Рішення № 56678325, 22.03.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 рокуСправа № 912/368/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/368/16

за позовом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Світловодської міської ради, Кіровоградська область, м. Світловодськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Кіровоградська область, м. Світловодськ

про стягнення 9439,10 грн

за участю представника позивача - головного спеціаліста Клюєвської Н.А., довіреність № 119/5 від 19.02.2016.

Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Світловодської міської ради звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 19076,33 грн заборгованості, в тому числі: 7000,00 грн - основного боргу, 634,67 грн - 3 % річних, 5938,38 грн пені, 5503,28 грн - інфляційних втрат, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 09.02.2016 поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/368/16.

Заявою № 137/5 від 23.02.2016 позивачем зменшено розмір позовних вимог (а.с. 45). Згідно нового розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 9439,10 грн заборгованості, яка складається із: 7000,00 грн - основного боргу, 132,86 грн - 3 % річних, 1735,65 грн - пені та 570,59 грн - інфляційних втрат.

Виходячи з прав позивача, визначених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що ціну позову вказує позивач, господарський суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та здійснює розгляд справи з урахуванням нової ціни позову, яка становить 9439,10 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 22.03.2016 позовні вимоги, з урахуванням їх зменшення, підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився Натомість, 21.03.2016 до господарського суду надійшла заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності. В цій же заяві відповідач просить суд застосувати позовну давність до правовідносин, які склались між сторонами.

Крім того, у поданому до суду відзиві відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу не заперечує, проте не визнає позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних, пені та інфляційних втрат.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази, що наведені в обґрунтування підстав позову та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.12.2011 виконавчим комітетом Світловодської міської ради прийнято рішення №1279 "Про визнання балансоутримувача житлових будинків", відповідно до якого будинки, що перебували на балансі Житлово-експлуатаційних контор (далі - ЖЕК) передано на баланс Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Світловодської міської ради.

05.12.2012 виконавчим комітетом Світловодської міської ради від прийнято рішення №1136 "Про визнання балансоутримувача житлових будинків", відповідно до пунктів 2, 3 якого вирішено до 31.12.2012 передати безкоштовно будинки, які перебували на балансі Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Світловодської міської ради на баланс відповідних ЖЕКів.

Отже, балансоутримувачем комунального майна, власником якого є територіальна громада міста Світловодська в особі Світловодської міської ради, протягом 2012 року було Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Світловодської міської ради.

Відповідно до Положення про порядок передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Світловодська, затвердженого рішенням Світловодської міської ради №826 від 29.03.2007 між ЖЕК № 3 (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 8 від 29.03.2007 (надалі - договір оренди №8), за умовами якого орендодавець передає орендарю в оренду нерухоме майно комунальної власності, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 156,0 кв.м, для використання його під склад (п. 1.1. договору оренди №8).

25.10.2007 сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень до договору оренди № 8 від 29.03.2007, а саме збільшено площу орендованого майна до 162,7 кв.м. для використання його під розміщення клубу.

Договорами від 01.03.2008 та від 08.04.2011 про внесення змін та доповнень до договору оренди № 8 від 29.03.2007 сторонами погоджено, що: "Строк оренди майна становить з 29.03.2007 р. по 01.04.2014 р.".

Розділом 2 договору оренди №8 передбачено, що об'єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом 5-ти днів з моменту підписання даного договору за актом прийому - передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу об'єкта оренди.

Факт отримання та використання відповідачем орендованого майна підтверджується матеріалами справи та не заперечується останнім.

В пункті 3.1. договору оренди №8 сторони обумовили, що орендна плата за користування об'єктом оренди перераховується орендарем на окремий банківський рахунок орендодавця, розрахунок якої здійснюється на підставі "Положення про порядок передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Світловодська", затвердженого рішенням міської ради від 29.03.2007 за № 826, місячний розмір якої згідно з Розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, на дату підписання договору становить 1129,94 грн.

При цьому згідно п. 3.2. Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, який визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

01.02.2012 між ЖЕК № 3, Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Світловодської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про заміну сторони у договорі оренди, згідно якого проведено заміну сторони, а саме: орендодавця ЖЕК № 3 на Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Світловодської міської ради.

Згідно вказаного договору, у зв'язку із зміною балансоутримувача будинку, ЖЕК №3 передав, а новий орендодавець Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Світловодської міської ради прийняв на себе права та обов'язки сторони (орендодавця) у договорі оренди № 8 від 29.03.2007.

Пунктом 5 договору про заміну сторони у договорі оренди сторони обумовили, що орендна плата сплачується орендарем у розмірі та у строки, передбачені договором оренди, на спеціальний рахунок: р/р 33219871700012, Одержувач платежу: Фінансове управління, код 37918123, в Світловодському УДКСУ ГУ ДКСУ в Кіровоградській області, МФО 823016 в ГУ ДКСУ м. Кіровоград, код призначення платежу: 22080401.

За твердженням позивача, яке узгоджується з позицією відповідача, останній здійснював оплату частково, у зв'язку з чим за 2012 рік за ним рахувалась заборгованість в розмірі 16000,00 грн.

Розглянувши звернення ФОП ОСОБА_1, виконавчий комітет Світловодської міської ради прийняв рішення №279 від 09.04.2014, яким погоджено ФОП ОСОБА_1 реструктуризацію заборгованості по оренді нежитлового приміщення в сумі 16000,00 грн перед міським бюджетом за 2012 рік, що виникла на підставі договору оренди від 29.03.207 № 8.

14.04.2014 між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Світловодської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про реструктуризацію заборгованості з орендної плати (надалі - договір реструктуризації), відповідно до пункту 2.1. якого орендар зобов'язується в термін з 14.04.2014 по 30.09.2015 сплатити заборгованість в сумі 16000,00 грн протягом 18 місяців зі сплатою 890,00 грн щомісячно, а у вересні 2015 - 870,00 грн (а.с. 26).

Відповідачем умови договору реструктуризації виконано частково.

Станом на дату звернення позивача до суду з відповідним позовом заборгованість відповідача з орендної плати за 2012 рік становить 7000,00 грн.

З наведеного випливає, що відповідачем порушено зобов'язання за укладеним між сторонами договором оренди № 8 з урахуванням змін до нього в частині своєчасної сплати орендної платні.

Вказані факти підтверджуються матеріалами справи, сторонами не заперечуються та документально не спростовуються.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 202 названого Кодексу, правочинами є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); дво- чи багатосторонніми правочинами є погоджена дія двох або більше сторін.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст 629 Цивільного Кодексу України)

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона - (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Господарський суд враховує, що сторонами у договорі про реструктуризацію погоджено зміну строків сплати орендної плати 2012 рік, визначених пунктом 3.2. договору оренди №8, що відповідає положенням частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був сплатити заборгованість по орендній платі за 2012 рік в сумі 16000,00 грн в період з квітня 2014 по вересень 2015 включно.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем в період з 30.04.2014 по 12.11.2015 перераховано позивачу орендну плату в сумі 9000,00 грн. (а.с. 56 - 57, 135-140)

В порушення умов договору реструктуризації взятих на себе зобов'язань щодо сплати орендної плати за 2012 в сумі 7000,00 грн відповідачем не виконано; таких доказів в ході вирішення спору у даній справі господарському суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задовольнити позовні вимоги про стягнення із відповідача 7000,00 грн заборгованості з орендної плати за користування орендованим майном за 2012 рік.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 570,59 грн та 132,86 грн - 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником, зокрема, процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3% річних за період з 01.03.2015 по 04.02.20161 в розмірі 132,86 грн заявлено позивачем обґрунтовано, а тому вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Однак, розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, містить арифметичну помилку.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 №14 " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, господарський суд здійснивши власний розрахунок втрат від інфляції дійшов висновку, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню за період з березня 2015 по грудень 2015 становить 570,58 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення нарахованої пені, господарський суд враховує положення статті 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частин 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Господарський суд враховує, що пунктом 6.1. договору оренди №8 сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків згідно даного договору сторони несуть відповідальність, передбачену даним договором та діючим законодавством України.

Не дивлячись на те, що сторонами в договорі оренди №8 з урахуванням внесених змін розмір та базу нарахування пені не визначено, позивач згідно наданого розрахунку просить стягнути пеню, яку нараховує за період прострочення виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендних платежів по договору оренди №8 та договору реструктуризації за період з 01.03.2015 по 04.02.2016 в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що складає 1735,65 грн (а.с. 46-47).

Проте стягнення пені в такому розмірі є неправомірним.

Так, відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Господарський суд враховує також позицію Вищого господарського суду України, яка викладена в постанові пленуму №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 з подальшими змінами.

Так, в абзацах 3-5 пункту 2.1. цієї постанови зазначено:

"Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Передбачене частиною шостою статті 231 ГК України формування відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом."

Оскільки в укладеному договорі сторони не визначили розмір та базу нарахування пені за несвоєчасне виконання замовником грошового зобов'язання, відповідачу за несвоєчасне виконання ним грошового зобов'язання щодо сплати орендної плати має бути нарахована пеня в розмірі облікової ставки Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами на підставі частини 6 статті 231 Господарського кодексу України

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, наводить наступний розрахунок пені:

за зобов'язаннями лютого 2015:

за період прострочення з 01.03.2015 по 31.08.2015 на суму боргу 790,00 грн пеня в розмірі 118,53 грн;

за зобов'язаннями березня 2015:

за період прострочення з 01.04.2015 по 30.09.2015 на суму боргу 890,00 грн пеня в розмірі 130,65 грн;

за зобов'язаннями квітня 2015:

за період прострочення з 01.05.2015 по 31.10.2015 на суму боргу 890,00 грн пеня в розмірі 124,80грн;

за зобов'язаннями травня 2015:

за період прострочення з 01.06.2015.2015 по 30.11.2015 на суму боргу 890,00 грн пеня в розмірі 118,75 грн;

за зобов'язаннями червня 2015:

за період прострочення з 01.07.2015 по 31.12.2015 на суму боргу 890,00 грн пеня в розмірі 113,43 грн;

за зобов'язаннями липня 2015:

за період прострочення з 01.08.2015 по 31.01.2016 на суму боргу 890,00 грн пеня в розмірі 107,34 грн;

за зобов'язаннями серпня 2015:

за період прострочення з 01.09..2015 по 04.02.2016 на суму боргу 890,00 грн пеня в розмірі 87,10 грн;

за зобов'язаннями вересня 2015:

за період прострочення з 01.10.2015 по 04.02.2016 на суму боргу 870,00 грн пеня в розмірі 66,55 грн,

а всього пеня в розмірі 867,15 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 867,15 грн. У задоволенні позову про стягнення пені в іншій частині слід відмовити.

Розглядаючи заяву відповідача про застосування позовної давності, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з положеннями частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 цієї статті встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 5 цієї статті за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебігу позовної давності починається заново (частини 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено: "у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

- визнання пред'явленої претензії;

- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності."

Підписання між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості з орендної плати від 14.04.2014, часткові проплати відповідача орендної плати свідчать про переривання перебігу позовної давності для звернення відповідача до господарського суду з вимогою про стягнення заборгованості з орендної плати за 2012 рік.

Оскільки позовна давність не сплила, у господарського суду відсутні підстави для відмови позивачу у позові з підстав її пропуску.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, господарський суд, оцінюючи докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про обґрунтованість пред'явленого позову, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 8570,59 грн, з яких: 7000,00 грн - основний борг, 132,86 грн - 3 % річних, 570,58 грн - інфляційні втрати, 867,15 грн - пеня. У задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який ухилився від виконання своїх обов'язків за договором оренди щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) на користь Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Світловодської міської ради (27501, Кіровоградська область м. Світловодськ, вул. Леніна, 4; ідентифікаційний код 26240718) - 8570,59 грн заборгованості, з яких: 7000,00 грн основного боргу, 132,86 грн - 3 % річних, 570,58 грн інфляційних втрат, 867,15 грн пені, а також 1378,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити відповідачу (АДРЕСА_1).

Повне рішення складено 25.03.2016.

Суддя О.Б. Шевчук