Рішення № 56689930, 17.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1532/16 Справа № 203/2394/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Єдаменко С. В. Доповідач - Григорченко Е.І.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого: Григорченка Е.І.

Суддів колегії: Кочкової Н.О., Каратаєвої Л.О.

при секретарі Назаренко А.С.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ АКБ «Індустріалбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № KRC/0900/324/07 від 20.07.2007 року, яка складається з: суми несплаченого кредиту - 1503,18 доларів США, суми несплачених процентів за користування кредитом - 12110,60 доларів США, сума пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в розмірі - 52090,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ АКБ «Індустріалбанк» посилається на те, що 20.07.2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір на суму 53000 доларів США зі сплатою 13% річних. В забезпечення виконання вимог договору, 20.07.2007 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки. ОСОБА_4 зобов'язання по кредитному договору не виконує належним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яку банк просив стягнути.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.12.2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість у розмірі суми своєчасно несплаченого кредиту - 1503,18 доларів США, суми своєчасно несплачених процентів за користування кредитом - 1430,15 доларів США, суми пені за прострочення оплати заборгованості по кредиту - 6092,15 грн, пеня за прострочення оплати процентів з кредитом - 5431,45 грн. Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

ПАТ АКБ «Індустріалбанк» звернулося з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, де ставить питання про його зміну, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції відповідно до ст. ст. 253, 257, 256, 261, 267, 526, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № KRC/0900/324/07.

Відповідно до умов кредитного договору, банк надає кредитні кошти у розмірі 53000 доларів США, шляхом перерахування коштів, на поточний рахунок боржника, відкритий у банку, строком з 20.07.2007 по 20.07.2012 року включно, зі сплатою за користування кредитними коштами з розрахунку 13% річних.

Відповідно до меморіального валютного ордеру № 140_22 від 20.07.2007 року на рахунок ОСОБА_4 перераховано 53000 доларів США, призначення платежу - надання кредиту згідно кредитного договору №KRC/0900/324/07 від 20.07.2007 року.

Згідно Додатку № 1 до кредитного договору між банком та ОСОБА_4 був узгоджений графік платежів та визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, відповідно до якого позичальник зобов'язалась повернути банку суму кредиту та сплату процентів за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань між ОСОБА_5 та банком 20.07.2007 року був укладений договір поруки №KRCZ/0900/142/07

Позичальник не виконала умови кредитного договору, погашення кредиту не здійснювала належним чином, чим порушила зобов'язання щодо щомісячної сплати процентів за користування наданими кредитними коштами, що прямо передбачалось умовами кредитного договору.

У зв'язку з чим, станом на 03.06.2015 року заборгованість за договором складає: сума своєчасно несплаченого кредиту - 1503,18 доларів США, сума своєчасно несплачених процентів за користування кредитом 12 110,60 доларів США, сума пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в розмірі 52090,85 грн.

19 червня 2015 року від ОСОБА_4 надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності в частині стягнення заборгованості по відсоткам та пені, тому зменшив розмір заборгованості по відсоткам та пені.

З такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не можна з наступних підстав.

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Оскільки кредитор до суду звернувся 21.04.2015 року, то пеня за прострочення оплати процентів за користування кредитом підлягала стягненню лише в межах одного року до дня пред'явлення позову.

Отже, розмір пені за прострочення оплати процентів за користування кредитом підлягає стягненню в межах одного року до дня пред'явлення позову, а саме з 22.04.2014 року по 21.04.2015 року, який складає 11232 грн.

Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги, що сума процентів за користування кредитом, в межах встановленого законом строку позовної давності, за період з 29.02.2012 по 03.06.2015 року, складає 2906,35 доларів США, та вважає за необхідним стягнути заборгованість по сплаті відсотків у межах трирічного строку, з 28.04.2012-30.04.2015 року у сумі 2363,43 доларів США, відповідно до наданого банком розрахунку.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині стягнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом та пені за прострочення оплати процентів за користування кредитом у межах позовної давності.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково визначив заборгованість в еквіваленті національної валюти України стягнену заборгованість за кредитним договором в сумі 70247, 68 грн., тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки кредит був наданий саме в доларах США, тому відповідно ст.1049, 1054 ЦК України, боржник повинен повернути кредит та сплатити нараховані відсотки саме в доларах США.

Відповідно до п. 11 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Згідно п.12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Посилання представника відповідача на те, що був змінений порядок погашення заборгованості за кредитом, не може бути прийнято до уваги, оскільки пунктом 3 кредитного договору передбачений метод погашення кредиту, який застосовував банк при зарахуванні заборгованості за кредитом /а.с. 15/.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України відповідач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені ним обставини.

Проте, належні та допустимі докази, які б підтверджували зміну методу погашення кредиту, укладення додаткових угод з цього приводу, суду не надані.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати в частині визначення в еквіваленті національної валюти України стягнену заборгованість за кредитним договором, та змінити в частині розміру стягненої пені та відсотків. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено, тому не переглядається.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» судовий збір у розмірі 706,52 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2015 року- скасувати в частині визначення в еквіваленті національної валюти України стягнену заборгованість за кредитним договором в сумі 70247, 68 грн., та змінити в частині розміру стягненої пені та відсотків.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» заборгованість за кредитним договором №KRC/0900/324/07 від 20.07.2007 року, заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 2363,43 доларів США, пеня за прострочення оплати процентів за користування кредитом 11232 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» судовий збір у розмірі 706,52 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: