 889,39 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ОСОБА_4 кредитних зобов'язань належним чином не виконує, існує кредитна заборгованість, яку позичальник у добровільному порядку погашати відмовляється.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2014 позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк Форум» суму неповернутого кредиту в розмірі 126 707 грн. 93 коп., заборгованість по нарахованих процентах в розмірі 92 263 грн. 30 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 17 466 грн. 96 коп., пеню за несвоєчасне повернення нарахованих процентів у розмірі 11 450 грн. 86 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 2 478 грн. 89 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду представником відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в частині вимог, по яким сплинув строк позовної давності. Зокрема, вказує, що суд за його заявою, в порушення вимог закону, не застосував наслідки пропуску позивачем строку позовної давності.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 квітня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Банк Форум» задоволено частково - рішення Апеляційного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 - задоволено.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2014 року - скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7, ідентифікаційний код 21574573) заборгованість за кредитом у розмірі 25 871 (двадцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. 60 коп., заборгованість по відсоткам у розмірі 12 394 (дванадцять тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 68 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 3 394 (три тисячі триста дев'яносто чотири) грн. 37 коп., пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 1 333 (одна тисяча триста тридцять три) грн. 45 коп. Та судовий збір в сумі 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 94 коп., а всього стягнути 43 424 (сорок три тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 04 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 грудня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Банк Форум» задоволено частково - рішення Апеляційного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ «Банк Форум», проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає в повній мірі вказаним вимогам процесуального закону.

Так, ухвалюючи у справі судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту наявності та розміру заборгованості відповідача перед позивачем за кредитними зобов'язаннями, які підлягають стягненню в судовому порядку в рамках даного позову. При цьому, районний суд дійшов висновків, що досягнення умови між кредитором та позичальником про погашення заборгованості частинами не змінює строку виконання зобов'язання, встановленого договором, та за таких обставин доводи відповідача про відмову в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності є безпідставними.

Про те, з вказаними висновками суду в повній мірі погодитись не можливо, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13 жовтня 2006 року між АКБ «Банк Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №285/06/01-Z, за умовами якого останній отримав споживчий кредит у розмірі 9 000 доларів США зі сплатою 13,9 % річних за користування кредитними коштами та терміном повернення до 13 серпня 2011 року.

17 серпня 2007 року між АКБ «Банк Форум» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої сторони домовилися про збільшення суми кредиту на 10 000 доларів США. 28 серпня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 13 жовтня 2006 року між підприємством з іноземними інвестиціями товариством з обмеженою відповідальністю «Експоне» та АКБ «Форум» було укладено договір застави транспортного засобу, предметом якого є автомобіль ГАЗ 330232, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2. ОСОБА_4 не виконав своїх зобов'язань за вищезазначеним договором. Станом на 25 березня 2014 року згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідача становила 23 890, 19 доларів США, що було еквівалентно 247 889 грн. 39 коп., з яких: 12 211,40 доларів США, що еквівалентно 126 707 грн. 93 коп. - прострочена заборгованість з повернення кредитних коштів; 8 891,82 доларів США, що еквівалентно 92 263 грн. 30 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками; 1 683,40 доларів США, що еквівалентно 17 466 грн. 96 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів за період з 25 березня 2013 року по 24 березня 2014 року; 1 103,57 доларів США, що еквівалентно 11 450 грн 86 коп. - пеня за несвоєчасне повернення нарахованих відсотків за період з 25 березня 2013 року по 24 березня 2014 року.

31 липня 2009 року позивачем направлялась вимога відповідачеві та його майновому поручителеві ТОВ «Експоне», у якій останніх повідомлено про наявність заборгованості та необхідність її погашення, а також попереджено про те, що у випадку невиконання вимоги, позивачем будуть вчинені дії, спрямовані на погашення боргу.

25 березня 2010 року за заявою позивача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу КолесникС.А. було вчинено виконавчий напис на вказаному вище договорі застави транспортного засобу. Згідно даного виконавчого документу з метою погашення боргу по кредитному договору пропонувалось звернути стягнення на заставне майно, а саме автомобіль ГАЗ 330232.

20 жовтня 2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису від 25 березня 2010 року. Заставлене майно не вдалось реалізувати у зв'язку з його відсутністю, автомобіль знаходиться у розшуку з 14 серпня 2012 року, а отже заборгованість залишилася та не була погашена за рахунок заставленого майна.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст.530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно із ч. 2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

З наведеного вбачається, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором. Водночас, відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобов'язання за договором кредиту щодо вчасного повернення кредиту та сплати процентів, а отже в суді першої інстанції знайшов підтвердження факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань та, відповідно, суд цілком правомірно дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача суми кредиту, відсотків за його користування, а також пені, передбаченої договором.

Відповідачем під час розгляду справи було подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

У відповідності з вимогами ст.ст.256, 257, 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Згідно з приписами частин 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

У разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06.11.2013, справа № 6-116цс13).

Умовами кредитного договору передбачено як окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення, так і різні види цивільно-правової відповідальності за різні порушення умов договору і одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

На вказані обставини суд першої інстанції не звернув уваги при розгляді справи та не врахував правової позиції висловленої Верховним Судом України у постанові від 06.11.2013, справа № 6-116цс13).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого банком разом з позовною заявою, щомісячне погашення кредиту відбувається в останній день місяця, а тому право банку вимагати сплати щомісячних платежів за кредитом є порушеним з 1-го числа місяця наступного за звітним.

Враховуючи це, банк має право на стягнення щомісячних платежів за кредитом (згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором), починаючи з квітня 2011 року по 13 жовтня 2011 року, а саме: 352,48 доларів США (за квітень 2011 року) + 352,48 доларів США (за травень 2011 року) + 352,48 доларів США (за червень 2011 року) + 352,48 доларів США (за липень 2011 року) + 352,48 доларів США (за серпень 2011 року) + 352,48 доларів США (за вересень 2011 року) + 378,48 доларів США (за жовтень 2011 року), що всього дорівнює 2 493,36 доларів США.

Таким чином, сума заборгованості за кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, після застосування строків позовної давності, становить 2 493,36 доларів США.

Відповідно до п. 2.6 Кредитного договору та беручи до уваги розрахунок заборгованості, наданий банком разом з позовною заявою, погашення процентів здійснюється кожного місяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами.

Таким чином, право банку вимагати сплати процентів за кредитом є порушеним з 21-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами.

Враховуючи це, банк має право на стягнення нарахованих процентів, починаючи з березня 2011 року (строк оплати до 20 квітня 2011 року) та по 24 березня 2014 року (дата, станом на яку банк надав розрахунок).

Згідно п. 1.3 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитними коштами становить 13,9 процентів річних.

При цьому, оскільки сума кредиту, яку Банк має право стягнути з Відповідача в межах строків позовної давності, становить 2 493,36 доларів США, то проценти за вказаний період мають нараховуватись саме на цю суму.

Пунктом 2.5 Кредитного договору встановлено, що при розрахунку плати за користування кредитом (процентів) приймається місяць рівний календарній кількості днів та рік, рівний 360 днів.

Таким чином, загальна сума нарахованих процентів, яку має право вимагати Банк в межах позовної давності, становить 1 194,53 доларів США.

Згідно Розрахунку заборгованості, наданого Банком, останній нараховував пеню за несвоєчасне повернення кредиту та процентів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого кредиту за кожний день прострочення.

При цьому, в період з 25 березня 2013 року по 09 червня 2013 року облікова ставка НБУ становила 7,5% річних, в період з 10 червня 2013 року по 12 серпня 2013 року - 7,0% річних та в період з 13 серпня 2013 року по 24 березня 2014 року - 6,5% річних.

Враховуючи приписи ст.ст.258 та266 ЦК України, Банк має право на стягнення нарахованої пені, починаючи з 10 квітня 2013 року по 24 березня 2014 року (дата, станом на яку Банк надав розрахунок і заявив позовні вимоги).

Отже, сума нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту, яку має право вимагати Банк в межах позовної давності, становить 327,13 доларів США, що еквівалентно 3 394 гривні 37 копійок.

Сума нарахованої пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів, яку має право вимагати Банк в межах позовної давності, становить 128,51 доларів США, що еквівалентно 1 333 гривні 45 копійок.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативноправовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме воно надавалось за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті, суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент,є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Як убачається з матеріалів справи, ПАТ «Банк Форум», на час укладення кредитного договору - АКБ «Форум», мав у наявності ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

16 жовтня 2011 року вступив у силу Закон України від 22 вересня 2011 року № 3795-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», згідно з яким частину першу статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» було доповнено абзацом третім, відповідно до якого надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір між сторонами укладено 13 жовтня 2006 року. На час укладення цього кредитного договору Закон України «Про захист прав споживачів» не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті.

У рішенні суду першої інстанції інстанції наведені розрахунки заборгованості за кредитом, пені та процентами за кредитним договором із переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України, на час виникнення заборгованості, що не узгоджується з вимогами ч.2 ст.533 ЦК України.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року, у справі № 6-1900цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для всіх судів України.

Отже, постановляючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції у порушення ст. 533 ЦК України дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача на користь банка у гривні.

Отже до стягнення підлягає: 2493,36 доларів США - заборгованість за кредитом; 1194,53 доларів США - заборгованість за процентами; сума пені за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасне повернення нарахованих процентів - 4727 гривень 82 копійки.

Оскільки рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду у відповідності до ст.309 ЦПК України та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, відсотками та пені, з урахуванням пропуску позивачем строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове, наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7, ідентифікаційний код 21574573) заборгованість за кредитом у розмірі 2493,36 доларів США.,заборгованість по відсоткам у розмірі 1194,53 доларів США,пеню за несвоєчасне повернення кредиту та пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 4727 гривень 82 копійкита судовий збір в сумі 429 гривень 94 копійки.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: