Ухвала суду № 56646138, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Київ К/800/35314/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейтар"

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013

у справі № 810/1201/13-а Київського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "Рейтар")

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - МДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013, у задоволенні позову ТОВ "Рейтар" про скасування податкових повідомлення - рішень МДПІ від 05.03.2013 № 0000032200, № 0000042200 відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Рейтар", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та застосування норм матеріального права та вирішення спору, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заперечуючи проти касаційної скарги, МДПІ просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 № 0000032200, № 0000042200, якими ТОВ "Рейтар" збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 712340,00 грн. та з податку на прибуток на 747957,00 грн. відповідно, стали висновки, викладені в акті від 20.02.2013 № 88-22/33011171 про результати невиїзної документальної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по взаємовідносинах із ТОВ "Ювілайт" (код ЄДРПОУ 37700606) за період з 01.08.2012 по 31.10.2012. Згідно з висновками цього акту ТОВ "Рейтар" порушено вимоги підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 201.1, 201.6, статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого товариством занижено податок на прибуток за ІІІ - ІV квартали 2012 року на 498638,00 грн., а ПДВ - на 474893,00 грн. Такий висновок податкового органу обґрунтований тим, що операції ТОВ "Рейтар" з придбання експедиційних послуг на підставі договору із ТОВ "Ювілайт" від 02.08.2012 №02/08-12 не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки за результатами аналізу інформації, отриманої внаслідок заходів податкового контролю (використані результати перевірок про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ювілайт"), діяльність вказаного підприємства має ознаки фіктивності: ТОВ "Ювілайт" не має матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, як-то, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо, чисельність працюючих на ТОВ "Ювілайт" відповідно до баз даних ДПІ у Печерському районі становить 1 особа; згідно акту ДПІ від 09.11.2012 №4735/22-10/37702776 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес-Ін-Мастер" (основного постачальника ТОВ "Ювілайт" за період з 01.01.2009 по 31.10.2012 - 99 %) ТОВ "Бізнес-Ін-Мастер" не має необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності матеріально-технічних та трудових ресурсів; ТОВ "Бізнес-Ін-Мастер" зареєстровано на підставну особу (згідно пояснень, наданих засновником та директором юридичної особи - громадянином ОСОБА_2 старшому оперуповноваженому відділу ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва у межах кримінальної справи № 56-3089, порушеної за фактом фіктивного підприємництва, останній не мав на меті здійснювати підприємницьку діяльність, а підприємство зареєстрував за грошову винагороду); у протоколі допиту громадянина ОСОБА_3 - свідка по кримінальній справі № 07-6068 за обвинуваченням громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчинені у складі організованої групи злочинів, передбачених статтями 28, 200, 205, 212, 358, 366 Кримінального кодексу України, дані свідчення щодо обставин створення фіктивного підприємства ТОВ "Ювілайт". Крім того, ТОВ "Рейтар" на момент перевірки не надало договір із ТОВ "Ювілайт" від 02.08.2012 №02/08-12 та документи, які підтверджують показники податкової звітності, а надані податкові накладні та акти здачі - прийняття робіт щодо послуг експедиційного супроводження у серпні - жовтні 2012 року на суму 2 848 758,00 грн., вартість яких без ПДВ була віднесена до валових витрат, а ПДВ - до податкового кредиту, не містять інформації щодо вантажу, який супроводжувався, доцільності та потреби у експедиційному супроводженні, відстані експедиційного супроводження, місця навантаження та розвантаження, маршруту, критеріїв формування вартості послуг.

У судовому процесі ТОВ "Рейтар" не підтвердив належними та допустимими доказами свої заперечення проти вище зазначених доказів МДПІ, що спростовують достовірність інформації щодо господарських операцій із ТОВ "Ювілайт" в документах первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вище зазначених доказів щодо характеру діяльності ТОВ "Ювілайт", відсутності з боку позивача доказів на спростування обставин щодо безтоварності поставки експедиційних послуг з боку цього товариства, не відповідність актів здачі-прийняття робіт, складених між ним і ТОВ «Ювілайт», вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо первинного документу через неконкретність зазначеної в них інформації щодо змісту, обсягу господарської операції, оцінку яким було надано судами з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли правильного висновку, що надані позивачем документи (податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт) не є належними доказами права позивача на збільшення в податковому обліку сум валових витрат та податкового кредиту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на серпень-жовтень 2012 року) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу (в редакції, чинній станом на серпень-жовтень 2012 року) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції, чинній до 01.07.2015).

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом доказів, що документи, на підставі яких платник податків, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову платника податків щодо протиправності податкового повідомлення-рішення.

Правильно застосувавши наведені норми матеріального та процесуального права, встановивши безтоварність господарських операцій, за наслідками яких ТОВ "Рейтар" було сформовано дані податкового обліку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень, що є предметом спору.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейтар" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев