Ухвала суду № 56616341, 22.03.2016, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/367/16

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду

22 березня 2016 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Ковальчук А.М. розглянувши в письмовому провадженні клопотання військової частини А4009 про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А4009 про зобов"язання відповідача здійснити виплату коштів за час відрядження,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд з позовом до військової частини А4009, в якому просить зобов'язати відповідача здійснити йому виплату добових за час відрядження в розмірі 2310 грн. 00 коп.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, однак до суду від представника відповідача надійшло клопотання згідно якого він, зокрема, просить адміністративний позов залишити без розгляду. Вказує, що згідно ч.5 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

При цьому відмічає, що позивач прибув з відрядження 25.03.2015 року, а з позовом звернувся 09.03.2016 року, тобто з пропущенням місячного строку.

Надаючи правову оцінку такому клопотанню, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Згідно з ч.1-2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 99 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, частина третя статті 99 КАС України є спеціальною нормою у розв'язанні спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби порівняно з нормою, яка міститься в частині другій статті 99 КАС України та встановлює шестимісячний строк звернення до суду.

Посилання представника відповідача на ч.5 ст.99 КАС України є безпідставним, оскільки така норма не має жодного відношення до спірного випадку.

Згідно матеріалів справи позивач прибув з відрядження 25 березня 2015 року, а позовну заяву подав до суду 10.03.2016 р.

Водночас ч.3 ст. 99 КАС України є загальною нормою у розв'язанні спорів стосовно зазначених правовідносин у разі, якщо іншими законами встановлено інший строк звернення до суду в спорах щодо таких правовідносин.

При цьому ч.2 ст. 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Частина третя статті 99 КАС України, якою встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, є загальною нормою, оскільки вона прямо не передбачає строк звернення до суду у справах щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення тощо).

Частина друга статті 233 КЗпП України конкретизує предмет (заробітна плата) судового захисту та встановлює, що в цьому разі звернення до суду не обмежується будь-яким строком.

Оскільки норми ч.2 ст.233 КЗпП України є спеціальними, прямо встановлюють предмет (заробітна плата) судового захисту, то вони мають пріоритет над нормами частини третьої статті 99 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату (грошове забезпечення тощо).

Також суд звертає увагу на те, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (аналогічна позиція вказана у п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що строки звернення до суду у цій категорії спорів не застосовуються, тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.99, 160, 165 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання військової частини А4009 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на неї може бути викладене в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_2