Ухвала суду № 56631871, 23.03.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1726/15

Провадження № 22-ц/779/669/2016

Категорія 41

Головуючий у 1 інстанції Гордій . В. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

за участю: апелянта ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної негативної інформації, - за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Косівського районного суду від 12 січня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

В вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом, зазначивши, що 11.02.2014 року під час скликання сесії Косівської міської ради секретарем Косівської міської ради було зачитано письмове повідомлення адресоване міському голові від ОСОБА_4 В даному повідомленні, поширеному публічно, містились образливі слова щодо позивача, які принижують його честь, гідність та ділову репутацію. Уточнивши в листопаді 2015 року позовні вимоги, ОСОБА_2 просив встановити факт недостовірності інформації у письмовому повідомленні міському голові м. Косова ОСОБА_5 від 14.01.2014 року, розповсюджену відповідачем ОСОБА_4 через секретаря Косівської міськради на 27 сесії 6 демократичного скликання Косівської міськради, а саме «неуку» ОСОБА_2Г» шляхом проголошення з трибуни сесійної зали Косівської міськради та визнати дані слова недостовірною інформацією, зобовязати відповідача спростувати недостовірну інформацію про позивача за написані слова «неук» у повідомленні на імя міського голови м. Косова від 14.01.2014 року в порядку встановленому законом за рахунок особи, яка її поширила, у такий же спосіб та публічно вибачитись перед позивачем на сесії Косівської міської ради у присутності депутатів, громадських діячів і запрошених громадян, заборонити відповідачу вчиняти в майбутньому аналогічні дії, які принижують, ображають честь, гідність та ділову репутацію позивача, що виражаються в письмових заявах, листах, повідомленнях, запереченнях у спілкуванні, стягнути з відповідача 81 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Косівського районного суду від 12.01.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилається на те, що ст. 302 ЦК України встановлює обовязок особи, яка поширює інформацію переконатись в її достовірності, чого відповідачем не було зроблено. Отже оскаржувана інформація в повідомленні відповідача містить інформацію про те, що позивач «неук», що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність і ділову репутацію в громадській думці з точки зору загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі, а тому підлягає спростуванню. Суд не звернув увагу, що позивач у 1991 році з відзнакою закінчив Косівську ЗОСШ №2 і в тому ж році поступив до Львівського державного сільськогосподарського інституту, який закінчив в 1996 році, здобувши освіту за спеціальністю землевпорядкування, кваліфікація спеціаліста інженер-землевпорядник, а також захистив дисертацію. Тому негативна інформація поширена про позивача є недостовірною, а на відповідача покладається обовязок надання доказів достовірності поширеної негативної інформації. В рішенні суду міститься посилання на копію листа позивача на адресу директора Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва НААН України, в якому відповідач виявив граматичні помилки, проте суду не було надано оригіналу зазначеного листа, його зміст не був предметом спору. Вказує, що висловлена відповідачем негативна інформація не носить характеру оціночного судження, чи критики щодо використання повноважень та функцій і обовязків депутата міської ради. За наведених доводів просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Оскаржуване рішення даним вимогам чинного законодавства відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у висловлюваннях ОСОБА_4 відсутнє поширення відомостей, які б порочили честь, гідність чи ділову репутацію позивача, або були висловлені у непристойній чи образливій формі.

Так, суд проаналізувавши зміст повідомлення від 14.01.2014 року, яке написане ОСОБА_4 і зареєстроване в Косівській міській раді №17/02-21 вважав, що відповідач висловив в даному листі своє критичне оціночне судження щодо позивача і його знань українського правопису.

Стаття 297 ЦК України передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Проте матеріали справи не свідчать, що ОСОБА_2 згідно ст.ст. 58, 59, 60 ЦПК України було доведено належними та допустимими доказами поширення з боку відповідача неправдивої інформації та здійснення інших дій, які б принижували його честь, гідність, ділову репутацію і тому неможливо визнати, що останніми було завдано моральної шкоди позивачу по справі.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Вищенаведеними положеннями законодавства спростовуються доводи апелянта щодо помилкового визначення судом першої інстанції характеру спірної інформації та невжиття заходів щодо встановлення її достовірності чи недостовірності.

За змістом інформація висловлена в повідомленні від 14.01.2014 року голові Косівської міської ради та зачитана секретарем на сесії фактично є вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, так як ОСОБА_2 є депутатом Косівської міської ради публічною особою, а вжите слово «неук» не є цензурним.

Відтак, суд першої інстанції правильно визначив, що за своїм характером озвучена ОСОБА_6 та поширена секретарем Косівської міської ради ОСОБА_7 інформація є оціночним судженням. Крім цього, колегією суддів встановлено що відповідач звернувся з даним листом до міського голови щодо дій депутата міської ради - землевпорядника ОСОБА_2, а не до сесії міської ради, через конфлікт між сторонами із-за спірної земельної ділянки.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання ОСОБА_6 публічно вибачитись за поширення недостовірної інформації, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що примусове вибачення як спосіб судового захисту не передбачено нормами ст.ст. 16, 277 ЦК України.

Оскільки відповідач не завдав шкоди немайновим правам позивача то відшкодування моральної шкоди на підставі ст.23 ЦК України є також безпідставним. Крім того, будь-яких доказів в обґрунтування стягнення з відповідача грошового відшкодування моральної шкоди саме в розмірі 81 000 грн. ОСОБА_2 суду не представив.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 -відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 12 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

ОСОБА_8

ОСОБА_9