Ухвала суду № 56617613, 17.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2016 рокусправа № 2-а-11057/08/0570 провадження №СНДО/808/49/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Донецької митниці ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року по справі №2-а-11057/08/0570(провадження №СНДО/808/49/14) за позовом ОСОБА_2 до Міністерства доходів та зборів України, Донецької митниці ДФС про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та незаконним його звільнення з посади головного інспектора митного поста "Донецьк-аеропорт" Східної регіональної митниці, зобов'язати Державну митну службу України поновити його на посаді та стягнути заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року, ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2014 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано наказ Державної митної служби України №665-к від 25 квітня 2008 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади головного інспектора митного поста "Донецьк-аеропорт" Східної регіональної митниці. Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного інспектора митного поста "Донецьк-аеропорт" Східної регіональної митниці з 30 квітня 2008 року. В частині позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового судового розгляду постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Стягнуто з Донецької митниці Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ 39496499; 87510, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, 1) на користь ОСОБА_2 (відома адреса: 83119, АДРЕСА_1) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 243076,05 грн. (двісті сорок три тисячі сімдесят шість гривен 05 копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Донецька митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з Митниці на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Заявник апеляційної скарги, посилаючись на

положення ст..235 КЗпП України, вказує на те, що середній заробіток може бути стягнутий за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік. Стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (більше одного року) можливе лише за умови, якщо заява про поновлені на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника. Відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не досліджувались зазначені обставини, судом не мотивована висновку про стягнення з Митниці розміру грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, не перевірено, чи були підстави для відповідного зменшення розміру стягуваної суми.

У судове засідання сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились. Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання представника. В обґрунтування заявленого клопотання Митниця посилалась на неможливість прибуття у судове засідання з огляду на територіальну віддаленість та відсутність фінансування на відрядження. Вивчивши подане клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Таким чином, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, при цьому колегією суддів врахована відсутність з боку відповідача клопотань про дослідження нових доказів у справі, щоб унеможливлювало розгляд справи за наявними матеріалами справи і відповідно було б перешкодою для розгляду справи у відсутності відповідача. Відсутність належного фінансування державної установи не може бути підставою для відкладення розгляду справи та порушення, у зв'язку з цим, строків розгляду справи, які встановлені законом.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що наказом Державної митної служби України від 29 січня 2008 рок № 61 "Про ліквідацію митних органів", з метою оптимізації діяльності структури митних органів, з 1 травня 2008 року ліквідовано, зокрема Східну регіональну митницю. Наказом Державної митної служби України від 29 січня 2008 року № 64 "Про створення нових митниць і зміну зон діяльності деяких митниць" створено Східну митницю.

18 лютого 2008 року Голова комісії з питань ліквідації Східної регіональної митниці повідомив ОСОБА_2 про наступне звільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв'язку ліквідацією Східної регіональної митниці.

На виконання наказу Державної митної служби від 29 січня 2008 року № 61, наказом Державної митної служби України від 25 квітня 2008 року № 665-к ОСОБА_2 звільнено із займаної посади 30 квітня 2008 року, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2014 року скасовано наказ Державної митної служби України №665-к від 25 квітня 2008 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади головного інспектора митного поста "Донецьк-аеропорт" Східної регіональної митниці та поновлено ОСОБА_2 на посаді головного інспектора митного поста "Донецьк-аеропорт" Східної регіональної митниці з 30 квітня 2008 року.

Судом першої інстанції, за наслідком нового розгляду справи в частині заявлених вимог щодо стягнення середнього заробітку, стягнуто середній заробіток з Митниці за період з 30 квітня 2008 року (день звільнення) по 29 жовтня 2014 року (день ухвалення судом рішення про поновленні на роботі). Розрахунок середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача, судом здійснено з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995р.; довідки Митниці про середньоденну заробітну плату позивача; з урахуванням доходу, який отримано позивачем за вказаний період за місцем нової роботи.

Правильність розрахунку розміру середнього заробітку відповідачем, з огляду на доводи апеляційної скарги, не заперечувався. Натомість, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, без урахування положень ст..235 КЗпП України, якою передбачено, що середній заробіток може бути стягнутий за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як слідує з аналізу вказаної норми права, оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника.

Матеріали справи не містять доказів того, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року саме з вини позивача. Таких доказів, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції, відповідачами також надано не було.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження вини органу, що розглядав трудовий спір, або вини Міністерства доходів і зборів, або Донецької митниці ДФС, що призвело до розгляду зави про поновлення на роботі більше одного року, є необґрунтованим, оскільки положення ст..235 КЗпП України не ставлять в залежність виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу від вказаних обставин. Єдиною підставою для обмеження виплати середнього заробітку одним роком, згідно вказаної норми права, є вині дії (бездіяльність) працівника (не з'являвся на виклик до суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи), які призвели до розгляду справи більше одного року. Але таких обставин, як зазначено вище, у цій справі встановлено не було.

Отже, встановивши обставини справи, які свідчать про те, що в даному випадку питання про поновлення позивача на роботі розглядалось більше року з незалежних від позивача обставин, суд першої інстанції, керуючись приписами ст. 235 КЗпП, дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення на користь позивача заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки, апеляційна скарга не містить інших доводів, якими б відповідач спростовував обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецької митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року по справі № 2-а-11057/08/0570(провадження №СНДО/808/49/14) - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 21.03.2016р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська