Ухвала суду № 56646139, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Київ К/800/41257/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013

у справі № 1570/4637/2012 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства "Лава" (далі - ПП "Лава")

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013, позов ПП "Лава" задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 02.04.2012 №№ 0007382301, 0007392301, 0000012301, якими ПП "Лава" збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 397038,00 грн., з податку на прибуток - 303194,00 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у грудні 2011 року на 24238,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ПП "Лава" в задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведена планова виїзна перевірка ПП "Лава" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, за підсумками якої складено акт від 19.03.2012 № 47/22-213/24770168/180. Згідно з висновками цього акту ПП "Лава" порушено норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (втратив чинність з 01.04.2011, за винятком деяких статей у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР), пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), внаслідок чого занижено податок на прибуток за І, ІV квартали 2011 року у сумі 303 193,00 грн., ПДВ за лютий, березень, жовтень 2011 року - 367 158,00 грн. та завищено від'ємне значення з податку на прибуток за 2011 рік на 136 718,00 грн., ПДВ - 24 238,00 грн.

Такі висновки податкового органу вмотивовані посиланням на незаконне формування ПП "Лава" даних податкового обліку за наслідками фінансово-господарських відносин із ПП "Река", ПП "Укрторгтранс", ПП "Дана-Даблью", ТОВ "Транс Агенство Сервіс", оскільки господарські операції із зазначеними юридичними особами не мають реального характеру (безтоварні), правочини з придбання у цих осіб ТМЦ є нікчемними, спрямовані на незаконну податкову мінімізацію. При цьому ДПІ посилається на податкову інформацію щодо господарської діяльності ПП "Река", ПП "Укрторгтранс", ПП "Дана-Даблью", ТОВ "Транс Агенство Сервіс". Так, згідно з актом перевірки ПП "Река" від 14.11.2011 № 303/23-513/36919740-2380, здійсненої ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, всі операції купівлі - продажу ПП "Река" у періоді січень - квітень 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними у ланцюгу постачання до "вигодонабувача". Аналогічні висновки викладені у акті від 11.11.2011 № 300/23-214/36043405 щодо правомірності формування ПП "Укрторгтранс" податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень - квітень 2011 року, складеного ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, та у акті від 08.06.2011 № 1678/23-5/37351889 про неможливість проведення документальної перевірки ПП "Дана-Даблью". Відповідно до актів від 10.02.12 №310/236-36713483 та від 14.02.12 № 345/236-36713483 Алчевської ОДПІ про результати позапланової документальної перевірки ТОВ "Транс Агенство Сервіс" останнім завищено суму податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.09.11 по 31.10.11 та за період з 01.09.2011 по 31.10.2011 через відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань. Також висновок ДПІ про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що відповідно до даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» стосовно ПП "Река" (код ЄДРПОУ 36919740) прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), свідоцтво платника ПДВ анульовано 20.09.2011 року; ПП "Укрторгтранс" (код ЄДРПОУ 36043405) - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), свідоцтво платника ПДВ анульовано 20.09.2011; ПП "Дана-Даблью" (код ЄДРПОУ 37351889) - направлено повідомлення державному реєстратору про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.03.2011.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 198.3 статті 198 ПК (абзаци 2, 3 в редакції, чинній до 01.07.2015) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 статті 198 ПК.

Згідно з положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК в редакції до внесення змін Законом України від 17.07.2015 № 652-УІІІ, який набрав чинності з 13.08.2015, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 цієї статті).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК (в редакції до внесення змін Законом України від 17.07.2015 № 652-УІІІ) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, а витрат, що формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), до витрат в податковому обліку обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Вище наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо декларування сум податкового кредиту та витрат, за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому процесі встановлено, що ПП "Лава", основним видом діяльності якого згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є виробництво машин та устаткування для сільського та лісового господарства (КВЕД 2830), на підставі договорів із ПП "Река" від 01.11.2011 № 02/111, із ПП "Укрторгтранс" від 01.11.2010 № 01/11, із ПП "Дана-Даблью" від 01.04.2011 № 01/04 придбало товар (метал, металопродукцію, запчастини до сільськогосподарської техніки). Продавцями, які на момент вчинення правочинів мали господарську та податкову правосуб'єктність, були виписані відповідні видаткові та податкові накладні на адресу ПП "Лава", а останнє отримало та оплатило вартість товару, що підтверджено довіреностями на отримання ТМЦ та платіжними дорученнями. Податкові накладні та вище зазначені первинні документи оформлені відповідно до вимог статті 201 ПК та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Судом встановлено, що ПП "Река", ПП "Укрторгтранс", ТОВ "Транс Агенство Сервіс" дії, накази про проведення перевірок, за результатами яких складені акти, податкова інформація в яких стала підставою для висновку ДПІ у Малинському районі м. Одеси про безтоварність операцій ПП «Лава» з цими постачальниками, оскаржили в судовому порядку, і їх позови були задоволені (адміністративні справи № 2а/1570/10344/2011, № 2а/1570/10346/201, № 2а/1270/1874/2012).

Дослідивши докази у справі з дотриманням правил оцінки доказів, встановлених статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли висновку, що господарські операції позивача з ПП "Река", ПП "Укрторгтранс", ПП "Дана-Даблью", ТОВ "Транс Агенство Сервіс" були здійснені з метою провадження господарської діяльності, мають реальний характер, та з огляду на відсутність з боку ДПІ доказів, які б однозначно свідчили про недостовірність документів, наданих позивачем, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев