Постанова № 56678967, 21.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2016 р. Справа № 904/8267/15

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача ОСОБА_1, (за довіреністю від 05.01.2016р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Лівейд Ойл" (вх. № 210 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2015р. р. у справі № 904/8267/15

за позовом ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат"

до ТОВ "Лівед Ойл"

про стягнення штрафу у розмірі 9 871,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2015р. у справі №904/8267/15 (суддя Новікова Н.А.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Лівед Ойл на користь Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат штраф за неналежне виконання умов договору поставки від 21.04.2015 р. № 648 у розмірі 9 871,00 грн. та 1218 грн. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю Лівед Ойл з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2015р. у справі №904/8267/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. (у складі колегії суддів головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Шутенко І.А.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 04.02.2016р.

У зв'язку з хворобою судді Бородіної Л.І. на підставі розпорядження керівника апарату Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/8267/15. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому, заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

Від позивача надійшов відзив (вх. 1321 від 03.02.2016р.) на апеляційну скаргу, в якому він не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

В судове засідання 04.02.2016р. позивач уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 04.02.2016р. представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2016р. розгляд справи відкладено на 29.02.2016р. визнано обов'язковою явку в судове засідання представників позивача та відповідача. Зобов'язано позивача надати в судове засідання для огляду оригінал заявки № 53-15/792 від 19.05.2015р.

В судове засідання 29.02.2016р. позивач уповноваженого представника не направив, щодо причин неявки повідомив суд про те, що уповноважений представник бере участь в іншому судовому засіданні, яке було призначено раніше. На підтвердження вказаного факту надано копію ухвали суду. Просив провести судове засідання без участі його представника. Документи, витребувані ухвалою суду не надав.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.02.2016р. розгляд справи відкладено на 21.03.2016р. Визнано обов'язковою явку в судове засідання представників позивача та відповідача. Повторно зобов'язано позивача надати до судового засідання для огляду оригінал заявки № 53-15/792 від 19.05.2015р.

В судове засідання 21.03.2016р. позивач уповноваженого представника не направив. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Позивачем надано пояснення щодо неможливості надання оригіналу заявки, витребуваної апеляційним господарським судом для огляду. Позивач пояснює, що заявка виготовлена в одному примірнику та направлена на адресу Постачальника. Копія, яка знімається з оригіналу заявки, залишається для обліку та діловодства ПАТ "Кривбасзалізрудком". Копія даної заявки додана до позовної заяви. Таким чином у володінні та користуванні "Кривбасзалізрудком" в наявності тільки копія заявки № 53-15/792 від 19.05.2015р. на поставку товару за специфікацією № 2 від 29.04.2015р.

В судовому засіданні 21.03.2016р. представник заявника апеляційної скарги підтримав її вимоги в повному обсязі.

Зважаючи на встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, неодноразове відкладення розгляду справи, у суду відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними документами за відсутності уповноваженого представника позивача у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника заявника апеляційної скарги, в межах ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між публічним акціонерним товариством Криворізький залізорудний комбінат (позивач, покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Лівед Ойл (відповідач, постачальник) 21.04.2015р. було укладено договір поставки № 648, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених даним договором. (копія в матеріалах справи а.с.8-10)

Найменування, асортименти, кількість, комплектність товару обмовляються сторонами у специфікації, що є невідємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

У пункті 3.2 Договору сторони узгодили, що товар за даним договором поставляється у строки, визначені в специфікації.

Згідно з п. 4.1 договору ціна за одиницю товару встановлюється сторонами у специфікації.

Так, відповідно до специфікації №2 від 29.04.2015р. до договору поставки № 648 від 21.04.2015р. постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар: автошина 275/70R22.5, виробник KORMORAN, у кількості 6 шт. за загальною сумою з ПДВ 49 356,00 грн. (копія в матеріалах справи а.с. 11)

Товар поставляється на умовах: СРТ склад покупця м. Кривий Ріг (Інкотермс 2010).

Згідно з п. 4 вищезазначеної специфікації строк поставки товару: 2 квартал 2015р., протягом 14 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем.

Пункт 3.3 договору встановлює, що у випадку доставки товарів на склад покупця, поставка товару може здійснюватися за письмовою заявкою покупця.

Відповідно до п. 6.1 договору постачальник зобовязується постачати покупцю товар на умовах даного договору.

В свою чергу, покупець має право вимагати від постачальника поставки якісного і конкурентоздатного товару в кількості та у строки, передбачені специфікаціями до даного договору (п. 6.4 договору).

Умовами договору, а саме п.7.2 сторони визначили, що за порушення погоджених строків поставки постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від суми специфікації, при виконанні за якою відбулося таке порушення.

19.05.2015р. ПАТ Криворізький залізорудний комбінат направив на адресу ТОВ "Лівед Ойл" заявку за вих.№ 53-15/792. В заявці просив здійснити у травні 2015р. поставку відповідно до умов договору поставки № 648 від 21.04.2015р. (специфікація № 2 від 29.04.2015р.).

Відповідач зазначає, що копія заявки № 53-15/792 від 19.05.2015р. додана позивачем до матеріалів справи не відповідає оригіналу даної заявки, яка отримана відповідачем.

Як встановлено судом першої інстанції, під час апеляційного провадження та підтвержується матеріалами справи, дійсно у направленій на адресу відповідача заявці допущена помилка у найменуванні виробника товару, а саме вказано : автошина 275/70R 22.5 MATADOR FR 2 MASTER замість узгодженої у специфікації - автошина 275/70R22.5, виробник KORMORAN. Однак, інші технічні характеристики товару та ціна повністю відповідають визначеним у специфікації № 2 від 29.04.2015р. До того ж, у заявці вказано, що поставка відповідно до договору поставки № 648 від 21.04.2015р. та специфікації № 2 від 29.04.2015р. Так, у специфікації № 2 чітко зазначено найменування товару автошина 275/70R22.5, виробник KORMORAN.

Крім того, суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги те, що відповідач, встановивши дану невідповідність та враховуючи термін поставки, не звернувся до позивача щодо уточнення невідповідностей у найменуванні товару у заявці узгодженому сторонами у специфікації. Також, в матеріалах справи наявне листування між сторонами, яке дає підстави для висновку, що відповідач зрозумів свій обов'язок щодо поставки саме автошин 275/70R22.5, виробник KORMORAN, тобто тих, що узгоджені у специфікації № 2 від 29.04.2015р.

Зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа відповідача від 19.06.2015р. за вих № 19/06 (а.с. 14). У вказаному листі відповідач повідомляє позивача про те, що автошини 275/70R22.5, виробник KORMORAN надійшли в обмеженій кількості та просить розглянути можливість їх поставки по специфікації № 2 від 29.04.2015р. у строк до 08.07.2015р.

Отже, відповідач був достеменно обізнаний щодо найменування товару, обов'язок поставки якого він прийняв на себе.

Позивачем на вищезазначений лист направлено відповідь (вих. № 53-02/1908), в якій він наголошував на те, що поставка автошин 275/70R22.5, виробник KORMORAN у кількості 6 шт. повинна бути виконана належним чином у відповідності до умов договору. ( копія в матеріалах справи а.с. 15)

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 3.5 Договору поставки постачальник зобов'язаний не пізніше одного робочого дня, з моменту одержання заявки "покупця" направити "покупцеві" письмове підтвердження одержання заявки за допомогою поштового зв'язку на адресу "покупця" або засобами факсимільного зв'язку по номеру, зазначеному у реквізитах "покупця". У даному підтвердженні "постачальник" вказує - дату й номер заявки "покупця"; дату одержання заявки; дату поставки товару.

Однак, в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують виконання відповідачем (постачальником) умов п. 3.5. Договору.

Так, заявка отримана відповідачем 27.05.2015р., тоді як з листом про виникнення труднощів щодо поставки відповідач звернувся до позивача лише 19.06.2015р., тоді як строк на протязі якого відповідач мав здійснити поставку закінчився 10.06.2015р. Отже, відповідач направив позивачу лист після встановленого п. 3.5 договору строку та після встановленого у специфікації строку поставки товару за отриманою заявкою.

