Ухвала суду № 56646132, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Київ К/800/46568/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012

у справі № 2а-2997/10/0870 Запорізького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооіл Групп" (далі - ТОВ "Агрооіл Групп")

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2010 в позові ТОВ "Агрооіл Групп" про скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ від 24.03.2010 № 0000382302/0/4390/10/23 та від 21.05.2010 № 0000382302/1 відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, позов ТОВ "Агрооіл Групп" задоволено частково: податкові повідомлення-рішення ДПІ від 24.03.2010 № 0000382302/0/4390/10/23 та від 21.05.2010 № 0000382302/1 скасовані в частині визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на 52 756,50 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що на підставі акту від 09.03.2010 № 585/23-34440939 про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Агрооіл Групп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2009 ДПІ прийняла податкове повідомлення - рішення від 24.03.2010 № 0000382302/0/4390/10/23, яким товариству збільшила податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 839 608,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 858959,50 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення від 24.03.2010 № 0000382302/0/4390/10/23 залишено без змін, а з метою доведення нових строків сплати суми податкового зобов'язання податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010 № 0000382302/1 на такі ж суми.

Згідно з висновками акту від 09.03.2010 № 585/23-34440939 позивачем, крім іншого, порушено вимоги пункту 1.32 статті 1, пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпунктів 8.3.1, 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8, пункту 10.1 статті 10, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства"від 28.12.1994 № 334/94-ВР (втратив чинність з 01.04.2011, за винятком деяких статей у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР), внаслідок чого завищено податок на прибуток за 2007 рік на загальну суму 6 810,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 846 418,00 грн.

Висновок ДПІ про заниження ТОВ "Агрооіл Групп" податкових зобов'язань з податку на прибуток обґрунтований тим, що товариство не мало права на валові витрати у сумі 2871405,00 грн., сформовані на підставі первинних документів ПП "Меридіан 08", підписаних від імені цього товариства неналежною особою (вироком у кримінальній справі встановлено, гр. ОСОБА_2, маючи умисел на привласнення печатки ПП "Меридіан 08" заволодів нею та без правових підстав, не перебуваючи у штаті цього підприємства, почав використовувати її шляхом внесення відтисків у офіційні документи цього підприємства); товариство зависило амортизаційні відрахування на суму 140685,00 грн. з огляду на те, що при розподілі за групами основних фондів придбане обладнання для лабораторії, яке, на думку податкового органу, має відображатися у 2-й групі основних фондів, було віднесено до 4-ї групи основних фондів.

Висновок суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог вмотивований тим, що позиція ДПІ щодо належності "обладнання для лабораторії" до 2-ї групи основних фондів не узгоджується з вимогами підпункту 8.2.2 Закону № 334/94-ВР, відповідно до якого до 2-ї групи основних фондів відносяться: автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське обладнання.

За загально прийнятим визначенням лаборатомрне обладнання (устаткувамння) - обладнання, яке дозволяє моделювати технологічні процеси в реальних умовах, а також готувати проби різних матеріалів для їх дослідження.

Згідно з підпунктом 8.2.2 пунктом 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) основні фонди поділяються на такі групи: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 i 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Відповідно до Державного класифікатору України ДК 013-97 "Класифікація основних фондів", затвердженого наказом Держстандарту України від 19.08.1997 № 507, який призначено для використання в автоматизованих системах керування для вирішення таких завдань: - організації систематичного обліку та звітності в частині основних фондів; - визначення норм амортизації основних фондів та віднесення амортизаційних відрахунків на витрати виробництва; - проведення робіт з перепису, оцінки та переоцінки обсягів складу і стану основних фондів; - реалізації комплексу облікових функцій з основних фондів у межах робіт з державної статистики; - здійснення міжнародних зіставлень за структурою і станом основних фондів; - визначення розрахунків похідних економічних показників, включаючи фондоємність, фондоозброєність, фондовіддачу тощо, а також рекомендованих нормативів проведення капітальних ремонтів основних фондів, "обладнання для лабораторії" не віднесено до жодної групи з основних фондів.

З огляду на викладене, а також враховуючи обставини встановлені судом апеляційної інстанції, що "обладнання для лабораторії", яке складалося з програмного забезпечення та використовувалася позивачем у комплексі з комп'ютерною технікою, не має ознак побутового приладу, вартість яких відповідно до підпунктом 8.2.2 пунктом 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР відноситься до 2-ї групи основних фондів, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що таке обладнання для лабораторії, правомірно віднесено позивачем до 4 групи основних фондів за ознаками "електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми", відтак висновки контролюючого органу про завищення ТОВ "Агрооіл Групп" амортизаційних відрахувань обґрунтовано визнано апеляційним судом безпідставними.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи згідно з положеннями частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено в межах касаційної скарги.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев