Рішення № 56672396, 22.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2016

Справа №910/1473/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХПІДТРИМКА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "КТС"

про стягнення 459 726,40 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХПІДТРИМКА" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "КТС" (відповідач) про стягнення 459 726,40 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором позики від 01.10.2015 в частині повного та своєчасного повернення предмета позики.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/1473/16 та призначено її до розгляду на 18.02.2016.

18.02.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення по справі в яких позивач зазначає, що визнає наявність заборгованості вказаної у позовній заяві та просить суд розглядати справу без участі представника відповідача.

В судове засідання 18.02.2016 з’явився представник позивача та надав суду пояснення щодо обставин справи та надав оригінали документів для огляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 розгляд справи № 910/1473/16 відкладено на 10.03.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 10.03.2016 представники сторін не з’явились, витребуваних документів не надали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 розгляд справи відкладено на 22.03.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

21.03.2016 через відділ діловодства від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. У поданій заяві позивач зазначає, що у зв’язку з несвоєчасним та не повним поверненням предмету позики, відповідачем позивачу було завдано збитків, а тому просить стягнути з відповідача 459 726,40 грн. збитків.

В пункті 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз’яснено, що ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про уточнення позовних вимог є заявою про зміну предмета позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи ті обставини, що розгляд справи по суті ще не відбувався, приймаючи до уваги те, що клопотання позивача про зміну предмету позову відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, суд, приймає її до розгляду та подальший розгляд справи буде здійснюватись щодо вимог викладених в заяві позивача про зміну предмету позову.

21.03.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких останній зазначає, що визнає наявність заборгованості у розмірі 459 726,40 грн.

У судове засідання 22.03.2016 представники сторін не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 22.03.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХПІДТРИМКА" (далі – позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "КТС" (далі – позичальник) укладено договір позики (далі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позикодавець передає у власність позичальнику зерно кукурудзи 3 класу у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього Договору (далі – позика), а позичальник зобов’язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Відповідно до п. 2.1 Договору, розмір позики становить: зерно кукурудзи 3 класу у кількості 299,973 тонн, яке знаходиться на зберіганні Філія «Хлібно база 88» ДП Полтавський КХП.

Положеннями п. 3.1, 3.2 Договору встановлено, що позикодавець передає позику позичальникові в день підписання сторонами цього Договору. Позика вважається переданою позичальникові момент підписання акта передачі.

Згідно з п. 4.1 Договору, строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим Договором і становить 30 календарних днів.

Після закінчення строку, визначеного в п. 4.1 цього Договору, позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві позику (п. 5.1 Договору).

Умовами п. 6.1, 6.2 Договору встановлено, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові. Строк цього Договору закінчується 31.10.2015, однак закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

01.10.2015 позивач, на виконання умов Договору передав відповідачу позику – зерно кукурудзи 3 класу у кількості 299,973 тонни, вартістю 824 926,94 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000007 від 01.10.2015, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками та довіреністю № 15 від 01.10.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише частково виконав взяті на себе зобов’язання щодо повернення позики у строк, повернувши позивачу 132,8 тонн кукурудзи 3 класу вартістю 365 200,54 грн., що підтверджується накладною № 15 від 31.10.2015 та довіреністю № 17 від 31.10.2015.

За твердженням позивача, решта позики відповідачем повернена не була.

Листом від 17.11.2015 відповідач повідомив позивача, що не може виконати зобов’язання за Договором позики у зв’язку з відсутністю предмета позики (кукурудзи 3 класу).

Крім того, між сторонами підписаний Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2015 по 17.11.2015, за яким за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем у розмірі 459 726,40 грн.

Зважаючи на те, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов’язань решту позики у розмірі 167,173тонни кукурудзи 3 класу не повернув, позивач просить стягнути з відповідача 459 726,40 грн. збитків, які складаються з вартості неповернутої частини позики.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір є договором безпроцентної позики, оскільки позичальнику передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим Договором і становить 30 календарних днів.

Таким чином, свій обов'язок з повернення позики, переданої за Договором, відповідач повинен був виконати у строк до 31.10.2015.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено та сторонами спору не заперечується, що станом на час звернення з даним позовом до суду та станом на момент прийняття рішення, відповідач не виконав свого обов’язку в частині повернення 167,173 тонни кукурудзи 3 класу вартістю 459 726,40 грн.

Відповідно до норм статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

За правилами статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведені норми права та встановлений судом факт порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань за Договором позики щодо повернення позики у строк, а також враховуючи неможливість відповідача повернути позику – зерно кукурудзи 3 класу у кількості 167,173 тонни у зв’язку з його відсутністю, суд погоджується з доводами позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі вартості неповернутої кількості зерна кукурудзи 3 класу - 459 726,40 грн.

Крім того, судом враховано, що відповідачем неодноразову у письмових поясненнях, поданих до суду, визнавалась наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 459 726,40 грн.

Відповідно до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Господарський суд не приймає, зокрема, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи встановлені судом обставини, визнання відповідачем позову, про яке зазначено у відповідній письмовій заяві, не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХПІДТРИМКА" та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, у розмірі 6 895,90 грн. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32 - 34, 36, 43 - 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "КТС" (04112, м. Київ, вул. Ризька, буд. 8А, код 36691863) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕХПІДТРИМКА" (36039, м. Полтава, вул. Рози Люксембург, буд. 15/62, код 38194720) 459 726,40 грн. збитків та 6 895,90 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 24.03.2016.

Суддя С.О. Турчин