Зважаючи на те, що відповідачем не виконані взяті на себе за договором поставки зобов'язання та не поставлено позивачу товар у строки, обумовлені в договорі та специфікації, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу відповідно до п. 7.2 договору.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірним такий висновок суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобовязань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обовязковим для виконання кожної із сторін.

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено вище, між позивачем та відповідачем виникли зобовязання, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями частини 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони у п. 7.2 Договору узгодили, що за порушення погоджених строків поставки "постачальник" сплачує "покупцю" штраф у розмірі 20% від суми специфікації.

В матеріалах справи наявна претензія, яка направлена позивачем відповідачу за вих № 53-02/1976 від 10.07.2015р., в якій позивач повідомляє відповідача про порушення строків поставки, а саме 14 календарних днів з моменту направлення заявки, які надавались для поставки товару, та просить перерахувати штраф у розмірі 9871,20 грн. на поточний рахунок ПАТ "Кривбасзалізрудком".

Зважаючи на те, що відповідачем не поставлений товар та не виконані вимоги претензії позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Перевіривши розрахунок заявленої позивачем та стягнутої господарським судом першої інстанції з відповідача суми штрафу, судова колегія дійшла висновку, що він є арифметично вірним, відповідає встановленому сторонами у договорі розміру та вимогам закону.

Судова колегія вважає безпідставними посилання заявника апеляційної скарги на виправлення у заявці на поставку товару, оскільки, як встановлено вище, вказана помилка не впливає на обов'язок відповідача поставити обумовлений сторонами у специфікації товар та не позбавляла його права та обов'язку повідомити позивача про отримання вказаної заявки. Крім того, як зазначено вище, відповідач не звертався до позивача щодо узгодження зазначеного у заявці найменування товару, а наявний у матеріалах справи лист відповідача підтверджує те, що він вірно зрозумів найменування товару, тобто саме того, який зазначено у специфікації. Щодо тверджень відповідача, що він не несе відповідальність за прострочення поставки необумовленого у специфікації товару, то вони також необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що позивач очікував поставки товару, який вказано у специфікації, а лист відповідача щодо труднощів поставки також доводить, що він намагався поставити саме обумовлений у специфікації товар.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції не надано оцінки додатковій угоді № 1 до договору поставки є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються повним текстом оскаржуваного рішення у даній справі. У оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд повно та об'єктивно дослідив та виклав свої висновки щодо укладеної сторонами додаткової угоди.

Так, дійсно листом від 19.06.2015р. відповідач повідомляє позивача про обмежану кількість надходження необхідного позивачу товару про поставку якого укладено договір та просить розглянути можливість поставки у строк до 08.07.2015р.

17.07.2015р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору поставки № 648, в якій узгодили строк поставки товару 2-3 квартал 2015р., протягом 14 днів з моменту направлення письмової заявки. Сторони встановили, що дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору поставки від 21.04.2015р. № 648 та вступає в силу з моменту її укладення.

Суд першої інстанції, дослідивши дану додаткову угоду, дійшов висновку, що даною угодою сторони збільшили період, протягом якого може бути здійснена поставка товару, але при цьому не змінювали строк, протягом якого повинна бути здійснена поставка товару згідно письмової заявки № 53-15/792 від 19.05.2015р., а саме 14 календарних днів з моменту її направлення відповідачу.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірним такий висновок місцевого господарського суду та вважає за необхідне додатково зазначити наступне.

Заявка № 53-15/792 датована 19.05.2015р. отримана відповідачем 27.05.2015р. Строк її виконання 10.06.2015р.

Додаткова угода, на яку в обґрунтування своїх заперечень посилається відповідач, підписана 17.07.2015р. Сторонами встановлено, що вона вступає в дію з моменту її підписання. Отже, з 17.07.2015р.

Тобто дія додаткової угоди від 17.07.2015р. не розповсюджується на заявку від 19.05.2015р. Враховуючи викладене, посилання апелянта на додаткову угоду № 1 в якості підтвердження наявності підстав для звільнення від відповідальності за невиконання термінів поставки за заявкою від 19.05.2015р. є безпідставними.

Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2015 року по справі № 904/8267/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Лівейд Ойл" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2015р. р. у справі № 904/8267/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 25.03.2016

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Лакіза В.В.