Постанова № 56646186, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2016 р. м. Київ К/800/41359/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІББ»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013

у справі № 810/640/13-а Київського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ДІББ»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «ДІББ» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Представник ДПІ заперечує проти касаційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість на 110121,00 грн. у податковому обліку за жовтень 2012 року згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2012 № 0006061502, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті камеральної перевірки від 06.12.2012 № 912/15-209/23575269. Згідно з висновками цього акту позивач порушив норми пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року у рядку 21 «залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) періоду» включено 111401,00 грн. із порушенням строку у 1095 днів (до від'ємного значення ПДВ в цьому рядку включено податковий кредит за жовтень, грудень 2008 року та серпень, вересень 2009 року).

Правовідносини з приводу обчислення податку на додану вартість з 01.01.2011 регулюються Податковим кодексом України, відповідно до статті 200 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200).

Відповідно до пункту 200.2 ст.200 Податкового кодексу України (ПК) при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом; при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 ст.200).

Норми пунктів 200.1, 200.4, 200.6, 200.7, 200.8 статті 208 цього Кодексу регламентують правовідносини з приводу отримання платником податків суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Оскільки за змістом норм ПК від'ємне значення податку на додану вартість не є тотожнім бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість, то за відсутності прямої вказівки про це положення пункту 102.5 статті 102 цього Кодексу щодо строків давності не можуть бути поширені на відносини щодо декларування платником податку на додану вартість від'ємного значення чистої суми податку, визначеного з дотриманням правил пункту 200.1 статті 200 ПК.

Згідно з пунктом 102.5 статті 102 ПК заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У судовому процесі не було встановлено, що позивач подавав до ДПІ заяву про повернення надміру сплаченого податку на додану вартість (бюджетного відшкодування) в розмірі 110121,00 грн.

Враховуючи, що висновок ДПІ про наявність правопорушення з боку позивача вмотивований посиланням на вище викладені обставини (від'ємне значення податку задекларовано в декларації за жовтень 2012 року з порушенням строку давності, встановленого нормами статті 102 ПК), ДПІ у силу норм частини 2 ст. 71 КАС України не довела правомірності податкового повідомлення-рішення від 27.12.2012 № 0006061502, тоді як відповідно до частини другої статті 71 КАС України саме на відповідача покладено такий процесуальний обов'язок.

До справи приєднані докази, надані позивачем на підтвердження задекларованих за жовтень, грудень 2008 року, серпень, вересень 2009 року сум податкового кредиту, в тому числі і платіжні доручення про сплату сум ПДВ в ціні придбання товарів (послуг) (а.с. 71-145).

Суди попередніх інстанцій, однак, не звернули увагу на такий зміст правового регулювання вищенаведених правових норм ПК та зробили помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову, ототожнивши від'ємне значення суми податку на додану вартість із бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІББ» задовольнити, скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013, позов задоволити: скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 23.12.2012 № 0006061502.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІББ» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1101,21 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев