Ухвала суду № 56642234, 23.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 826/27461/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2015 р. № 0002981500.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта») є юридичною особою, видами діяльності якої за КВЕД є 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами та 47.30 - роздрібна торгівля пальним.

Володимир-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - Володимир-Волинська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області) було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем в його податковій звітності з акцизного податку за червень 2015 року, за результатом якої складено акт від 13.08.2015 р. № 675/15-135390.

В акті перевірки відповідачем встановлено неправомірне відображення ПАТ «Укрнафта» у р. 5.4 та 6.4 Додатку 6 до декларації з акцизного податку ПАТ за червень 2015 року вартості від реалізації пального для комерційного призначення в сумі 140 387,12 грн. та порушення ст.ст. 213, 214, пп. 215.3.4 ст. 215, ст. 216 Податкового кодексу України, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті.

Висновки акту перевірки мотивовані тим, що позивачем здійснювалась роздрібна торгівля паливом через мережу АЗС, а не реалізація товарів для комерційного використання.

На підставі акту перевірки Володимир-Волинською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2015 р. № 0002981500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку від реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 10 530,00 грн., з яких 7020,00 грн. - за основним платежем та 3 510,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним ПАТ «Укрнафта» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у період, за який проводилась перевірка, позивачем була здійснена реалізація пального для комерційного призначення на підставі договору поставки з ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас», а не роздрібна торгівля, як помилково вважає відповідач.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 75.1 та пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

У пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Згідно з пп. 212.1.11 п.212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Підпунктом 212.3.1 пункту 212.3 статті 213 ПК України передбачено, що особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Відповідно до п. 213.1.9 п. 213.1, пп. 214.1.4 п. 214.1 ст.214 ПК України об'єктом оподаткування є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів; базою оподаткування є вартість підакцизних товарів (з ПДВ), що реалізовані суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі.

Згідно з п. 216.9 ст.216 ПК України датою здійснення такої операції є дата виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві й надавання йому торговельних послуг.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У ч. 1 ст. 698 ЦК України визначено, що за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно з ч. 1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що об'єктом оподаткування акцизним податком в порядку ст.ст. 212, 213, 214, 216 ПК України є операції з роздрібної реалізації підакцизних товарів, зокрема палива.

При цьому, слід враховувати, що роздрібною торгівлею є реалізація продукції кінцевому споживачу для задоволення його особистих некомерційних потреб.

Водночас, кваліфікуючою ознакою договору поставки, який укладається між суб'єктами господарювання, є те, що товар купляється покупцем з метою використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що між позивачем і ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас» було укладено договір поставки від 01.11.2004 р. № 26-1341в-АЗС з відповідними додатковими угодами до нього /а.с. 32-42/.

Зі змісту зазначеного договору, зокрема п.п.1.1, 2.1, 4.1, та додаткових угод, а саме п. 1 додаткової угоди від 27.06.2007 р. № 3, п.1.1 додаткової угоди від 12.04.2010 р. № 8, додатку № 4, вбачається, що сторони домовились про поставку палива (бензину, газу, дизельного палива) на умовах оптової торгівлі за оптовою знижкою.

Основним видом діяльності контрагента позивача за КВЕД є роздрібна торгівля пальним.

Товарність операцій за вказаним договором і додатковими угодами до нього підтверджується відповідними актами приймання-передачі і під сумнів відповідачем не ставиться.

Операції з вказаним контрагентом були обліковані позивачем як комерційні у додатку 6 до декларації з акцизного податку за червень 2015 року /а.с. 45/.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку між позивачем і ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас» було здійснено комерційні операції з поставки пального, які не підпадають під ознаки роздрібної торгівлі у розумінні ПК України, зокрема пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14, а отже, й підстави для їх оподаткування як операцій з роздрібної торгівлі пальним у даному випадку відсутні.

При цьому, апеляційний суд відзначає, що сам по собі договір поставки, який був укладених між позивачем і його контрагентом, за своєю юридичною природою не має на меті задоволення особистих некомерційних інтересів, оскільки укладений між двома суб'єктами господарювання для використання товару у підприємницькій діяльності покупця або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що у відповідності до акту перевірки від 13.08.2015 р. № 675/15-135390, на підставі висновків якого відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податковим органом було проведено камеральну перевірку позивача, без дослідження його первинної документації, зокрема по операціям з ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас», а отже й без встановлення юридичної природи спірних операцій.

Більш того, колегія суддів зазначає, що п. 123.1 ст. 123 ПК України регламентовано ставки штрафу, який накладається контролюючим органом на платника в разі самостійного визнання зазначеним суб'єктом владних повноважень податкового зобов'язання, а саме 25% суми визначеного податкового зобов'язання при первісному вчиненні правопорушення та 50% - при повторному протягом 1095 днів, однак, у даному випадку відповідачем не обґрунтовано розмір штрафу, який був ним накладений на позивача (50%) і не доведено, що товариством вчинено повторне правопорушення у розумінні п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Враховуючи зазначені обставини і докази у їх сукупності, у відповідності до вимог ст. 86 КАС України, судова колегія вважає, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для визнання протиправним і скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.08.2015 р. № 0002981500.

Доводи апелянта про те, що позивачем за операціями з ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас» було здійснено роздрібний продаж палива, є безпідставними, голослівними і такими, що спростовуються матеріалами справи.

Посилання апелянта на Інструкцію від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, Наказ від 02.09.2014 р. № 879, Постанову КМУ від 20.12.1997 р. № 1442 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції з підстав, зазначених вище.

Твердження апелянта про те, що операції позивача з ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас» мають такі ознаки, як продаж кінцевому споживачу для задоволення його власних потреб, що на думку податкового органу є підставою для їх оподаткування як операцій з роздрібної торгівлі за ставкою 5%, колегія суддів вважає не обґрунтованими і такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як відзначалось вище, спірні операції здійснювались між позивачем і його контрагентом за договором поставки та для використання товару у підприємницькій діяльності покупця або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Доводи апелянта про те, що при продажу палива позивач нараховував своїм покупцям акцизний податок 5%, однак до бюджету по деяким з операцій його не сплачував, апеляційний суд вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не підтверджуються жодними доказами і не доводять правомірності прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Більш того, у фіскальних чеках (звітах) та реєстрі, що наявні у матеріалах справи /а.с. 46-51/, відсутні відомості щодо нарахування позивачем його контрагенту - ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас» 5% акцизного податку.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.08.2015 р. № 0002981500 та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року - без змін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення права апелянта на доступ до правосуддя ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2016 року йому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка набрала чинності станом на дату виникнення в апелянта права на апеляційне оскарження, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка була чинною на момент звернення позивача до суду першої інстанції з адміністративним позовом у цій справі, закріплено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень або юридичною особою майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

У Законі України «Про Державний бюджет на 2015 рік» станом на 01.01.2015 р. було встановлено розмір мінімально заробітної плати 1218,00 грн.

Тож, сума судового збору, яка підлягала сплаті позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом становить 1218,00 грн., а розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі - 1339,80 грн. та підлягає стягненню з апелянта на користь Київського апеляційного адміністративного суду, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 8 та ст. 9 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року - без змін.

Стягнути з Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на користь Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в розмірі 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з дня направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.