Рішення № 5670406, 12.03.2008, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2008 р.Справа № 4/17

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І., розглянувши справу № 4/17

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

до відповідача: обслуговуючого кооперативу жителів с. "Куколівка", 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Садова, 5,

про стягнення 274 424, 42 грн.

Представники сторін:

Від позивача - ОСОБА_1, особисто;

Від відповідача - участі не брали. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Рекомендоване поштове відправлення № 2565543 вручене відповідачу 30.01.2008 року.

Письмові клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату чи час до суду не надходили. При цьому господарський суд вважає, що передбачених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи не вбачається. При цьому судом також враховується позиція позивача який категорично заперечує проти відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Зазначене клопотання позивача підлягає до задоволення і суд повинен розглянути справу на підставі наданих документів, оскільки: по-перше, є докази про факт належного повідомлення скаржника про час та місце судового засідання; по-друге, відповідач не є фізичною особою-підприємцем, а є кооперативом з певною штатною чисельністю працівників, тому відповідач не був позбавлений права уповноважити на участь у судовому засіданні будь-якого з працівників підприємства або звернення до фахівців в галузі права для надання юридичної допомоги; по-третє, витребувані ухвалою господарського суду від 25.01.2008 року документи від відповідача (обґрунтовані заперечення або пояснення по суті позовних вимог, акт звірки взаєморозрахунків, установчі документи) не перешкоджають розгляду справи за наданими до суду позивачем матеріалами. Крім того, відповідач проігнорував вимогу суду про забезпечення явки представника в судове засідання.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з обслуговуючого кооперативу жителів с. "Куколівка", 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія заборгованості в сумі 76935 грн. 20 коп. за виконані роботи згідно договору підряду, 144796 грн. штрафу і 26381 грн. 39 коп. пені за несвоєчасне проведення авансування робіт, 21695 грн. 72 коп. втрат від інфляції і 4616 грн. 11 коп. процентів річних всього на суму 274424 грн. 42 коп. на користь приватного підприємця ОСОБА_1 2 від 26.06.2003 року. 12.03.2008 року в судове засідання позивачем подано заяву №1 від 12.03.2008 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на незавершене будівництво газопроводу високого тиску і грошові суми відповідача, заборони відповідачеві проводити будь-які будівельні роботи по газопроводу високого тиску до с. Куколівка, заборони відповідачеві продавати, передавати, доручати право замовника другим особам, або підприємствам і установам.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного 27.04.2005 року договору №1 на будівництво газопроводу високого тиску до с. Куколівка Олександрійського району Кіровоградської області (в подальшому договір), предметом якого сторони визначили взаємні зобов'язання при здійсненні господарських операцій, зокрема підрядник (позивач по справі) за дорученням замовника (відповідач по справі) виконати роботу у відповідності до умов договору, а замовник зобов'язався прийняти роботу та оплатити її в порядку і на умовах передбачених даним договором.

Згідно до розділу 2 договору сторонами в результаті вільного волевиявлення визначено в якості характеру робіт будівництво газопроводу високого тиску від АГРС с. Олександрівка до с. Куколівка ПК-0- ПК 8253, установлення УШГ і ПГРК 50/50-2В.

У відповідності до розділу 6 договору сторонами визначено порядок проведення розрахунків згідно до якого п.6.1 передбачено терміни оплати: протягом 5 місяців замовник проводить авансові розрахунки в розмірі 30 відсотків від вартості робіт передбачених п.5.4 договору, додаток №3; протягом 3 років замовник проводить кінцевий розрахунок в кількості 70 відсотків виконаних робіт в строки і порядку передбачених згідно додатка №3 до даного договору.

Умови договору прийняті сторонами спору в результаті вільного волевиявлення, підписані повноважними представниками сторін без будь-яких заперечень чи зауважень, їх підписи скріплені відбитками печаток.

Відповідно до пп. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мінюсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, субєктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.

На виконання умов договору позивач проводив будівельні роботи на об'єкті відповідача та згідно до актів №1 приймання виконаних робіт в липні та грудні 2005 року передав представнику відповідача виконані роботи по договору підряду на загальну суму 632594 грн.

Наявність виконаних робіт в такому розмірі підтверджена підписаними представниками сторін документами: довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2 в за липень і грудень 2005 року.

Відповідно до спільного наказу Міністерства статистики України і Державного комітету України у справах містобудування та архітектури №26/5 від 27.01.1997 року “Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку капітального будівництва” (в редакції яка діяла на липень-грудень 2005 року) були затверджені типові форми первинних облікових документів і введені в дію з січня 1997 року :№ КБ 2в “Акт приймання виконаних підрядних робіт”, №КБ-3 “Довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрат” №4-А “Довідка про вартість проектно-вишукувальних робіт”. Дія типових документів зазначених форм була розповсюджена на об'єднання, підприємства та організації всих форм власності та господарювання, розташованих на території України, що виконують будівельно-монтажні, будівельно-ремонтні, проектно-вишукувальні роботи (п.п.1,2 Наказу). Акт приймання виконаних підрядних робіт складається для розрахунку за виконанні будівельні роботи. Акт складається у двох примірниках (для підрядника і замовника) на основі журналу виконаних робіт ( форма №КБ-6). Таким чином, підтвердженням факту виконаних робіт є акт приймання виконаних робіт форми №КБ-2В. Зазначені акти були складені та підписані сторонами.

Однак, відповідач в односторонньому порядку змінив умови договору щодо належного виконання умов по розподілу оплати за виконані роботи терміном з 2005-2008 роки погодженим сторонами в додатку №3 до договору та не провів оплату 30% авансових платежів в розмірі 217195 грн. 20 коп. рівними частинами щомісячно по 43439 грн. 04 коп. в травні - вересні 2005 року включно, а у визначений умовами договору строк провів лише оплату 140260 грн., з яких останній платіж в вересні 2005 року.

Таким чином, заборгованість по проведенню авансового платежу складає 76935 грн. 20 коп. та підлягає до стягнення з відповідача.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення враховуючи наступне.

За приписом ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно до ст. 879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Таким чином, господарський суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під дію глави 61 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони провели певні дії на виконання умов договору, зокрема позивач провів частину робіт та передав ці роботи відповідачу, а відповідач визнаючи свої зобов'язання, прийняв роботу та частково провів оплату авансового платежу.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 837, 875 ЦК України підтверджують що це саме договір будівельного підряду.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до приписів ст. 886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Спір фактично виник через небажання відповідача провести оплату авансових платежів на суму 76935 грн. 20 коп.

Укладений між сторонами договір та норми діючого законодавства не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконати зобов'язання по проведенню авансових платежів.

Позивач правомірно просить стягнути основний борг в розмірі 76935 грн. 20 коп. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобовязання має бути виконано в натурі.

Крім цього, п. 12.3 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання замовник при затримці оплати за виконані роботи відшкодовує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За розрахунками позивача сума пені за період з 01.01.2006 року по 10.06.2006 року тобто за 160 дні складає 6407 грн. 75 коп., з 10.06.2006 року по 01.06.2007 року за 365 дні складає 12756 грн. 49 коп. та за період з 01.06.2007 року по 01.01.2008 року за 214 дні складає 7217 грн. 15 коп., а всього позивачем нараховано до стягнення пеню в розмірі 26381 грн. 39 коп. за 730 дні виходячи з розміру облікової ставки НБУ у вказані періоди відповідно 9,5%, 8,5% та 8 %.

Господарський суд не погоджується з наведеним розрахунком враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч.2 ст.4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч.6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобовязаннях субєктів господарювання.

Частина1 ст.231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.2 ст.343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст.1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002р. №9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасневиконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, зміст пункту 12.3 договору №1 від 27.04.2008 року , який передбачає наслідки несвоєчасної оплати виконаних робіт та встановлює пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу , є таким, що суперечить чинному законодавству. Крім того, вказаним пунктом договору не визначено до якого саме зобов'язання передбачено застосування пені, до авансового платежу чи до кінцевого розрахунку.

Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню за період, який виходить за межі передбаченого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України 6 місячного терміну припинення від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Поряд з цим, господарський суд не погоджується з заявленою до стягнення позивачем сумою штрафу в розмірі 20% від загальної вартості робіт по договору згідно до п.12.4 договору в сумі 144796 грн. враховуючи наступне.

Відповідальність за неналежне виконання грошових зобовязань регулюється спеціальним законом, який передбачає стягнення лише пені, розмір якої обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України. З даною нормою Закону кореспондується стаття 343 Господарського кодексу України, згідно з пунктом 2 якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та стаття 231 Господарського кодексу України, пунктом 6 якої встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Господарський суд вважає за необхідне врахувати наведені норми матеріального права, оскільки стягнення з відповідача штрафу і пені призведе до безпідставного стягнення з відповідача за одне правопорушення 2 видів неустойки.

Таку правову позицію викладено в Постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 року по справі № 4/84.

Натомість, господарський суд вважає за необхідне застосувати своє право передбачене п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір штрафних санкцій у вигляді неустойки на суму 38467 грн. 60 коп. як штраф за несвоєчасне проведення авансового платежу, а щодо стягнення пені відмовити повністю.

В якості виняткового випадку для зменшення розміру неустойки зі сторони яка порушила зобов'язання, господарський суд визнає те, що вартість робіт сторонами згідно до п.5.4 визначена приблизно 723984 грн., а позивачем виконано з передачею відповідачу у встановленому порядку роботи на суму 632594 грн., тобто виконано роботи лише на 87 процентів. Крім того, позивач та відповідач не надали до суду належних доказів для застосування штрафних санкцій у визначеному згідно розрахунків розмірі, на думку господарського суду належні до сплати штрафні санкції у вигляді штрафу не є надмірно великими порівняно із збитками кредитора та відповідачем не подано до суду доказів про майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та про наявність не лише майнових але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій. При цьому господарським судом враховується, що відповідачем лише частково виконувалось зобов'язання по проведенні оплати авансових платежів і на даний час не виконуються умови договору по проведенню кінцевих розрахунків за передані йому в 2005 році обсяги виконаних робіт, тобто ступінь виконання зобов'язання, який суд може взяти за підставу для зменшення розміру штрафних санкцій є незначною.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, що складає: проценти річних за період з 01.01.2006 року по 01.01.2008 року , тобто за 730 дні в розмірі 4616 грн. 11 коп. та втрати від інфляції за той же період в розмірі 21695 грн. 72 коп. При цьому господарським судом враховується, що нараховані до стягнення втрати від інфляції позивачем складають 21695 грн. 72 коп., а розрахунок проведений судом втрат від інфляції за період з 01.01.2006 року по 01.01.2008 року складає суму 23190 грн. 40 коп. Однак, враховуючи, що позивачем не заявлено клопотання про збільшення в цій частині позовних вимог, а господарський суд не найшов підстав для виходу за межі позовних вимог через відсутність клопотання заінтересованої сторони (у відповідності до п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України)

Суми, що підлягають до стягнення перебувають в межах позовних вимог.

Господарським судом приймається до уваги, що сторонами не виконано вимоги суду щодо проведення звірки взаємних розрахунків згідно до ухвали суду від 25.01.2008 року, оскільки до суду не подано акт звірки. Однак, позивач подав складений ним в односторонньому порядку акт звірки взаєморозрахунків станом на 05.03.2007 року на суму 76935 грн. 20 коп. та пояснив, що відповідач ухиляється від підпису вказаного акта. Доказів направлення примірника вказаного акта відповідачу, позивач до суду не надав.

Крім того, господарським судом не вбачається підстав для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на незавершене будівництво газопроводу високого тиску і грошові суми відповідача, заборони відповідачеві проводити будь-які будівельні роботи по газопроводу високого тиску до с. Куколівка, заборони відповідачеві продавати, передавати, доручати право замовника другим особам, або підприємствам і установам, оскільки за приписом ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

Предметом спору є стягнення грошових коштів, однак позивач не подав доказів про їх наявність у відповідача і навіть у позовній заяві не зазначив розрахункового рахунка відповідача. Питання щодо продовження будівництва, передачі права замовника іншим особам не є предметом спору в даній справі.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з обслуговуючого кооперативу жителів с. "Куколівка", 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Садова, 5, (р/р невідомі, код ЄДРПОУ 33502496) заборгованість по оплаті за виконані роботи в розмірі 141714 грн. 63 коп., з яких 76935 грн. 20 коп. основного боргу, штраф в розмірі 38467 грн. 60 коп., втрати від інфляції в розмірі 21695 грн. 82 коп., проценти річних в розмірі 4616 грн. 11 коп.; суму сплаченого державного мита в розмірі 1417 грн. 14 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 60 грн. 93 коп. на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ( р/р НОМЕР_2 в АКІБ УкрСиббанк м. Харків, МФО 352005, ідент. номер НОМЕР_1).

Наказ видати.

В решті позовних вимог відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Ю.І. Хилько