Ухвала суду № 56638910, 14.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1975/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Варикаші О.Д.

суддів - Бабія А.П.

- ОСОБА_2

при секретарі - Желєзнову В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17.12.2015 року про забезпечення позову, по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,-

встановила:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до суду до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Крім того, ОСОБА_4 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти, які належать ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий номер НОМЕР_1, в межах суми боргу 249102,95 грн., що містяться або будуть міститись в майбутньому протягом періоду стягнення боргової суми на поточних, карткових, депозитних та будь-яких інших його рахунках у ПАТ «Акцент-Банк».

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.12.2015 року заяву ОСОБА_4 задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий номер: НОМЕР_1) в межах суми боргу 221734,20 грн., що містяться на поточних, карткових, депозитних та будь-яких інших його рахунках у ПАТ «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: 49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 11. В задоволенні решти вимог, відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду про забезпечення позову, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17.12.2015 року, в якій просить зняти арешт з його рахунків та визнати його гроші згідно Закону України «Про виконавче провадження» такими, котрі не підлягають стягненню, посилаючись на п. 10 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» та на те, що грошові кошти, на які накладено оскаржуваною ухвалою суду арешт, перераховані йому на лікування в звязку з нещасним випадком, який трапився з ним під час роботи.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_4 та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши виділені матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Згідно зі ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 151-152 ЦПК України та дійшов правильного висновку, наклавши арешт на грошові кошти, які належать відповідачеві, в межах суми боргу.

Тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано і на підставі закону вжив вказані заходи забезпечення позову.

Оскільки, вжиті судом заходи забезпечення позову гарантують виконання можливого ухваленого на користь позивача по справі рішення, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, так як у відповідача відсутнє будь-яке інше майно та грошові кошти, що останній підтвердив в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що грошові кошти, на які накладено арешт, виплачені йому, як компенсаційна виплата та на лікування з посиланням на п. 10 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», судова колегія не приймає до уваги.

Оскільки, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення не може бути звернено на допомогу на лікування.

Проте, у виділених матеріалах справи відсутні та суду апеляційної інстанції не надані переконливі докази того, що грошові кошти, на які оскаржуваною ухвалою суду накладено арешт, є допомогою на лікування.

Також судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на Афідевіт (а. с. 44), відповідно до якого ОСОБА_3 виплачена сума в розмірі 65000 дол. США, як компенсаційна виплата у звязку з нещасним випадком, що стався з ним під час роботи. Оскільки, з цього документу не вбачається що ці кошти є допомогою на лікування та в матеріалах справи відсутні переконливі докази того, що саме на ці кошти накладено арешт оскаржуваною ухвалою суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення чи неправильне застосування судом першої інстанції вимог закону при постановленні ухвали про забезпечення позову від 17.12.2015 року та не можуть бути прийняті до уваги, так як не спростовують висновки суду.

За таких обставин, правові підстави для скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 17.12.2015 року, відсутні.

Керуючись ст. ст. 304, 307, п. 1 ст. 312, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17.12.2015 року про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

ОСОБА_5

ОСОБА_2