Ухвала суду № 56617612, 17.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2016 рокусправа № 804/7570/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІФАРБ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІФАРБ» (далі - ТОВ «ПОЛІФАРБ») звернулося до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська), в якому просить визнати протиправними та скасувати винесенні ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська 21.05.2015 року податкове повідомлення - рішення №0001112205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 218 149 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 54 537,25 грн. та податкове повідомлення - рішення №0001102205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 288 012 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 160 066 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2015 року позов задоволено, визнані протиправними та скасовані винесені ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська 21.05.2015 року податкове повідомлення - рішення №0001112205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 218 149 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 54 537,25 грн. та податкове повідомлення - рішення №0001102205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 288 012 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 160 066 грн., стягнуто з Державного бюджету на користь позивача судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська в період з 02.04.2015 року по 23.04.2015 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПОЛІФАРБ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт № 470/04-67-22/05/24227085 від 30.04.2015 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи пп. 14.1.1, 14.1.191 п.14.1 ст.14; п.44.1 ст.44; пп.135.5.4, пп.135.5.7 п.135.5 ст.135; п.138.1, 138.2. 138.4, 138.6 ст.138; п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139; п.140.2 ст.140; пп.159.3.6 п.159.3 ст.159 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 320 132 грн. в тому числі за 2013 рік на суму 288 012 грн., за 2014 рік на суму 32 120 грн.; п.192.1 ст.192; п.198.3, 198.6 ст. 198; п.201.1., 201.4, 201.6, 201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 218 149 грн., в тому числі за квітень - червень 2013 року на суму 182 460 грн., за липень - серпень 2014 року на суму 35 689 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 21.05.2015 року прийняті податкове повідомлення - рішення №0001112205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 218 149 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 54 537,25 грн. та податкове повідомлення - рішення №0001102205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 288 012 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 160 066 грн., які оскарженні позивачем в судовому порядку.

Відповідно до приписів пп.134.1.1 п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2,138.4 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем з контрагентами укладено наступні договори, а саме: з ТОВ «ТД» ХімІнтер» договір поставки товару №042940 від 29.04.2013 року; з ТОВ «Раміра Люкс» договір № 0111/13-1 від 01.11.2013 року щодо виконання робіт по ремонту кровлі складу, загальною площею 300 м/кв. за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Будьоного, 10; а також позивач мав господарські відносини з ТОВ «Т.О.Н» щодо придбання бензину за готівкові кошти та з ТОВ «Дніпрооптторг» щодо поставки товару.

Господарські відносини позивача з даними контрагентами підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, видатковими накладними, товаро - транспортними накладними, видатковими касовими ордерами, рахунками - фактурами, платіжними дорученнями, фіскальними чеками тощо.

Згідно з пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п.135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами пп. 14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає, в тому числі, одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ПОЛІФАРБ» та ТОВ «Кодест» укладено договір купівлі - продажу товарів № 208 від 20.03.2008 року, виконання якого підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону №996-XIV.

Податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат за перевірений період кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ «Кодест» за період III квартал 2010 року в розмірі 603 552,58 грн., так як дана заборгованість набула статусу безнадійної внаслідок ліквідації контрагента відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 року по справі №804/3593/13-а, яка набрала законної сили 18.08.2013 року, а тому вважається отриманою підприємством безповоротною фінансовою допомогою, що підлягала включенню до складу валових доходів у 2013 році.

Судом першої інстанції дійшов вірного висновку, що на час здійснення відповідачем перевірки запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно ТОВ «Кодест» внесено не було, а отже дана заборгованість не може вважатися безнадійною, а оскільки позивачем сума заборгованості включена до декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, це позбавляє можливості податковий орган визначати податкові зобов'язання позивачу за межами строків передбачених ст.102 ПК України.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що позивач правомірно включив до складу валових витрат перевіреного періоду суми вартості наданих послуг та поставленого товару по операціям з контрагентами ТОВ «ТД» ХімІнтер», ТОВ «Раміра Люкс», ТОВ «Дніпрооптторг», ТОВ «Т.О.Н» та мав усі необхідні розрахункові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, а тому висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 448 078 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0001102205 від 21.05.2015 року є неправомірними.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Господарські відносини позивача з контрагентами ТОВ «ТД» ХімІнтер», ТОВ «Раміра Люкс», ТОВ «Дніпрооптторг», ТОВ «Т.О.Н» підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону №996-XIV.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу податкового кредиту за перевірений період правомірно віднесено суми податку на додану вартість по виписаним зазначеними контрагентами податковим накладним, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Оскільки відповідачем не надані належні докази нереальності господарських операцій позивача з контрагентами, не існує судових рішень, якими контрагенти визнані фіктивними, а їх установчі документи - недійсними, на час дії угод ТОВ «ТД» ХімІнтер», ТОВ «Раміра Люкс», ТОВ «Дніпрооптторг», ТОВ «Т.О.Н» були зареєстровані в установленому порядку як платники податку на додану вартість, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем висновок про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами зроблений на припущеннях.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ «ТД» ХімІнтер», ТОВ «Раміра Люкс», ТОВ «Дніпрооптторг», ТОВ «Т.О.Н», а тому нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 272 686, 25 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0001112205 від 21.05.2015 року є неправомірним.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що винесені ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська 21.05.2015 року податкові повідомлення - рішення №0001112205, №0001102205 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Суд першої інстанції у відповідності до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України правильно присудив з Державного бюджету України на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 487,20 грн.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова