Ухвала суду № 56617119, 17.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/4419/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника позивача - Заремби М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Каїсса» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року приватне сільськогосподарське підприємство «Каїсса» (далі -ПСП «Каїсса») звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - ДПІ у м. Херсоні) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 серпня 2013 року:

- №0000062206, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 062 598,56 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 1 418 407,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 644 191,08 грн.;

- №0000052206, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2 732 795,60 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 2 083 996,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 648 799,23 грн.

В обґрунтування зазначено про помилковість висновку контролюючого органу про порушення підприємством вимог податкового законодавства, оскільки ним з контрагентами здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких, станом на час проведення позапланової виїзної перевірки були наявні всі первинні документи.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволений та скасовані податкові повідомлення-рішення від 13 серпня 2013 року за №0000062206 та за №0000052206.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального права та просить прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Клопотання апелянта про відкладення розгляду справи було залишено без задоволення, як необґрунтоване.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що основним видом діяльності ПСП «Каїсса» є: виробництво нерафінованих олії та жирів; виробництво рафінованих олії та жирів; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; надання інших індивідуальних послуг.

01 червня 2011 року між ПСП «Каїсса» (Покупець) та ТОВ «Ерфольгія» (Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №ДГ-016, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити в узгоджені терміни масло соняшникове нерафіноване для технічних цілей, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її вартість. (т.1 а.с.71-72).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору матеріали справи містять первинні документи, а саме: видаткові, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжне доручення, банківські виписки (т.1 а.с.73-107).

10 січня 2011 року між ПСП «Каїсса» (Покупець) та ТОВ «Калина Торг Плюс» (Постачальник) було укладено договір поставки №100111, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити в узгоджені терміни масло соняшникове нерафіноване першого сорту, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її вартість. (т.1 а.с.108-109).

На підтвердження виконання умов даного договору надані наступні докази: видаткові, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківську виписку (т.1 а.с.110-116).

25 травня 2011 року між ПСП «Каїсса» (Покупець) та ТОВ «Оріал» (Постачальник), було укладено договір поставки №25/05, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність соняшникову олію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за цінами в кількості, номенклатурі та асортименті, вказаними в рахунках-фактурах та специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору (т.1 а.с.117-118).

На підтвердження виконання умов даного договору податковою інспекцією досліджувалося: видаткова накладна, податкові накладні, товарно-транспортна накладна, банківська виписку (т.1 а.с.119-122).

16 лютого 2012 року між ПСП «Каїсса» (Покупець) та ТОВ «Фарбегут» (Постачальник), було укладено договір поставки №160212, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити в обумовлені договором строки соняшникову олію нерафіновану, наливом, першого сорту, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. (т.1 а.с.123-125).

На підтвердження виконання умов даного договору надано наступні докази: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки (т.1 а.с.126-189).

01 березня 2011 року між ПСП «Каїсса» (Покупець) та ТОВ «Спалдус» (Постачальник) було укладено договір поставки №010311, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність соняшникову олію нерафіновану першого сорту, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. (т.2 а.с.11-12).

На підтвердження виконання умов даного договору до матеріалів справи долучено наступні докази: видаткову накладну, податкову накладну, платіжне доручення, довідку про рух товару і коштів між ПСП «Каїсса» та ТОВ «Спалдус» за період с 01 листопада 2011 року по 30 березня 2011 року (т.2 а.с.13-15, 27).

Також, на підтвердження використання придбаної продукції у власній господарській діяльності до матеріалів справи надано Довідки про використання олії нерафінованої за періоди: з 17 лютого 2012 року - 13 квітня 2012 року, за 04 березня 2011 року - 04 березня 2011 року, 25 травня 2011 року - 25 травня 2011 року, 06 лютого 2011 року - 07 лютого 2011 року, за 23 червня 2011 року - 26 вересня 2011 року (т.2 а.с.28-53).

У період з 21 березня 2013 року по 22 березня 2013 року податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка ПСП «Каїсса» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Калина Торг Плюс», ТОВ «Спалдус» за 1 квартал 2011 року, ТОВ «Ерфольгія» за 2 квартал та 3 квартал 2011 року, ТОВ «Оріал» за 2 квартал 2011 року, ТОВ «Фарбегуд» за І квартал 2012 року.

Підставою для проведення перевірки були наслідки перевірок інших платників податків

За результатами вказаної перевірки складено акт від 22 березня 2013 року (т.1 а.с.7-24), у висновках якого зазначено на наступні порушення вимог податкового законодавства:

- п.5.1 пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.134.1 ст. 134, пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

На підставі даних порушень донараховано податок на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Калина Торг Плюс», ТОВ «Спалдус», ТОВ «Оріал», ТОВ «Ерфольгія», ТОВ «Фарбегуд» на загальну суму 2 083 996,37 грн., у тому числі по податковим періодам: за І квартал 2011 року у сумі 190 775,81 грн., за ІІ - ІV квартал 2011 року у сумі 595 624,10 грн., за І квартал 2012 року у сумі 1 297 596,46 грн..

- п.44.1 ст. 44, п.44.6 ст. 44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п. 198.1 ст. 198, п.198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201, п.201.7 ст. 201, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України на загальну суму 1 418 407,48 грн., а саме по податковим періодам: у червні 2011 року на суму 130 027,33 грн.; у серпні 2011 року у сумі 52 574,00 грн.; у лютому 2012 року у сумі 609 442,75 грн., у березні 2012 року у сумі 626 363,40 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Ерфольгія», ТОВ «Фарбегуд».

В Акті перевірки зазначено про надання підприємством посадовим особам інспекції, всіх вищеперелічених документів бухгалтерського та податкового обліку.

Свій висновок про порушення позивачем податкового законодавства, контролюючий орган зробив на підставі на підставі аналізу його Декларації з податку на прибуток, Декларації з податку на додану вартість, даних комп'ютерних інформаційних систем податкового органу та актів перевірок контрагентів.

Враховуючи встановлені Актом перевірки обставини та адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, ДПІ у м. Херсоні 13 серпня 2013 року прийняла наступні остаточні податкові повідомлення-рішення:

- №0000062206, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 062 598,56 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 1 418 407,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 644 191,08 грн.;

- №0000052206, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2 732 795,60 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 2 083 996,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 648 799,23 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення позивачем господарських операцій із контрагентами, з якими податковий орган заперечує факт реального їх здійснення, підтверджується належним чином засвідченими копіями первинних документів, які складені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність».

Крім того, підставою для задоволення позову було наявність судових рішень, які набрали законної сили, і якими було встановлено реальність здійснених позивачем господарських операцій з контрагентами, перелік яких наведений вище.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом першої інстанції з'ясовано, а судом апеляційної інстанції перевірено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, досліджено усі первинні документи, які були складено позивачем та його постачальниками відповідно до здійснених господарських операцій.

Питання, пов'язані з формуванням позивачем податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, врегульовано ст.ст.138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що ПСП «Каїсса» довело первинними документами факт здійснення господарських операцій щодо придбання товару та використання їх у власній господарській діяльності, відповідає матеріалам справи та є законним і обґрунтованим.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ПСП «Каїсса» мало господарські взаємовідносини з вказаними контрагентами у 2011 році, що було предметом розгляду інших судових справ, за результатами розгляду яких, були винесені судові рішення, які набрали законної сили та якими було встановлено реальність таких операцій.

Також необхідно зазначити, що посилання представника апелянта на акти перевірок контрагентів позивача, зокрема ТОВ «Калина Торг Плюс», ТОВ «Ерфольгія», ТОВ «Оріал» не можуть бути свідченням безтоварності господарських операцій, оскільки дані підприємства знаходяться на податковому обліку, на момент здійснення господарських операцій і на даний час є платниками податку на додану вартість, сплачують в установленому законом порядку податки, тобто є реально діючими підприємствами.

До того ж, такі контрагенти позивача як: ТОВ «Калина Торг Плюс», ТОВ «Ерфольгія», ТОВ «Фарбегут» займаються таким видом діяльності як виробництво нерафінованих олії та жирів, оптова торгівля таким видом товару.

Основним видом діяльності ТОВ «Оріал», який також за договором продавав соняшникову олію є оптова торгівля.

Саме операції з придбання у вказаних контрагентів нерафінованої, соняшниковій олії здійснювало ПСП «Каїсса».

Щодо посилання представника апелянта на акти про неможливість проведення перевірок ТОВ «Фарбегуд» та ТОВ «Спалдус», колегія суддів виходить з такого.

Так, на а.с. 12 об. в Акті перевірки зазначено, що директор ТОВ «Спалдус» на пропозицію провести позапланову перевірку його підприємства, зазначив, що він знаходиться у м. Києві та пропонував направити йому запит на надання документів поштою.

Отже, свідчити про те, що дане підприємство має стан - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням), немає підстав.

Також варто зазначити, що у сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

У справі, що переглядається, податковий орган не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчені поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували б висновок податкового органу про неможливість виконання контрагентами господарських операцій.

Заперечуючи проти податкових наслідків цих операцій, апелянт фактично послався на обставини, викладені в актах податкових перевірок цих контрагентів, щодо відсутності у них об'єктів оподаткування, наявності у цих контрагентів ознак фіктивного підприємництва та провадження ними протиправної діяльності.

Втім, колегія суддів зазначає, що висновки актів перевірок не є безпосереднім та беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій; такі висновки самі по собі не можуть спростовувати факти, засвідчені первинними документами.

Такі обставини, як відсутність у контрагента основних засобів не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки податковим органом не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати розглядувані послуги із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна.

Тим більш, що у перелічених контрагентів позивача був штат працівників, вони здійснювали господарську діяльність.

Одним із доводів контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій було те, що по ланцюгу постачання товару до позивача були постачальники товару з ознаками фіктивності.

Із цього приводу колегія суддів бажає зазначити наступне.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінивши представлені платником докази за правилами статті 86 КАС України, суд першої інстанції дійшов цілком об'єктивного висновку про дотримання платником наведених умов формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ шляхом підтвердження належними первинними документами реальності розглядуваних господарських операцій з придбання олії у спірних контрагентів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового акту не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Каїсса» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області судовий збір у розмірі 5 046 (п'ять тисяч сорок шість) грн. 80 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова