Постанова № 56613667, 10.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2016 р. Справа№ 911/4494/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Мальченко А.О.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Яворенко С.М., дов. б/н від 20.10.2015р.

від відповідача: Тетеря І.А., дов. № 21-НЮ від 19.01.2016р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київський облавтодор"

Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна

компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 30.11.2015 року

по справі № 911/4494/15 (судя Спичак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київобленерго"

до Дочірнього підприємства "Київський облавтодор"

Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна

компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 11 813,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київобленерго" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 11 813,21 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.11.2015р. у справі № 911/4494/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" 6 112 (шість тисяч сто дванадцять) грн. 94 коп. основного боргу, 227 (двісті двадцять сім) грн. 43 коп. три відсотки річних, 2 654 (дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 23 коп. інфляційних нарахувань, 57 (п'ятдесят сім) грн. 01 коп. пені та 933 (дев'ятсот тридцять три) грн. 27 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Дочірнє підприємство "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2015р. у справі № 911/4494/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 18.01.2016р. апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у справі № 911/4494/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Шевченко Е.О.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 20.01.20165 р. у справі № 910/4494/15 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016р. у справі № 910/4494/15 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 23.02.2016р..

В судовому засіданні 23.02.2016р. було оголошено перерву до 10.03.2016р., відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

01.02.16р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суду апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2015р. у справі № 911/4494/15 без змін.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2015р. у справі № 911/4494/15 скасувати та прийняти нове рішення у цій справі, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.09.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "АЕС Київобленерго" (надалі - постачальник) та Дочірнім підприємством "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 220048305/10905203, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 63,0 кВт, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснювати інші платежі за умовами цього договору.

Пунктом 2.3.3. договору встановлено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та Додатку № 6 "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку".

Відповідно до п. 1.1. додатку № 4 (Порядок розрахунків за активну електроенергію) до Договору № 220048305 від 20.09.2011 р., розрахунковий період встановлено споживачу з 16 числа календарного місяця до 16 числа наступного місяця.

Згідно п. 1.3. додатку № 4, обсяг спожитої електричної енергії для внесення авансового платежу визначається на основі обсягу договірної величини на відповідний розрахунковий період. Для розрахунку авансового платежу застосовуються середньозважені роздрібні тарифи, що склались у попередньому розрахунковому періоді.

Умовами п. 2.1. додатку № 4 до договору встановлено, що порядок оплати за активну електроенергію виконується у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченню розрахункового періоду.

За умовами п. 3 додатку № 4 до договору, представник споживача особисто отримує рахунки на оплату за наступною адресою: м. Миронівка. вул. Старченка, 1А.

За умовами Додатку № 6 до Договору № 220048305 від 20.09.2011 р., споживач бере на себе обов'язок надавати звіт про покази лічильників.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що порушуючи свої зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 220048305/10905203 від 20.09.2011 р. відповідач не в повному обсязі здійснював оплату наданих послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 6 112,94 грн., зокрема заборгованість за листопад 2013 р. становить 2 648,97 грн., за грудень 2013 р. - 1 592,01 грн., за січень 2014 р. - 385,30 грн., за лютий 2014 р. - 1 189,32 грн. та травень 2014 р. - 297,34 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості за період з листопада 2013 р. по травень 2014 у розмірі 6 112,94 грн. за активну електричну енергію відповідач не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов'язань настав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 6 112,94 грн. за активну електричну енергію є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору про постачання електричної енергії № 220048305/10905203 від 20.09.2011 р., позивач просить стягнути з відповідача 227,43 грн. три відсотки річних та 2 654,23 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення з відповідача 227,43 грн. 3% річних та 2 654,23 грн. інфляційних нарахувань,

Також, позивач за прострочення строків сплати за поставлену електричну енергію, просить стягнути з відповідача 2 818,61 грн. пені (згідно наданого позивачем розрахунку), за період з 01.08.2014р. по 09.09.2015р.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 57,01 грн. за період з 01.08.2014р. по 09.09.2015р.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2015р. у справі № 911/4494/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2015р. у справі № 911/4494/15 без змін.

2. Матеріали справи № 911/4494/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

А.О. Мальченко