Постанова № 56646142, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року м. Київ К/800/50040/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014

у справі № 2а-12214/10/1370 Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «АФГ»

до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області (ДПІ)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2011, залишеною без зміну ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014, позов задоволено: визнано протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Городоцькому районі Львівської області від 06.12.2010 № 0000572301/2.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 02.03.2016 о 12 годині, не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи сторони не заявили, у зв'язку з чим касаційний перегляд справи здійснено в письмовому провадженні.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12.07.2010 № 51/23-19170259. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит на загальну суму 143245,00 грн. у податковому обліку за серпень, вересень, листопад, грудень 2008 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2009 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Славір» та ПП «Будагрогурт» з посиланням на поставку позивачу товарів (продукція будівельного призначення) та підрядних послуг відповідно, які не мали реального характеру, у результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 143245,00 грн. у податковому обліку за серпень, вересень, листопад, грудень 2008 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2009 року. Висновок про відсутність реального характеру операцій з поставки обґрунтовано посиланням на відсутність у цих товариств основних фондів (складські приміщення, виробничі потужності, транспортні засоби тощо), трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності; відсутності доказів транспортування товарів від ТОВ «Славір» до позивача; припинення ПП «Будагрогурт».

За результатами перевірки контролюючим органом стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2010 № 0000572301/2 про донарахування податкового зобов'язання із ПДВ у загальній сумі 214867,50 грн., у т.ч.: 143245,00 грн. за основним платежем та 71622,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «Славір» за посиланням на поставку позивачу товарів (будівельні матеріали) за договором від 03.11.2008 № 03/11-08 на загальну суму 703813,31 грн., в тому числі ПДВ 117302,22 грн., та від ПП «Будагрогурт» - підрядних послуг за договорами від 27.11.2007 № 2711-07, від 30.07.2008 № 3007-08, від 01.08.2008 № 01/08-08 (виконання будівельного проекту чотирьохповерхового будинку та проекту реконструкції цеху цільномолочної продукції маслозаводу; демонтаж стін та перекриття прибудови) на загальну суму 156655,68 грн., в тому числі ПДВ 25942,61 грн., позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за вищевказані податкові періоди в загальній сумі 143245,00 грн.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення суми ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, в тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні товару (послуг).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що виконання ТОВ «Славір» та ПП «Будагрогурт» поставок на адресу позивача мало місце; вказані постачальники були зареєстровані платниками ПДВ на дату виписки податкових накладних; витрати позивача та оплату поставлених від цих постачальників товарів та послуг мають зв'язок із його господарською діяльністю. При цьому суди послались на приєднані до справи докази: за операціями з ТОВ «Славір» - копії договору від 03.11.2008 № 03/11-08, видаткових та податкових накладних, простий вексель, акт приймання-передачі векселя; за операціями з ПП «Будагрогурт» - копії договорів підряду, довідку про вартість виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-3), акт приймання виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-2в), які підписані позивачем та ПП «Будагрогурт»; довідку про вартість виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-3), акт приймання виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-2в), які підписані позивачем та його замовником - ТОВ «Олмар»; акти здачі-приймання робіт, підписані між позивачем та ПП «Будагрогурт»; акти здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаних між позивачем та його замовниками (Управління житлового будівництва державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (щодо будівельного проекту чотирьохповерхового будинку) та ЗАТ «Галична» (щодо проекту реконструкції цеху цільномолочної продукції), платіжні доручення.

Разом із тим, з висновками судів попередніх інстанцій можна погодитись лише частково.

Так, на підставі вище перелічених доказів поставки від ПП «Будагрогурт» підрядних послуг та їх подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності, оцінка яким судом надана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій встановили обставини щодо поставки позивачу підрядних робіт від цього постачальника та відповідно до цих обставин зробили правильний висновок про правомірне декларування позивачем податкового кредиту у сумі 25943,00 грн. у податковому обліку за серпень, вересень 2008 року, за податковими накладними, виписаними ПП «Будагрогурт». За відсутності з боку ДПІ доказів, які б однозначно свідчили, що вище перелічені документи, на підставі яких позивач задекларував податковий кредит в сумі 25943,00 грн. є недостовірними, враховуючи вимогу частини другої ст. 71 КАС України щодо процесуального обов'язку суб'єкта владних повноважень довести правомірність прийнятого рішення, цей висновок судів першої та апеляційної інстанції слід визнати таким, що відповідає правильному застосуванню норм процесуального та матеріального права. Одна лише обставина, що ПП «Будагрогурт» в подальшому (після дат виписування документів про поставку послуг) було припинено, не може свідчити про недостовірність цих документів.

У той же час, не можна погодитись із висновком судів попередніх інстанцій про доведеність поставки позивачу товарів від ТОВ «Славір».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Висновок судів попередніх інстанцій у частині формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «Славір» не відповідає цій позиції Верховного Суду України.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Славір», не є безумовним доказом реальності господарських операцій з цим постачальником, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Відсутність у ТОВ «Славір» матеріально-технічних, трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, посилання позивача на розрахунок за договором від 03.11.2008 № 03/11-08 між ним та ТОВ «Славір» простим векселем власної емісії на суму 638000,00 грн. зі строком платежу 05.10.2039, є обставинами, які об'єктивно ставлять факт здійснення господарських операцій між цими суб'єктами господарювання, зокрема наявності у них дійсного наміру щодо здійснення розрахунку за товар, що підтверджується подальшим припиненням ТОВ «Славір» як юридичної особи.

Підтвердженням відсутності товарності операції з поставки між позивачем та ТОВ «Славір» є також відсутність доказів транспортування товару від цього постачальника позивачу. У той час, як відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. За змістом цих норм товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2010 № 0000572301/2 у частині донарахування податкового зобов'язання із ПДВ у сумі 38914,50 грн., у тому числі: 25943,00 грн. (143245,00 грн.-117302,00 грн.) за основним платежем та 12971,50 грн. (50% від 25943,00 грн.)- штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково, змінити постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014, позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області від 06.12.2010 № 0000572301/2 у частині донарахування податкового зобов'язання із ПДВ у загальній сумі 38914,50 грн., у тому числі: 25943,00 грн. за основним платежем та 12971,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції..

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев